Раді Вас бачити!

Розділ 12. Підступний план

Наступного ранку Таїсія прокинулася з чудовим настроєм.

Ще кілька секунд вона лежала із заплющеними очима, а потім згадала вчорашній день.

Тимофій.

Школа.

Їхня перша спільна перерва.

Його усмішка, коли він зрозумів, що тепер не сам.

Таїсія одразу сіла на ліжку й подивилася на маленького плюшевого ведмедика з червоним бантом, який лежав поруч.

— Сьогодні буде ще краще, — тихо сказала вона.

Вона швидко зібралася й спустилася вниз.

Біля кухні вже стояв Тимофій. Перед школою він, як завжди, допомагав із садом.

В одній руці він тримав садові ножиці, а в іншій — маленьку гілочку рожевої троянди.

Побачивши Таїсію, він усміхнувся.

— Це тобі.

— Мені?

Він простягнув їй троянду.

— Найгарніша з усіх.

Таїсія взяла квітку.

— Вона прекрасна.

— Не прекрасніша за тебе.

Дівчина засміялася.

— Ти навмисно говориш такі речі, щоб я червоніла?

— Можливо.

Вони засміялися.

Таїсія хотіла щось відповісти, але раптом почула голос Вероніки.

— Як мило.

Її усмішка була зовсім не щирою.

Тимофій одразу відступив.

— Доброго ранку.

Вероніка лише кивнула.

— Не хвилюйся, я нічого не скажу батькові.

Таїсія насупилася.

— А що ти хочеш сказати?

— Нічого.

Вероніка пройшла повз них.

Але, зайшовши до будинку, тихо прошепотіла:

— Поки що.

У школі все почалося звичайно.

Таїсія й Тимофій сиділи поруч.

На першій перерві Денис підійшов до них.

— Тимофію, можна тебе на хвилинку?

— Так.

Хлопці відійшли до вікна.

Таїсія залишилася за партою.

Через кілька хвилин Тимофій повернувся.

— Що він хотів?

— Запитував, чи піду я після уроків грати у футбол.

— І що ти сказав?

— Що не знаю. Я маю допомогти в саду.

Таїсія усміхнулася.

— Можемо піти разом після роботи.

— Домовилися.

Вони не помітили, що за дверима класу стояла Вероніка.

Вона приїхала до школи нібито забрати документи для батька.

Насправді ж вона прийшла подивитися, як просувається її задум.

Побачивши Дениса, Вероніка підійшла до нього.

— Ти Денис?

Хлопець здивовано подивився на неї.

— Так.

— Я сестра Таїсії.

— Я знаю.

Вероніка усміхнулася.

— Тоді ти знаєш, хто такий Тимофій?

— Звичайно.

— А ти знаєш, що він зовсім не такий хороший, яким здається?

Денис нахмурився.

— Що ви маєте на увазі?

— Нічого особливого. Просто будь обережним із ним.

— Чому?

Вероніка зробила вигляд, що не хоче говорити.

— Не хочу втручатися.

Вона розвернулася й пішла.

Денис залишився стояти, нічого не розуміючи.

Але тепер у його голові з'явилося питання.

Що саме Вероніка знає про Тимофія?

Після уроків Тимофій залишився в класі, щоб записати домашнє завдання.

Денис підійшов до нього.

— Слухай…

— Що?

— Я хочу тебе дещо запитати.

— Запитуй.

— Ти справді зустрічаєшся з Таїсією?

Тимофій усміхнувся.

— Так.

— І серйозно?

— Дуже.

Денис замовк.

Йому було ніяково.

— А ти її не скривдиш?

Тимофій подивився йому прямо в очі.

— Ніколи.

— Тоді все добре.

Вони потиснули руки.

Вероніка, яка спостерігала за ними з коридору, стиснула пальці.

Її план не спрацював.

Поки що.

Увечері Таїсія сиділа на лавці біля саду.

Тимофій закінчував роботу.

— Знаєш, — сказала вона, — мені сьогодні було так добре.

— Через школу?

— Через тебе.

Тимофій відклав інструменти.

— Таїсіє, я хочу тобі дещо показати.

Він дістав із кишені невеликий конверт.

— Що це?

— Я збирав гроші.

— Навіщо?

— Хочу купити мамі нові ліки й трохи відкласти на навчання.

Таїсія подивилася на нього із захопленням.

— Ти неймовірний.

— Ні. Просто хочу, щоб у нас колись було майбутнє.

Він замовк.

— У нас?

— Так.

Таїсія взяла його за руку.

— Буде.

Тимофій ніжно усміхнувся.

— Тоді я працюватиму ще більше.

У цей момент у будинку Вероніка сиділа у своїй кімнаті.

Перед нею лежав телефон.

Вона переглядала фотографії Таїсії та Тимофія, які встигла зробити здалеку.

Їй залишалося лише знайти правильний момент.

Раптом у двері постукали.

— Вероніко?

Це був Олексій.

Вона швидко заблокувала телефон.

— Так, тату?

Батько зайшов.

— Я хотів поговорити.

— Про що?

— Про Таїсію і Тимофія.

Вероніка завмерла.

— Що саме?

— Я бачу, що вони щасливі.

Вона ледь не розсміялася.

— Ти справді вважаєш, що це надовго?

Олексій подивився на неї.

— А ти чомусь дуже хочеш, щоб це закінчилося.

Вероніка нічого не відповіла.

— Чому?

— Я просто хочу захистити сестру.

Олексій похитав головою.

— Тоді не роби їй боляче.

Він вийшов.

Вероніка залишилася сама.

Її обличчя стало холодним.

— Ти ще пошкодуєш, що довірився йому, тату.

Вона відкрила телефон.

На екрані була фотографія, де Таїсія тримала Тимофія за руку.

Вероніка дивилася на неї кілька секунд.

А потім натиснула «Надіслати».

Кому?

Денису.

Повідомлення було коротким:

«Хочеш дізнатися правду про Тимофія? Завтра я тобі все розповім».

Наступного ранку Таїсія й Тимофій знову прийшли до школи разом.

Вони сміялися й говорили про майбутній урок.

Таїсія навіть не підозрювала, що над ними вже збираються хмари.

Денис стояв біля входу.

Він дивився на Тимофія зовсім інакше, ніж учора.

А неподалік стояла Вероніка.

Вона посміхалася.

Її план нарешті починав працювати.

Тільки вона ще не знала, що Денис зовсім не збирається мовчки слухати її брехню.

І що дуже скоро її власна змова може відкрити Таїсії зовсім іншу правду — про саму Вероніку.