Раді Вас бачити!

========== 40 ==========

Я в пориві притулилася до все ще напруженого Антеля, він не одразу заспокоївся, але все ж таки опустив плечі й притиснув мене до себе сильніше. А мені так хотілося відчути тепло рідної людини, що я не звернула уваги на його все ще злий погляд. 

Схлипнувши, я дала волю сльозам. Сама дивуючись собі, чому стала раптом такою емоційною. Але стримати потік сліз уже не змогла.

- Неллі, сонце моє, він образив тебе? - стривожений голос Антеля допоміг мені трохи заспокоїтися.

- Ні... ні, просто я... виходить, я винна... - слова мені давалися важко.

- Ні, Неллі, ти не винна! Як я й казав тобі, це все амбіції та гарячність молодого короля. Він не думає про наслідки. Сліпо слідує своїм інстинктам і робить необдумані вчинки. Не думаю, що він гідний король, який думає про свій народ насамперед.

- Але як же...

- З тобою все добре? Як ти почуваєшся? Я помітив твою стурбованість чимось, поки тебе не перехопив і потягнув танцювати король.

- Ні, нічого, я просто в шоці! - вирішила приховати від Антеля той випадок на балконі, можливо, такого більше не станеться, та й зараз не час, щоб відволікатися на такі дурниці, не хочу вантажити Антеля, йому зараз, напевно, буде не до цього.

 - Тоді вирушай у наші покої, люба. Сьогодні не чекай, нам потрібно готуватися. - Антель легко притулився до моїх губ і швидко відсторонився.

- І прошу...виклич лікаря, якщо тобі стане гірше... - суворо вимовив чоловік, - Я бачу, що ти щось мені не договорюєш! - я заперечно похитала головою і, посміхнувшись у відповідь, поцілувала Антеля і так само швидко відсторонилася, зосередилася і, моргнувши одним оком, відкрила портал, побачила здивоване обличчя Антеля перед тим, як ступити в портал і опинитися в наших покоях. Цікаво, чому Антель так здивувався?

Утім, не важливо.

Я прийняла ванну і вляглася в ліжко. Думала, що думки і переживання не дадуть мені швидко відключитися, але вийшло навпаки. Я заснула, щойно моя голова торкнулася подушки.

Наступний день був метушливим. Не раз я чула гучні сигнали і як уже я зрозуміла, це Імператор зазивав свої війська, що розкидані по всій Імперії.

Протягом дня мій настрій стрімко мінявся, то я злилася, то плакала, а ще п'ять разів спалювала штори і три рази заморожувала воду в графинах і у ванній.

Такий мій стан мене лякав, а поговорити про магію льоду я могла лише з Антелем, але його зараз відволікати не мала права, тож послухалася чоловіка і викликала лікаря.

- Що турбує вас, Ваша Величносте? - щойно лікар переступив поріг кімнати, одразу звернувся до мене.

- Так, загалом, не знаю навіть як це описати... моя магія поводиться дуже дивно. Я не можу її контролювати... полум'я зривається з руки через найменшу негативну емоцію. А ще... я, здається, можу заморожувати... - ніяково проговорила я.

- Ви ж у курсі, що дві протилежні стихії не можуть уживатися в одному магу? Ви або маг льоду, або маг вогню.

- Так, звісно, я в курсі, лікарю Ініль, я, по-вашому, не знаю простих основ магії? - розлютилася я, звела брови будиночком, і поли вбрання лікаря загорілися, я одразу ж злякалася, але загоряння власного одягу лікар швидко припинив, закликавши на допомогу свою магію.

- А це вже цікаво! - Лікар задумливо погладив свою бороду і втупився на мене немигаючим поглядом.

- А заморозити щось ви зараз можете? - я заперечно мотнула головою.

- Спробуйте, - мені вказали на склянку з водою, я підійшла, взяла її в руки, напружилася, наказуючи собі заморозити воду, але нічого не сталося.

- Не можу! Спеціально це в мене не виходить. Це все емоційне! - розгублено видала я і, відвернувшись, втупилася у вікно, намагаючись глибше і спокійніше дихати. Не можу зрозуміти, чому стала такою емоційною.

- Знаєте, Ваша Величність, усе, що стосується вас, завжди дуже незвично. Ви незвичайний маг, у вас повно загадок, цим ви дуже приваблюєте мій професійний інтерес!

Ви дозволите? - Лікар вказав на мені на стілець, я присіла, він сів поруч. Виставив свою руку перед собою, заплющив очі і своєю магією потягнувся до мене, у мене на підсвідомості відразу спрацював захист, невидимий щит виник перед очима, лікар Ініль різко розплющив очі.

