Раді Вас бачити!

========== 52 ==========

- Ну що, ви поговорили? - побачивши мене засмученою, одразу ж запитав друг.

- Поговорили...

- І?

- Що і…? Думаєш, він хоч щось відповів? Часу в нього, розумієш, немає.

- І що, ти так нічого й не дізналася?

- Ні!

- Значить ти зараз підеш до нього в кабінет і запитаєш те, що ти хотіла! Набридло бачити твою сумну моську, ти сумуєш, це відображається на твоїй майбутній дитині. Не муч себе і піди запитай конкретно те, що тебе гризе!

- Ні, Фаль, він ясно дав зрозуміти, що говорити зараз зі мною на цю тему не має наміру.

- Ну й дура! Я думав, ти наполеглива і завжди добиваєшся свого, принаймні, наша миша була саме такою, - розпалювався Фантарілель.

- Я ніколи не була мишею, я завжди була Нінель! - огризнулася я і засмучено прикусила губу.

- Значить піди зараз і добийся правди! - Фаль став легенько підштовхувати мене в спину, змушуючи змінити свій напрямок. Я дозволила себе вести і важко зітхнула, коли опинилася біля дверей до кабінету, які, до речі, були прочинені.

- Удачі! - Фантарілель підморгнув мені й залишив мене саму. З важким зітханням я зробила крок до прочинених дверей, зайти не наважувалася, лише заглянула всередину, ніяк не видаючи своєї присутності.

Те, що я там побачила, побачити зовсім не очікувала. Антель був у кабінеті з однією з близнючок, причому остання сиділа у вільній позі на столі, Антель сидів, відкинувшись на спинку стільця.

- Я чула, магія татуювання більше на тебе не діє, Ваша Величність, - Орілель, здається, це була саме вона, зараз відкрито фліртувала з імператором, а він їй це дозволяв.

- І…? - злегка посміхнувся Антель.

- Значить, ніхто не дізнається, якщо... - вона замовкла і, накрутивши на палець свій золотистий локон, прикусила губу, - ти, наприклад, мене поцілуєш? - я з останніх сил зараз стримувала магію, що проривала останні перепони мого самоконтролю.

- Припустимо, до чого це запитання, леді Орілель де Рівва? - Антель схрестив руки на грудях, уважно оглядаючи жіночу фігуру на столі.

- Просто цікаво, - продовжувала фліртувати дівчина, - імператриця тепер не зможе дізнатися, навіть якщо тобі захочеться пізнати пристрасть з іншою жінкою? - Орілель відкрито зазивала Антеля, і мій чоловік повільно піднявся зі свого місця, нахилився до неї, розставивши руки на всі боки й обмежуючи рухи її тіла, відстань між їхніми обличчями була недозволено близькою.

- Ти зараз пропонуєш мені себе? - Антель знову посміхнувся, а я не стала чекати відповіді. Магія майже зіскочила з кінчиків пальців, навіть не уявляю, яких колосальних зусиль я потребувала, щоб не заморозити там усе навколо.

Отже, на Орілель у нього час є, а на мене ні? Так, чи що? 

Страшно було зізнатися самій собі, але саме цього я і боялася, що втративши магію шлюбного татуювання, я Антелю буду не потрібна! Біля мене його тримало лише це чортове татуювання, у нього просто не було вибору. А я дурна, у коханні йому зізналася. Не потрібне  було воно йому! Завжди такий холодний, такий далекий, можливо, з палацовими дівицями він не такий, але чорт! - різко зупинилася і більше стримувати себе не змогла, лід поглинув увесь простір. Усе в межах моєї видимості замерзло, перетворилося на лід. Я важко дихала, і від почуття зради з тіла вирвалася друга хвиля магічного сплеску холодної стихії.

Пізніше, віддихавшись, я зрозуміла, що могла заморозити весь палац. Узяла себе в руки, повела руками, заплющивши очі й наказуючи магії всередині себе забрати назад лід, що сковував простір.

Коли розплющила очі, палац знову ожив, від мого льоду не залишилося й сліду.

Браслет заблимав, і переді мною з'явився стривожений Антель. Я побіжно оглянула його і не знайшла жодного розстебнутого ґудзика, щось швидко він впорався. Кобель! Лють стояла в очах, але я не дозволяла їй знову прорватися.

- Неллі, що сталося, серце моє? Я відчув сплеск твоєї магії! - стурбовані, брехливі очі дивилися щиро в мої.

