Спочатку:
На сторінку книги
Розділ 13. Правда, яку не сховати
Наступного ранку шкільний коридор був наповнений гамором.
Учні поспішали до класів, хтось сміявся, хтось обговорював домашнє завдання, а біля вікон уже зібралася невелика компанія.
Таїсія й Тимофій ішли поруч.
Він ніс її підручники, а вона щось весело розповідала йому.
— Уявляєш, учора я так довго шукала свою ручку, а вона весь час була в мене в руці.
Тимофій засміявся.
— Ти точно готова до контрольної?
— Не нагадуй.
— Я допоможу тобі.
— Домовилися.
Вони зайшли до класу.
Денис уже сидів за партою.
Побачивши Тимофія, він одразу відвів погляд.
Таїсія помітила це.
— Щось сталося?
— Ні, — швидко відповів Денис.
Тимофій теж звернув увагу на його поведінку.
— Якщо щось не так, можеш сказати.
— Потім.
Пролунав дзвінок.
Усі сіли на свої місця.
Але Денис не міг зосередитися.
У голові постійно крутилися слова Вероніки.
«Хочеш дізнатися правду про Тимофія?»
Що вона хотіла йому розповісти?
І чому саме його вона обрала?
На великій перерві Вероніка чекала біля шкільного входу.
Коли Денис вийшов, вона одразу підійшла.
— Ти прийшов.
— Так.
— Тоді поговорімо.
— Що ви хотіли мені розповісти?
Вероніка озирнулася.
— Тимофій не такий простий, як здається.
— Який?
— Він працював у нашому домі садівником. А потім раптом став навчатися у вашій школі.
— Це я знаю.
— Але ти не знаєш головного.
Денис мовчав.
— Він зблизився з Таїсією тільки тому, що вона багата.
Хлопець насупився.
— Ви серйозно?
— Звичайно.
— А докази?
Вероніка розгубилася.
Вона не очікувала такого запитання.
— Докази?
— Так. Якщо ви звинувачуєте людину, у вас мають бути докази.
Вероніка посміхнулася.
— Я його знаю краще за тебе.
— Ви його сестра?
— Ні.
— Тоді чому я маю вам вірити?
Вероніка стиснула губи.
— Тому що я хочу захистити Таїсію.
Денис похитав головою.
— А мені здається, ви просто не хочете, щоб вони були разом.
Вероніка різко замовкла.
Вона зрозуміла, що втратила контроль над розмовою.
— Ти ще пошкодуєш, що не послухав мене.
— Можливо.
Денис розвернувся й пішов.
Вероніка залишилася сама.
Вона була розлючена.
Після уроків Денис підійшов до Тимофія.
— Нам треба поговорити.
— Добре.
Вони відійшли подалі від інших.
— До мене підходила Вероніка.
Тимофій насторожився.
— Що вона хотіла?
— Налаштувати мене проти тебе.
— Що вона сказала?
Денис коротко переказав розмову.
Тимофій важко зітхнув.
— Я так і думав.
— Ти боїшся?
— Не за себе.
— А за Таїсію?
Тимофій кивнув.
— Вона не повинна страждати через наші проблеми.
Денис поплескав його по плечу.
— Тоді не хвилюйся. Я тобі вірю.
Тимофій здивовано подивився на нього.
— Дякую.
— І ще…
— Що?
— Якщо Вероніка знову щось зробить, я скажу Таїсії.
— Ні.
— Чому?
— Я хочу сам поговорити з нею.
Таїсія чекала Тимофія біля воріт.
Коли він підійшов, вона одразу помітила, що він задуманий.
— Щось трапилося?
— Ні.
— Тимофію…
Він усміхнувся.
— Все добре.
Таїсія взяла його за руку.
— Я бачу, коли ти щось приховуєш.
Він замовк.
— Вероніка говорила з Денисом.
Таїсія насупилася.
— Що вона зробила?
— Намагалася переконати його, що я з тобою через гроші.
Дівчина була вражена.
— Вона справді це сказала?
— Так.
Таїсія опустила очі.
Їй було боляче.
Не через слова Вероніки.
А через те, що сестра справді хотіла зруйнувати їх.
— Я поговорю з нею.
— Не треба.
— Чому?
— Я не хочу, щоб ви сварилися через мене.
Таїсія подивилася йому прямо в очі.
— Ти не причина наших проблем.
Вона міцно обійняла його.
— Ти — людина, яку я люблю.
Тимофій обійняв її у відповідь.
— І я тебе люблю.
Увечері Олексій повернувся додому раніше.
Він зайшов до кабінету й побачив на столі конверт.
Без підпису.
Чоловік відкрив його.
Всередині лежали кілька фотографій.
На них були Таїсія й Тимофій.
А на звороті однієї фотографії було написано:
«Ви впевнені, що знаєте, хто такий Тимофій?»
Олексій нахмурився.
Він переглянув фотографії ще раз.
Звичайний хлопець.
Садівник.
Учень.
Закоханий у його доньку.
Але навіщо комусь намагатися переконати його, що Тимофій приховує правду?
Олексій поклав фотографії на стіл.
У дверях з'явилася Вероніка.
— Тату?
Він швидко накрив конверт рукою.
— Звідки це?
Вероніка підійшла ближче.
Побачивши фотографії, вона завмерла.
— Я не знаю.
— Ти впевнена?
— Так.
Олексій уважно подивився на неї.
— Вероніко, якщо ти щось знаєш про Тимофія, скажи мені зараз.
— Я нічого не знаю.
Вона намагалася говорити спокійно.
Але Олексій помітив, як вона нервово стискає пальці.
— Добре.
Він відклав фотографії.
— Тоді я сам дізнаюся правду.
Вероніка вийшла.
Але щойно двері кабінету зачинилися, її обличчя змінилося.
Вона знала, хто міг надіслати ці фотографії.
І саме цього вона боялася.
Пізно ввечері Тимофій повернувся до маленької кімнати біля саду.
Він зняв робочу куртку, сів на ліжко й дістав телефон.
Від Таїсії вже прийшло повідомлення:
«Добраніч. Люблю тебе ❤️»
Тимофій усміхнувся.
«Добраніч, моя любов. Завтра побачимося».
Він поклав телефон.
Та раптом почув стукіт у двері.
Тимофій здивувався.
— Хто там?
Відповіді не було.
Він відкрив двері.
На порозі лежав невеликий коричневий конверт.
Тимофій підняв його.
Усередині був старий пожовклий аркуш.
Він прочитав напис.
«Якщо хочеш дізнатися правду про свого батька — приходь завтра о сьомій вечора до старого причалу».
Тимофій застиг.
Він перечитав записку ще раз.
Про батька.
Того самого батька, про якого він майже нічого не знав.
Хлопець стиснув аркуш у руці.
— Хто це написав?
Він подивився у вікно.
За ним темнів сад.
А десь далеко шуміло море.
Те саме море, біля якого він освідчився Таїсії.
Тільки тепер воно вже не здавалося таким спокійним.
Бо вперше за багато років минуле постукало у його двері.
І Тимофій навіть не здогадувався, що ця таємниця може назавжди змінити не тільки його життя, а й життя Таїсії.