- Коли ви були непритомні, мені було легше вас читати, ще ніхто на моїй практиці не ставив від мене захисту. Ви маєте довіритися мені, Ваша Величносте. Я повинен зрозуміти, що з вами. - а в мене долоні спітніли, я рознервувалася.

- І що робити?

- Просто розслабтеся, довіртеся мені, мені потрібно прочитати вас, щоб зрозуміти, що з вами і як вам допомогти. - Я шумно видихнула і розслабилася. Магічні потоки знову потягнулися до мене, але цього разу я вперто їх ігнорувала, намагалася прийняти їх і розслабитися.

Лікар то хмурився, то дивувався, його долоня надовго застигла наді мною. А мені здавалося, що мене ніби зсередини промацують, відчуття були неприємними, я ігнорувала їх, як могла, адже розумію, що це лікар намагається розібратися в мені, але в якусь мить я чітко зрозуміла, що він став торкатися моїх сплетених потоків, намагається роз'єднати їх, свої інстинкти я більше ігнорувати не могла. Мені здавалося, що чужа холодна рука торкається мого нутра, я зморщилася, затремтіла, і закрилася. Лікаря навіть відкинуло від мене до стіни. Благо, він не забився, а то було б ніяково нашкодити людині, яка прийшла мені допомогти.

Старий довго мовчав, про щось розмірковуючи, і весь час хмурився. Іноді дивився на мене, іноді крізь мене, знову занурюючись у свої думки. Терпіння стало явно не моїм коником, я не витримала.

- Що зі мною? - перервала я тишу, від мого запитання лікар здригнувся і повернувся до мене.

- Я не до кінця впевнений, стільки всього намішано.

- Що це означає? Зі мною щось не так?

- Нічого, що може хоч якось загрожувати або нашкодити вам, Ваша Величносте.

- Ви вважаєте це повноцінною відповіддю?

- Ні, але на те є причини. Мене турбує ваша холодна стихія... - він збирався продовжити, але я його перебила.

- Яка ще холодна стихія? У мене її немає і бути не повинно! Я маг вогню! - вигукнула я.

- Ось саме це мене і турбує. У вас абсолютно точно присутня магія льоду, вона переплетена з вашою магією вогню, і коли я оглядав вас уперше, то вогняна аура була більшою і товщою, була основною вашою аурою. Була ще одна аура, підозрюю, що вашої родової магії, але мені надто складно було її прочитати, щоб зрозуміти, наскільки вона сильна у вас. Зараз же мене збентежило те, що аура льоду поглинає ваш вогонь!

- Що? - я різко встала і стиснула кулаки.

Заціпенівши від почутого, не одразу зрозуміла, що стілець лікаря і шафа, яка стояла поруч, спалахнули Вогнем. Лікар знову втрутився і швидко усунув вогонь.

- Вам краще зараз не хвилюватися, Ваша Величність, будь-який ваш емоційний сплеск провокує втрату контролю над магією, і трапляються ось такі казуси.

- Що значить, магія льоду поглинає мій вогонь? Такого не може бути? Чому? - на кінчиках пальця стала відчувати концентрацію магічних потоків, магія ось-ось знову вирветься.

- Я ще раз прошу вас заспокоїтися. Зробите три глибокі вдихи і видихи! - напружено зажадав лікар. Я зробила, що він сказав, і на останньому видиху мені дійсно стало трохи легше, я заспокоїлася.

- Можливо, я занадто різко висловився, - не те слово, як різко! - Але я вперше стикаюся з подібним. Я ні в чому не впевнений напевно, і на холодній стихії краще за всіх розуміється Його Величність імператор, з ним потрібно поговорити. Я не знаю всіх тонкощів його магії. Думаю, він зможе дати відповідь, - ну ось, я спочатку хотіла звернутися до Антеля, тільки тепер його турбувати не можна.

- Щоб стабілізувати вашу магію, можу зварити вам один настій. Він допоможе вам заспокоїтися, принаймні на якийсь час усуне ваші емоційні зриви, що призводять до ось таких наслідків, - вказав він на обпалені меблі, а потім лікар швидко зібрався і вже майже вийшов, коли я його гукнула, навіть дивно стало, що в такому поважному віці лікар такий прудкий.

- Чекайте, у мене ще є запитання!

- Я прошу вибачення, Ваша Величносте! Я розумію, що ви хочете запитати, але поки що мені нічого відповісти. Я ні в чому не впевнений. Єдиний, хто може нам зараз допомогти - це ваш чоловік, але ми з Вами розуміємо, що в даний момент у нього є важливіші справи. Вашому здоров'ю нічого не загрожує, а з магією ми розберемося, коли Його Величність повернеться. - на цих словах лікар буквально втік, а в мене лише голова розболілася від усього, що я почула і вже встигла надумати.