Раді Вас бачити!

========== 29 ==========

На мене накотив відчай, я розридалася. Антель не повірить мені. Не повірить!

Не знаю, що ховається за його вічним бажанням володіти моїм тілом. Похіть, чи справжні почуття?

Я так і не запитала в нього з приводу його тату, чи є ймовірність, що на нього, так само як на мене, магія татуювання більше не діє?

Ні! Звичайно ні! Антель не любить мене. Це все хіть, усі емоції продиктовані татуюванням, час змиритися з цим і не плекати хибних надій!

Накинула на себе халат і сама розігріла для себе воду, благо моя магія мені в побуті дуже допомагає.

Після ванної одягла чергову сукню від Антеля. Глибокий виріз на грудях і напівпрозора спідниця, що просвічується й оголює мої ноги, більше не видається мені вульгарним вбранням. Я почуваюся бажаною і не соромлюся того, що в цьому вбранні видно мої спокусливі форми. Антель розкріпачив мене, і мені не здається це неправильним. Що приховувати, я раніше й не думала, що може бути настільки добре з чоловіком. Ця пристрасть і невгамовне бажання в моменти близькості зводять з розуму. Мені подобається відчувати себе бажаною, мені подобається, як на мене дивиться Антель, нехай це навіть хіть, але я не можу відмовитися від цього. І я хочу виглядати бажаною в його очах. Може цим і пояснюється те, як змінилися мої смаки в одязі.

Увечері був від'їзд Антеля, він зібрав невеличку делегацію із собою, віддав розпорядження своєму заступнику, це, звісно ж, був Остель. А я засмутилася. Я сподівалася, що Остель прикриватиме імператора, але Антель ніби спеціально взяв із собою Мантея.

Коли прощальна частина була майже закінчена, я нерішуче підійшла до чоловіка.

- Ан... - не наважувалася підняти очі на чоловіка, але Антель мене здивував, він пригорнув мене до себе, обвивши руку навколо моєї талії.

- Антелю, слухай...

- Тсс... - Імператор приклав палець до моїх губ, щоб змусити мене замовкнути, його холодні очі абсолютно не відображали емоцій, мені важко було зрозуміти його зараз.

- Ні, просто послухай... будь обережний! - прибрала його руку і подивилася в його очі, на своїх очах відчула вологу, як же важко зараз було впоратися з собою, - Я дуже тебе прошу, будь обережний з Мантеєм. - Антель знову нічого не відповів, одна сльозинка скотилася по моїй щоці, я не змогла себе опанувати. Антель зловив її великим пальцем і ніжно провів пальцем по щоці. Потім схилився і поцілував мене. Ніжно і навіть чутливо. Я розслабилася і обвила руки навколо його шиї.

Мені здавалося, що минула ціла вічність, коли Антель нарешті вирішив розірвати наш поцілунок, тільки перед цим він по черзі поцілував мене у верхню й нижню губу, ще раз заглибив поцілунок і розірвав його з прицмокуванням. Я немов під дурманом була, так розслабив мене цей поцілунок, я немов залежала від Антеля. Затуманений погляд і ще низка коротких поцілунків, що перемістилися мені на шию.

- Тебе неможливо просто поцілувати. Варто тільки доторкнутися, і я сповнений бажання знову володіти твоїм тілом, Нінель! - крізь поцілунки шепотів Антель.

- Дідько! Мені справді вже час! - Антель різко відпустив мене і відступив на два кроки назад. Я немов бажане тепло втратила, стала замерзати без обіймів чоловіка. Холод швидко привів мене до тями. Антель кинув на мене прощальний погляд і розвернувся, щоб піти.

- Антель! - чоловік повернув до мене голову.

- Будь обережний! - ще раз попросила я. Антель мовчки кивнув і цього разу пішов, не обертаючись.

Імператор уже давно покинув межі палацу, але я продовжувала стояти нерухомо. До мене тихо підійшов Фантарілель. Його вогняну ауру я впізнаю відразу. Дивно. Я стала відчувати ауру мага на відстані.

- З тобою все гаразд, руденька? - Фантарілель підійшов ще ближче до мене і поклав свою долоню мені на плече, а мені було так сумно, що я не витримала, розвернулася і уткнулася в груди друга. Фаль обійняв мене і притиснув до себе ближче. Так мовчки ми простояли якийсь час.

- У тебе щось сталося? - порушив він наше мовчання

- Я просто намагалася достукатися до Антеля.

Я розповіла йому правду, але він, як я й очікувала, не повірив мені, та ще й Мантея з собою взяв.

