Раді Вас бачити!

========== 17 ==========

Тим часом дівчина зосередилася, звела долоні, прошепотіла якесь заклинання, її очі знову спалахнули, між долонями почала з'являтися сфера, Нінель різко розвела руки в боки, і за частки секунди простір навколо сколихнувся, задріботіло. Потім величезної сили хвиля полум'я, що змітає все на своєму шляху, заповнила весь простір навколо себе.

Антель був настільки приголомшений такою силою, що ледь встиг задіяти магію льоду для створення щита навколо себе.

Вогняною хвилею захисний купол знесло в перші секунди. Тренувальне обладнання та будівлі, що прилягали до тренувального майданчика, були за кілька секунд спалені дотла. Вибуховою хвилею всіх людей, що стояли неподалік, відкинуло далеко за межі поля.

Повітря стало розпеченим, дихати було неможливо. Температура зашкалювала, і ті, хто не встиг задіяти свій щит, зараз лежали непритомні.

Вогонь продовжував хвилями заповнювати собою простір. Антель же не міг відірвати очей від своєї нареченої. Нінель була приголомшливо прекрасна в природі своєї магії. Руді локони розвівалися в різні боки, і полум'я абсолютно не зачіпало дівчину, очі, наповнені вогнем, сяяли як ніколи раніше. Вона була надзвичайно чарівною. Немов ефемерне вогняне створіння, богиня, що спустилася з небес. Вона була така природна і навіть безпристрасний вираз її обличчя робив її привабливою.

Простір навколо імператора сяяв блакитним кольором. Магічний захист працював чудово, вогняна хвиля огинала півколом імператора і поширювалася далі.

Антель не міг визначити, чому саме зараз його так приваблює Нінель. Чи магією навіяна ця тяга, чи він сам зараз просто не може відвести погляд від дівчини, що стільки років жила в його серці. 

І нехай магічний щит захищав імператора від вогню, от тільки сам Антель відчував жар по всьому тілу, дивлячись на Нінель. Ці очі зводили з розуму, красиві вуста вабили доторкнутися і стримувати своє бажання просто не було сил.

Нінель.

Настільки прекрасна зараз, і вона його наречена. Його жінка. Його майбутня імператриця.

Перші кроки далися нелегко, але стояти і не діяти Антель більше не міг.

- Нінель... - наче заворожений шепотів імператор і нарешті відчув, що сила Нінель почала зменшуватися. Вогонь зник, а дівчина похитнулася, але на ногах устояла. Тепер можна сміливо сказати, що свій резерв дівчина спустошила.

Увесь цей час навколо Нінель мерехтів слабкий вогник, перепона, щит, що активізувався, щойно наближалася атака. Полум'я збільшувалося і захищало дівчину всередині, зараз же вогняний бар'єр спав.

***

Руки опустилися, і я ледве встояла на ногах. Свій резерв я спустошила і це те, чого я домагалася. Рішення Антеля мені здалося дивним, спустити резерв у такий спосіб, але все ж він мав рацію. Мені це потрібно було. Подібне застосування моїх магічних навичок не йде ні в яке порівняння з тим, що свій надлишок я призвичаїлася скидати в артефакти-накопичувачі.

Нехай ледве стою на ногах, нехай почуваюся втомленою, але це блаженне відчуття свободи я б не проміняла ні на які артефакти.

Антель.

Скільки захоплення я бачила в його очах. Складно було не помітити, як сильно я здивувала його такою силою. Я й сама від себе такого не очікувала.

Його погляд... всепоглинаючий, жадібний, і власницький. Він поглинав мене. Мій вогонь анітрохи не зачепив його, і це не дивно. Навіть не можу уявити собі, наскільки він сильний, але цей лід, що був його в очах, мене аж ніяк не пробирав. Навпаки. Мені раптом стало не вистачати кисню, мурашки побігли по спині від його погляду. Таким відвертим він був.

І зараз я боюся заглядати в його очі. Боюся, що не стримаюся і сама кинуся на нього.

Прикривши на мить очі, намагалася мислити тверезо і була шокована, коли озирнулася навколо. Такої приголомшливої атаки я не очікувала.

Серце впало в п'яти, коли я побачила, що є постраждалі від моєї сили. Я не очікувала, що буде саме так. Трясця.

- Нінель...- покликав мене Антель тим самим вирвавши з думок.

- Пробач...- ледве чутно прошепотіла я, і нарешті подивилася в очі Антеля. Вони знову були холодні, як і його магія льоду. Тільки ось докору в них я теж не бачила.

- Я не очікувала, що все вийде саме так. Я ніколи раніше не задіювала це заклинання, мені ніде було перевірити свої можливості... - почала виправдовуватися я.

- Ти неймовірна...- просто відповів він і здивував своєю відповіддю.

Тільки-но я хотіла заперечити і звернути його увагу на тих, хто постраждав від моєї магії, як недалеко від нас відкрилася сіра воронка порталу, і сюди з'явився похмурий маг. Нізащо в житті я не сплутаю його енергетику. І я більше, ніж упевнена, що це він умовив старого імператора зробити такий жахливий вчинок. І сферу, ту згубну дістав він... і для мене таку готував.

Мерзотник...

Злість оволоділа мною. Усі думки пішли на задній план. Тільки ненависть до того, хто став причиною такого мого життя.

Як у маренні й не усвідомлюючи подальших подій, я прошепотіла "НІСФЕРАТУМ", тіло обдало холодом і новою енергією. Сила заструменіла по венах і втома минула. Я ніби відчувала свою темну ауру, але навіть це не лякало мене. Я зі злістю дивилася на придворного мага Мантея і ледь стримувала на кінчиках пальцях чорні голки магії, що прагнули вирватися з мого тіла.

- Ваша Величність, я відчув величезне коливання магічних потоків. Такий викид магії я давно не спостерігав у межах палацу. Подумав, ви використали свою родову магію, - Мантей вклонився імператорові й на мене намагався не дивитися, я ж бажала йому тільки смерті.

- Нінель... Нінель, дівчинко моя! Ти мене чуєш? - Антель, не звертаючи уваги на Мантея, намагався достукатися до мене, але я його майже не слухала, у мені йшла боротьба. Я хотіла знищити цю мерзоту!

У мені ніби дві людини боролися. Я розуміла, що не можна дозволяти своєму гніву керувати своєю магією, тим більше такою сильною, і кожна секунда давалася мені дедалі важче. Чорні потоки струмували вздовж рук, я майже фізично відчувала чорний димок магії на пальцях.

- Це він... він винен... - навіть голос свій власний я не впізнавала і ніби не я це сказала.

- Нінель...- я ніби у вакуумі була, ніби в стазис занурилася, звуки, із зовні, чула погано.

Відчула, як мене торкнувся Антель. І дотик цей був таким ніжним, я навіть не сіпнулася, коли він підійшов ближче. Мої вуста зіткнулися з його в поцілунку. Я опинилася в кільці його рук. Ніби дух із мене злий вийшов.

Магія татуювання виявилася сильнішою. Щойно відчула такі бажані вуста, як гнів зник. А моє сприйняття зупинилося на Антелі.

Магія ровенів знову покинула мене, а разом з нею пішли і мої сили. Втома взяла своє. Ноги підкосилися і мене зловили міцні руки імператора.

- Ан...- останнє, що змогла вимовити.

Нінель знепритомніла, зараз тіло дівчини опинилося на межі магічного виснаження.

Імператор підхопив непритомну Нінель на руки, і зник разом із нею у вирві порталу, який сам і створив.