Раді Вас бачити!

========== 61 ==========

- А що з нею? - Антель насупився і схопив мене за руки, я пробувала вирвати їх, але це виявилося неможливим, він усе-таки чоловік.

- Не пручайся, я все одно це зроблю! - знову крижаний тон, до якого я так звикла. Вирішила дозволити йому себе оглянути, все одно я не зможу з ним змагатися.

Антель заплющив очі, а за секунду мене повністю огорнуло блакитне сяйво, з кожною секундою Антель хмурився дедалі більше. Воно знову проникало ніби під шкіру, і мені здавалося ніби воно торкалося зараз мого серця. Він намагався пробитися далі, але я не дозволила цього.

- Навіщо ти зробила це, і як змогла? - шоковано витріщився на мене чоловік, - Я чув, що одного разу моя прабабуся робила це, коли помер прадідусь, щоб не відчувати, щоб не страждати... Ти так сильно кохала Ванзеля? - з тугою в очах запитав Антель.

- Не смій говорити про нього, і не смій називати його ім'я! - відштовхнувши від себе імператора, я відійшла від нього на кілька кроків назад.

- Ти мене взагалі кохала? Чи це все через шлюбний обряд?

- Та як ти смієш? Як ти смієш питати в мене таке! - давлячись емоціями, я відчула жар, що піднімається.

- Ти так кохала Ванзеля, що змогла підкорити стародавнє закляття "крижаної душі"?

- Замовкни! - сльози стали душити, Боги, я знову відчуваю вологу на очах.

- Нінель, послухай. Я повинен був сказати тобі раніше...

- Пізно, Антелю! Мені не цікаво, щоб ти зараз не сказав, я не хочу цього слухати! - Антель розлютився, підлога замерзла, але я не відчула холоду, мені було комфортно, все, що я зараз відчувала, - це злість і відчай імператора.

- Ні! Ти вислухаєш мене! Я був неправий, що упустив можливість пізнати тебе ближче. Так, ми стали близькими як чоловік із жінкою, і зараз ти носиш під серцем мого спадкоємця, але це не означає, що я не повинен був пізнати тебе як людину. Зрозумій, мені незнайомі людські емоції, батько і мати були байдужі до мене. Мене виховували наступником сильних магів, єдиним магом холодної стихії. Батько з дитинства втовкмачував мені, що я буду найсильнішим в імперії магом, маю стати, бо на мені велика відповідальність. Мої рішення не повинні бути продиктовані емоціями, я повинен бути розважливим і завжди мати ясний розум для прийняття будь-якого з моїх рішень. Я пам'ятаю той час, коли ми зустрічалися з тобою в саду, ти показала мені, що життя не монотонне, що в ньому є фарби... і кохання. Я покохав тебе тоді, і сказав правду, що ти будеш моїм єдиним коханням. Ти так багато посміхалася, була як сонце і розтопила моє крижане серце, не дивно, що я віддав його тобі. Мені шкода, що так склалося з нашими батьками, і мені дуже шкода, що ми втратили стільки років. Стільки років провели далеко одне від одного! І я ніколи не вважав прокляттям наше шлюбне татуювання, воно допомогло мені знову віднайти тебе, я зробив тебе своєю імператрицею і скоро у нас народиться син. Я б не зміг забрати тебе в нього. Знаю, що сказав тобі, що готовий відпустити тебе, коли ти народиш і віддаси мені спадкоємця, але я вперше тоді відчув палкі ревнощі до цього хлопчиська, моє рішення було на емоціях, тих, що мене вчили уникати. Я контролював своє життя до того моменту, коли в ньому з'явилася ти. Ти мене змінила. І я знаю, що повинен був сказати тобі все це раніше, повинен був...але я не міг. Уявляєш, не міг наважитися, ніби злякався, що перетворюся на вразливого правителя і втрачу контроль над собою, над магією і над людьми, - Антель підійшов до мене і притиснув до себе. Однією рукою обхопив мене за талію, іншою погладив мій живіт.

- Я кохаю тебе, Нінель! І хочу почати все спочатку! Я обіцяю надолужити згаяний час! - рука зіскочила з живота й обхопила мою потилицю. Антель наполегливо присунув мої вуста до своїх і поцілував. Було так несподівано для мене, що я спочатку навіть піддалася. Владний язик пробрався в рот і захопив мій язик у полон. Стільки пристрасті було в цьому поцілунку, що мене почали захльостувати емоції, перший мій захист упав, я почала відчувати біль, сльози ринули з очей, і Антелю довелося припинити поцілунок, бо він став солоний.

Великим пальцем він витер сніжинку, і дивився на мене з таким теплом і таким коханням, а мені здалося це все неправильним.

- Ніколи більше так не роби! Я не хочу відчувати! Відпусти мене! - я вирішила прогнати його і стала голосно кричати.

- Я піду зараз, моя імператрице, бо розумію, що цього для тебе зараз занадто багато. Але я все одно зроблю все, щоб ми з тобою прожили довге і щасливе життя! - Він поривався сказати щось іще, але я змусила його піти, а для надійності запустила йому слідом величезну брилу льоду, що вдарилася об зачинені двері й тимчасово їх заблокувала.

Вночі я спала погано. Точніше, майже не спала. Антель зміг зачепити мої почуття. Я не хотіла знову відчувати цей біль... я просто втомилася. Тому зробила все, щоб на ранок прийти в норму і знову сховатися за маскою крижаної імператриці.

Вранці на мене чекав сюрприз у вигляді старої імператриці, яка не погребувала навіть заявитися в наші з Антелем покої. Мабуть, наказу імператора, хоч і власного сина, вона не могла не послухатися.

З вигляду цієї літньої жінки відразу було видно, наскільки вона мене ненавидить і зневажає. Хоча здавалося, що їй за статусом не належить проявляти хоч якісь емоції. Ненависть до мене вона висловлювала абсолютно ясно.

Щойно за старою імператрицею зачинилися двері, не гаючи часу, я рушила до тронної зали. І першим моїм указом було скликано прийом городян. Не знаю, як часто народ спілкувався з родиною імператора зі своїми проханнями, але я завжди хотіла допомагати людям. Я знала, що завжди знайдеться людина, яка опинилася у скрутній життєвій ситуації, зрештою, це просто обов'язок правителів піклуватися про свій народ. І саме сьогодні я хочу нарешті почати.