- Нічого, вибач. Це, напевно, гормони, чи як там їх назвав лікар, - придумала я відмовку, а сама згорала від гніву всередині.

- Із тобою точно все добре? - знову запитав він і зробив крок назустріч, а коли я побачила, що він хотів мене торкнутися, відступила на два кроки назад. Не дозволю до себе торкатися після іншої! Сама думка не подобалася мені і лише ще більше розпалювала бажання перетворити Антеля на величезну брилу льоду, як мінімум. Була б зі мною моя магія, спопелила б на місці!

- Точно! Зі мною все нормально! Ти даремно турбуєшся, вибач, що відволікла тебе від важливої справи, - крізь зуби процідила, і побачила, як обличчя Антеля знову набуло маски непохитного, неприступного, беземоційного імператора.

- Неллі, я знаю, що ти ображаєшся... - хіба на таке ображаються? За це дещо відрізають, щоб навіть дивитися на інших не кортіло!!!

- Забудь, я все розумію! - перебила я його словесний "потік", натягнула милу посмішку і, підморгнувши, звернулася до своєї родової магії, створюючи за своєю спиною портал до нашої з Антелем кімнати, роблю два кроки назад і нарешті лишаюсь сама.

Відчуваю себе розбитою. Але голосно ридати собі не дозволяю, бо не хочу хвилювати малюка.

Валяючись без руху з абсолютною апатією на те, що відбувається, дозволяю сльозам пролитися, виплеснувши образу, хоч не надовго. Втомлена емоційно, засинаю одразу, щойно голова торкається подушки.

Вранці прокинулася, як завжди, одна. Ліжко з іншого боку залишилося недоторканим - отже, ночувати Антель не приходив.

Забороняю собі думати про чоловіка і заради своєї дитини беру себе в руки і цілеспрямовано призначаю зустріч Фалю і Ванзелю в саду.

Фаль чекав мене під дверима, Ванзеля ми побачили, коли він уже сидів у альтанці на лавці.

Поки ми йшли, я мовчала і була рада, що Фаль не став докучати запитаннями.

- Я втечу, щойно Антель покине межі замку, так йому буде складніше відстежити портал. Благо, тепер я можу їх створювати не дивлячись, потрібно буде побувати в кількох місцях, щоб заплутати слід. Ви зі мною? - сказала я абсолютно серйозно, сповнена рішучості.

- Що сталося вчора? Про що ви говорили? Що сказав тобі імператор? - відразу насторожився Фаль, а я не хотіла про це говорити. Згадувати не хотіла.

- Це зараз неважливо! Ти хотів, щоб я була впевнена у своєму рішенні? Я впевнена на всі тисячу відсотків. На цьому все! - різко обірвала я питання, що з'явилися у Фантарілеля.

- Добре, - важко зітхнув Фаль і прийняв моє рішення.

- Потрібно дізнатися, коли саме Антель знову покине палац, на той час у нас усе має бути вже готово. Давайте зараз вирішимо, що нам потрібно взяти з собою... - хлопці зі мною погодилися, і ми почали обговорювати план. Найбільше радів Ванзель, Фаль же зрідка кидав на мене похмурі погляди, а я намагалася змусити себе не думати про те, з ким провів ніч Антель, що не прийшов навіть ночувати...

Для Імператора останні два місяці видалися дуже важкими. Наслідки війни завжди були невтішні, доводилося їх довго розсьорбувати, і як відповідальний правитель, він брав на себе обов'язок допомогти людям впоратися з втратами і жити далі.

Але не це займало більшу частину його часу. Він шукав мага-зрадника. Адже він не одразу, але все ж повірив у розповідь Нінель про загибель батька та її батьків. Після того дня, як Нінель буквально змусила його вислухати правду про смерть рідних, Антель більше не міг зв'язатися з магом. На війні з королівством Тіреїв Мантей проявив себе, і саме там імператор зрозумів, що похмурий маг становить справжню загрозу для його імператриці та ще ненародженого сина.

Для нього завданням номер один було зловити і знешкодити Мантея. Адже його імператриця, його Нінель боїться похмурого, і це підштовхує Антеля до рішучих дій.

