Раді Вас бачити!

========== 42 ==========

Щойно армія на чолі з Антелем залишила палац, йдучи до великих воріт порталу, до мене зайшов Фантарілель. Я, не кажучи ні слова, одразу ж обійняла його і притулилася до його грудей. Друг турботливо погладив мене по спині й міцно притиснув до себе. Так мовчки ми простояли якийсь час. Я перша відсторонилася.

- Антель дозволив переступити тобі поріг наших із ним покоїв? - згадувала я той випадок, коли ми з'ясовували з ним стосунки.

- Ба більше, імператор сам попросив мене бути поруч із тобою, коли він піде! - спокійно відповів Фаль.

- Як кого?

- Як друга, звісно ж. І чесно сказати, таке його рішення мене здивувало. Може, у ваших стосунках не все так погано, як ти думаєш?

- Сьогодні я сказала йому, що кохаю його... але він нічого не відповів, просто пішов... Виходить, йому просто нічого було сказати мені у відповідь... але я все одно не шкодую про свої слова. Я хочу, щоб він знав.

- Це ще нічого не означає, руденька. Я про те, що він промовчав. Не забувай, що твій чоловік імператор, і те, яка відповідальність на ньому. І вже тим паче ти не знаєш, що діється в нього в голові.

- Я боюся, Фаль. Я переживаю, це все через мене почалося... я не хочу, щоб гинули люди.

- О, запевняю тебе, ти тут ні до чого. Тірей не збирався укладати мирову угоду. Упевнений, він шукав лише офіційний привід, хоча й привід знайшов поганий. Скажу тобі по секрету, я підслухав розмову Антеля з Остелем. Наші імператоські шпигуни доповіли, що поки Тірей був у нас в Імперії нібито на зустрічі, в його королівство підтягувалося все військо. Перед тим, як відвідати нас, він дав розпорядження готуватися до війни. Цієї війни було не уникнути.

- Який жах! - прошепотіла я і присіла на ліжко.

- Не хвилюйся. Я в Академії вивчав сучасну історію і бачив техніку ведення бою Імператора. У королівства Тірея немає шансів. Наші маги потрібні для відводу магічних заклинань супротивника, все інше робить сам Імператор, він закликає свою родову магію холодної стихії, він один здатний з легкістю знищити армію Тірея, головне, в цей момент його просто не відволікати.

- Я теж це вивчала і розумію, що Антель впорається, але я все одно боюся, неспокійно мені. Передчуття... - воно не покидає мене, щойно Антель пішов. Є в мене таке відчуття, що щось має статися...

- Не накручуй себе. Давай я краще розповім тобі історію, а ти ляжеш поспиш... дивись, за кілька годин це все закінчиться, і повернеться до тебе твій чоловік. - заспокоює мене Фаль, але мені легше від його слів ні грама не стає. Щось має статися... я відчуваю...

Через деякий час піддаюся на вмовляння Фаля і, випивши, про всяк випадок, зайву дозу зілля, що мені приніс лікар для стабілізації магії, я вляглася в ліжко. Фаль узяв стілець і сів біля мого ліжка, став розповідати мені про час, коли вони тільки познайомилися з Ванзелем. А мені стало тільки гірше на душі. Адже Ванзель усе ще хвилював мене, і я не знала, як йому допомогти.

Минуло вже кілька годин, Фаль затих і, по-моєму, так і заснув на стільці, я ж не могла навіть очей зімкнути. Прикинулася для нього, ніби заснула, а сама мучилася від переживань.

У якийсь момент мене просто захопила хвиля відчаю. Я різко сіла і відкинула ковдру. Так не піде. Я більше не можу бездіяти. Нехай Антель лається, нехай заборонить мене в кімнаті, але більше не можу сидіти й чекати звісток про те, що там щось трапилося. А це трапиться, я це точно знаю. Тому вибираюся з ліжка і йду переодягатися.

Фаль підхоплюється, щойно чує, як голосно я зачинила шафу з одягом, а я думками вже не тут, збираюся відкривати портал.

- Так, і куди це ти зібралася, Твоя Величність? - бачу незадоволене сонне лице Фаля, і навіть трохи посміхаюся, але це всього на мить, потім знову стаю серйозною.

- Фаль, я так більше не можу, щось має статися. Я це відчуваю і більше ігнорувати свої інстинкти я не можу. Я переміщаюся. - відповідаю Фалю і хмурюся, вирішуючи, куди саме мені перенестися.

Фаль важко зітхає, рукою проводить по волоссю і тре руками обличчя, намагаючись повністю скинути залишки сну.

- Ох і невгамовна ти, імператрице. Сказано ж: сиди й чекай. Так усі дружини роблять, а ти хочеш іти в саме пекло, ти хоч уявляєш, що на мене чекає, якщо я тобі зараз не заваджу?

- Навіщо заважати, підемо зі мною! Ти ж мій страж, от і виконуй свої обов'язки!

- Що ти зібралася робити?

- Я хочу переміститися якомога ближче до Антеля, щоб зрозуміти, чи загрожує йому небезпека. Але якщо я скористаюся браслетом, то можу потрапити просто під його удар. Мені потрібно подумати, куди саме перенестися. - Фаль спеціально ігнорує мене, мовчить, схрестивши руки на грудях.

- Ну так... ти мені допоможеш? - після хвилини мовчання запитую.

- А ти потім врятуєш мою душеньку від гніву імператора?

- Фаль, я не дам Антелю нашкодити тобі, обіцяю. Тільки допоможи!

- Гаразд! - здався Фаль, і невдоволено на мене покосився.

- Я чув від Остеля, де саме мала бути їхня зустріч. Там недалеко є один високий пагорб, з нього чудово проглядається поле бою. Думаю, треба спробувати переміститися туди, тільки от у мене немає амулетів перенесення, які налаштовані на перенесення по магічному сліду. І я сумніваюся, що вони ще залишилися в тебе.

- Нам і не потрібні амулети, я спробую сама, - чомусь була впевнена, що в мене вийде.

- Я налаштуюся на твою ауру, а ти головне, заплющ очі і весь час уявляй перед своїми очима те місце, ти готовий?

- Не знаю, яким чином у тебе це вийде, руденька, і коли саме ти стала настільки сильним магом, щоб провернути подібне, але з тобою весело, а я люблю пригоди. Тож тобі довіряю. - Фаль усміхнувся мені й кивнув, заплющивши очі.

- Я готовий! - тихо сказав він, а я підійшла до Фаля і двома руками доторкнулася до його голови, пальцями обох рук торкнулася його заплющених очей, і сама, зосередившись, заплющила очі. Коливання енергії, і за спиною відкрився портал. Не зволікаючи й секунди, я схопила Фаля за руку і зробила крок у кільце перенесення. Фаль тільки й встиг очі розплющити, як опинився на вершині гори.

Картина, що була перед очима наводила жах....