Раді Вас бачити!

========== 64 ==========

Лікар майже до ночі копався в сімейному архіві сім'ї імператора, але все ж зміг знайти те, що шукав.

Не гаючи часу, він разом з імператором створив заклинання і спрямував його на Нінель.

Антелю довелося присипляти дружину магією, щоб вона не чинила опір і не ставила непотрібних запитань.

Переконавшись, що заклинання подіяло, лікар пішов. Антель ще якийсь час провів зі сплячою дружиною і теж пішов. Хоча йому й не подобалося, що Нінель, можливо, почала звикати засинати і прокидатися одна.

***

Ось уже виспалася, так виспалася. Зараз уже обід напевно...

Я стала занадто багато спати, але лікар каже, що в моєму становищі це нормально.

Даремно сподівалася, що день буде спокійним. Компанію Фаля я просто намагаюся уникати, не було в нас ще розмови, де б він не зачіпав тему Ванзеля.

Антель не наполягав більше не говорити про нього, але дивував тим, що багато розповідав про себе.

А я була рада і цьому, хоч би не слухати зараз про того, кого вже немає поруч.

Слухати Антеля мені подобалося, він розповідав мені все те, що я проґавила, коли ми були в розлуці. Навіть про свою першу війну розповів, як йому було важко, і до яких серйозних рішень він приходив. Я б так не змогла.

Відтоді як я стала брати участь у житті народу і палацу, тем для розмов у нас з Антелем з'явилося більше.

- Може, розкажеш, де ти так майстерно навчилася робити артефакти? Ти не гірше за мого палацового артефактора справлялася. Чого тільки варті твої артефакти порталів, втекти від самого імператора прямо з палацу! Я був здивований. Зізнатися, мене тоді вперше взяла гордість за тебе, що ти, ще тоді моя наречена, зробила настільки потужний артефакт. - ми прогулювалися садом, він ішов поруч і більше не робив спроб узяти мене за руку, свої він завів за спину. Я своїми руками обняла живіт. Для мене він уже був величезний, не уявляю, що буде через три місяці.

- А чи варто тобі це розповідати? Раптом мені знову доведеться тікати від тебе...

- Неллі, запевняю тебе, більше немає і не буде причин покинути мене і палац. Я б ніколи не забрав дитину в матері, ті умови... я озвучив тобі, коли вперше піддався ревнощам.

- Ревнощі, Ваша Величність? Хіба вам дозволено це почуття?

- Звичайно дозволено, серце моє. Адже я теж людина. І я кохаю. - мене збентежили ці слова, я намагалася не надавати їм значення, але так хотілося до них прислухатися...

- Ну так? Розкажи, Неллі.

- Ти знав, що в мене подвійна освіта? - схоже, мої слова здивували Антеля, він запитально підняв брову і трохи зменшив швидкість.

- Ось як?

- Так! Я стала професійним, до того ж із найкращою рекомендацією, артефактором, тож це ще треба подивитися, наскільки хороший наш палацовий артефактор...

- Треба ж! Ти не перестаєш мене дивувати, Неллі.

- Так, а друга, і мабуть найважливіша для мене була академія , стихії вогню. Сам розумієш, я дуже досягла успіху в цій магії. І скажу чесно, на другому курсі я вивчила все, що тільки можливо. Викладач з магії вогню наприкінці другого курсу сказала, що їй мене нічому вчити, і що мій резерв уже давно перевищує її власний - це, до речі, моя таємниця, яку вона зберігала. Решту два роки, я створювала видимість навчання, щоб отримати диплом і рекомендацію. Я б змогла вибрати собі будь-яке королівство за межами імперії. Там би склалося моє нове життя. Але потім в академії з'явився ти, і все змінилося.

- Шкодуєш? - несподіване запитання, я не відразу знайшлася, що відповісти.

- Мені важко сказати... адже зараз я вагітна, я ношу титул твоєї дружини й імператриці, яка б дівчина не мріяла опинитися на моєму місці... - Антель ненадовго задумався і розвивати цю тему не став.

- А я от не шкодую, Неллі. Усі ці роки я шукав тебе. І ти не уявляєш, що я вперше відчув, коли вперше відчув тебе через шлюбне татуювання, а потім ми зустрілися уві сні. Мої почуття лише посилилися тоді, і я знаю, що ти так само кохаєш мене. - Антель зовсім зупинився і наблизився до мене, я дозволила себе обійняти і доторкнутися пальцем до моєї щоки.