Імператор бачив, що Неллі потребує його. Скільки всього не сказано ще й не почуто. Він заборгував їй розмову відверто... та що там... Антель досі так і не зміг зізнатися їй, що кохає по-справжньому... Жодної магії йому не треба було, щоб зрозуміти очевидні речі: їх доля звела разом, і сильне почуття зародилося ще змалечку. Будучи юнаком, Антель одразу зрозумів, що кохає і кохатиме Нінель, незважаючи ні на що.

Він був так зайнятий пошуками Мантея, що перший час не звертав уваги на образи дружини. Мантей був уже майже в його руках, але немислимими способами вислизав просто з рук, злість з'їдала імператора в такі моменти, і саме в цей, такий невдалий час з'являлася його Неллі і вимагала розмови, до якої Антель у такому стані був не готовий. Він не хотів грубити, але сказати їй усе, що мусить, коли він увесь час у гніві й у стресі - це було б нерозумно й неправильно.

Він так і сказав Нінель, що зараз не час, коли вона підловила його в обідній залі, але імператриця лише ще сильніше образилася... а він не міг зараз їй усе сказати, надто поспішав.

У Королівстві Тіреїв коїлося беззаконня: городяни крали зерно з власних комор, намагаючись видати це за наліт розбійників. Хтось штучно піднімав паніку, змушуючи людей діяти радикально. У місті спалахнули масові заворушення, міська варта не справлялася, щодня імператорові надходили звіти про нові імперські загони, що вирушали на допомогу завойованому королівству.

Та й у самій імперії була маса невирішених питань. Територія імперії була величезна, і в більшості приєднаних королівств також були проблеми, а оскільки ці королівства належали території імперії, то і вирішувати подібне повинен був імператор.

Не кажучи вже про палац. Антель не дарма поки що не залучав дружину до повноцінних обов'язків імператриці. Мати Антеля була категорична і своє правління не хотіла передавати по праву невістці.

Ще купа всього, що було навіть не озвучено, чекало на втручання правителя, але це все було відставлено на задній план, зараз для Антеля мав значення лише Мантей.

Імператор навіть не одразу переключався на поточні питання, все обмірковував наступний крок, як у кабінеті з'явився нудотно-солодкий запах, за яким він упізнав одну зі своїх колишніх фавориток Орілель.

Її поява лише ще більше розлютила молодого правителя, у нього немає зараз часу на палацові інтриги.

Знатна дівчина почувалася вільно й одразу ж нахабно сіла на стіл, прийнявши спокусливу позу.

Антель сторопів, але зовні залишався непохитним, просто дивився і чекав на те, чим це мало закінчитися.

Нахабства Орілель не позичати, особливо його розлютили слова, коли вона посміла порівняти себе з імператрицею. Та жодна палацова шльондра й волосини не варта його витонченого божества з чудовою посмішкою і білою шкірою.

Орілель загралася, відкрито пропонуючи себе, Імператор майстерно стримував у собі лють і гнів. Тому повільно нахилившись, він провів рукою по її волоссю. Голова дівчини стала вмить важкою під вагою льоду, на який перетворилося її волосся.

- Як ти посміла пропонувати мені подібне? Як посміла в моїх очах принизити імператрицю? Як посміла навіть подумати про таке, хіба я давав привід? - зі злістю в голосі прошипів імператор і, відступивши від столу, дозволив колишній фаворитці завалитися на підлогу через важкість голови.

- За твою зраду імперії таким вчинком, я виганяю тебе, розмова закінчена! - виплюнув це Антель і покликав варту, щоб вони її повели.    

- Поки ти тут граєш у шляхетність, твоя імператриця затискається з другом у саду, а ти зберігаєш вірність тій, що цього не варта. З хлопчиськом... Ванзелем, здається, вона вже давно дозволяє собі те, що для заміжньої жінки неприйнятно. Ось, що дало мені привід прийти до тебе! - намагалася виправдатися Орілель. Антель дивом стримав лід на кінчиках пальців.

Потім відчув коливання холодної стихії. Стіни палацу спершу заледеніли і буквально за хвилину повернулися до колишнього вигляду.

Занепокоєний, він перемістився до Неллі, але справжню причину його дружина промовчала, Антелю навіть гнів привидівся в очах коханої, але й на це він вирішив зараз не відволікатися. Розвідка доповіла про нове місцезнаходження Мантея.

А наступного дня імператор залишив палац, укотре сподіваючись упіймати лиходія. Тільки й цього разу в Антеля нічого не вийшло. А після повернення до палацу, на імператора чекала приголомшлива звістка. Імператриця втекла. Знову втекла...