- Мантей це...

- Це сутінковий маг, і я впевнена, що це він умовив імператора так вчинити з моєю сім'єю. Тільки ось Антель занадто довіряє Мантею, щоб ось так просто повірити в мою розповідь.

- Взагалі-то ти його дружина і, як я погляну, кохана! - зсунув брови Фаль, я хмикнула на цю заяву.

- Ти, напевно, забув Фантарілель, як саме був створений наш шлюб.

- Ну і що, це не змінює...

- Це змінює все! - не витримала я і розлютилася, відступила від Фаля, і в розпачі обняла себе руками за плечі.

- Антель не кохає мене! Весь його прояв почуттів, його бажання, зумовлено магією татуювання.

- Але ж у тебе її немає, ти просто його кохаєш.

- Усі дії Антеля від самого початку були зумовлені впливом татуювання. Він сам сказав, що хоче позбутися його, щоб у нього прояснився розум, тому що через цю прив'язаність він не може думати ні про що, окрім мене. І я його розумію, це нормальне бажання для правителя такої величезної імперії. - на мої слова Фантарілель ще більше насупився і, здається, навіть розлютився.

- Може, ти й народити йому тепер згодна?

- А в мене є вибір?

- Вибір є завжди! - різко відповів Фаль і, швидко скоротивши відстань між нами, схопив мене за плечі та встрянув.

- Та що з тобою таке, рижику? Я тебе не впізнаю! 

- Я вже не знаю, просто все так навалилося!

- Ходімо, я проведу тебе в твою кімнату, тобі потрібно відпочити і гарненько виспатися, а то тобі всякі дурні думки в голову лізуть! - і думки ці не дурні, але сперечатися у мене не було сил. Я пройшла до своєї кімнати разом із Фалем. І справді лягла спати.

Хороший міцний сон справді допоміг. У мене більше немає тих депресивних думок. І я маю намір відшукати одного з останніх Ровенів. Я хочу розібратися зі своєю магією. А для цього мені потрібно дізнатися, чи не забороняв мені Антель залишати стіни палацу. Якщо ні, то я просто зараз вирушу з Фалем на пошуки ровена з каменем.

Сніданок мені принесла Аріель і поки я приймала їжу, помітила якесь хвилювання з боку служниці, вже дуже вона поспішала покинути мене.

- Аріель, що відбувається? Ти кудись поспішаєш? - озвучила я своє спостереження.

- Так, вибачте, Ваша Величність. На тренувальному майданчику незвичайне змагання. Здається, пан Остель вирішив перевірити вашого стражника на готовність захищати вас.

- Що? - я різко встала, але Аріель лише почервоніла і покірно опустила очі, не піднімаючи більше на мене свого погляду.

- Швидко веди мене туди! - служниця поклонилася і поспішила вийти.

Всю дорогу я підганяла Аріель і до тренувального майданчика майже бігла.

Коли, захекавшись, я дісталася місця, то побачила, що мій друг стояв по центру, на відстані від нього стояв Остель, а позаду Остеля був загін магів водників.

Я як могла підбадьорилася, і голосно заявила.

- Що тут відбувається? - почувши мій голос, усі замовкли, обернулися і, побачивши мене, шанобливо схилилися.

- Ваша Величність...

- Я запитую, що тут відбувається? Що тут робить мій особистий страж? - обстановка мені не сподобалася, і я не дам образити свого друга. Від гніву навіть на кінчиках пальців я відчувала поколювання від магії.

- Як права рука Його Величності, я взяв на себе обов'язок ще раз перевірити безпеку палацу, особливо найцінніше, що є в імператора. Ваша магія вразила мене, Ваша Величносте, але як мені пояснив ваш чоловік, ви далеко не простий представник вогняної стихії. Ваша безпека понад усе, і я хочу бути впевненим у тому, що ваш... захисник, - забарився він із визначенням, ким насправді мені є Фаль, зможе гідно захистити вас у разі небезпеки. Ситуації можуть бути різними...

- Остель, ти все ще сумніваєшся, що маг вогню може бути гідним суперником магу води? - скептично підняла я брову, а Фаль на мою репліку посміхнувся і склав руки на грудях.

- Я маю бути впевненим, - я усміхнулася, адже чудово пам'ятаю силу Фаля, коли він прикрив мене на переддипломному тренуванні. Фантарілель далеко не простий маг вогню. Схоже, Остель не знає, що Фаль є принцом, і що його магічний резерв і потенціал досить великий. Ну що ж, буде цікаво подивитися, як він випустить їм пару.