- Мені це не потрібно, - я вперто відвернула обличчя, почуваючись ніяково, серце знову прискорило свій ритм.

- А мені потрібно, Нінель. Я хочу тебе торкатися, хочу бути поруч! - виплутавшись із його обіймів, я відступила назад.

- Схоже, наша прогулянка на сьогодні закінчена, Антелю. - я розвернулася і покинула чоловіка, спиною відчуваючи його палючий погляд.

Ні цього, ні наступного тижня мене в спокої ніхто не залишив. З Антелем ми дедалі частіше гуляли, багато розмовляли, і я відчувала, як він стає мені ближчим, як пробирається під шкіру, у мої думки, витягує ті емоції, які я відчувати не хотіла.

Я стала думати про нього, всупереч холодному розуму, який таким уже не був.

І що дивно, зараз мені не так боляче, як було першого разу, коли я зірвалася і мене майже плющило від емоцій.

Йшла до себе в кімнату, коли мені на шляху трапився Фаль.

- Та-ак... Хоч слово про Ванзеля, і я знову заморожу тебе і сховаю для надійності, так що твій порятунок у вигляді мого чоловіка не скоро тебе знайде.

- І це замість привітання! Сніжок, де твої манери? - нахабно посміхнувся Фаль і ув'язався за мною, ми зайшли в мої покої.

- Це взагалі покої імператорського подружжя, тобі тут бути не можна.

- А я представляю інтереси твого чоловіка, особистий дозвіл, так би мовити, - продовжив він таким же веселим голоском.

- Провалюй, Фаль! Вагітним імператрицям потрібен моральний і фізичний відпочинок, ти його порушуєш! Покинь мене!

- А я ось між іншим скучив! Ти тут мій єдиний друг.

- Чому ж? Мій чоловік останнім часом із тобою надзвичайно дружелюбний. У вас навіть якісь секретики від мене з'явилися.

- Ми разом плануємо розтопити твоє крижане серце.

- Не набридло ще?

- А тобі?

- А мені все однаково!

- А нам із Його Величністю ні!

- Фаль! Ця розмова нікуди нас не приведе!

- Фаль? Як давно це було, коли ти вперше так скоротила моє ім'я! Щоб ти знала, це дуже особисте звернення, майже інтимне. Сам не знаю, чому дозволив тобі так мене називати. У межах наших із Ванзелем королівств таке скорочення дозволено лише подружжю, та й то лише в інтимній обстановці!

- Що? - мені здається, у мене навіть очі широко розплющилися від такої інформації.

- Так, так! Так що тобі пощастило, що про це тут не знають, особливо твій чоловік!

- Чому ти мовчав?

- Яка різниця! Головне, сама про це не розголошуй і не називай мене так при моїх батьках, якщо буде можливість зустрітися особисто, щоб вони не подумали, ніби між нами інтимні стосунки.

Тепер ти розумієш, чому так сильно розлютився Ванзель, коли ти намагалася скоротити його ім'я.

- Ти знову про нього?

- Так! Знала б ти, як він потім жадав того, щоб ти знову назвала його скороченим ім'ям, але після того разу ти ніколи більше не намагалася, а він би дозволив!

- Фантарілель, - потрібно буде змусити себе вимовляти його повне ім'я, - Не гнівай мене зараз, мені нічого не варто заморозити тебе!

- Хм, Фантарілель? Ти тепер старанно називатимеш мене повним ім'ям, так? Дідько, краще б я тобі нічого не казав, по-перше, мені дуже подобається, як ти вимовляєш моє ім'я, по-друге, я до біса звик до нього.

- Хочеш, розповім тобі про той день, коли до мене вперше прийшов Ванзель і зрозумів, що він закохався в тебе? Я ж не сміявся над ним, хоча він думав, що буду. Тому що ти мені теж подобалася.

- Фантарілель! Останнє попередження!

- ...так от, прийшов він, ще й напідпитку, каже, світ збожеволів, бо йому ти подобаєшся...

- Фаль!

- ...а я йому... це не кінець світу, тим паче, ти людина хороша...

- Ти мене змусив! - змах рукою, але на мій превеликий подив, моя магія його не взяла.

- Не зрозуміла зараз! - а Фаль стояв і посміхався, сховавши руки в кишені.

- Це Антель, так? Ну, персона імператорська... - обурювалася я.

- Так, так, пів години стояв, поки він наді мною якусь молитву читав, у нас із тобою є дві години для спогадів про той чудовий час, коли ми вчилися втрьох. Весь цей час твоя магія мені не зможе нашкодити.