Раді Вас бачити!

========== 48 ==========

- У мене навіть слів немає, щоб описати ,яка ти стала...

- Досить, Фаль! - перебила я одразу друга, - Я знаю, що змінилася! Цих змін для мене занадто багато. Повір, я намагаюся звикнутися... Моє життя зараз дуже круто змінюється... і я... я втратила свою стихію. Я більше не маг вогню. Тепер я належу Антелю навіть магічно.

- Я б теж на його місці, як міг, позначив тебе своєю!

- Давай не будемо про це! - різко перебила я.

- Як забажаєш! - ми ненадовго замовкли, я знову повернулася до розглядання квітів, настрій мій якось швидко зіпсувався. Мені стало сумно, навіть не помітила, як на руці створила крижинку у формі квітки, на яку дивилася.

- Ух ти, приголомшливо! Мені подобаються твої нові здібності.

- А мені ні! Я сумую за своїм вогнем. Ніколи не забуду, як по венах біг рідкий вогонь, як горіли мої очі, як я відчувала полум'я на кінчиках пальців, як оточувала себе вогняним щитом... я дихала полум'ям, я його створювала. Не забуду ейфорію, коли давала вихід вогню. Я думаю, ти маєш мене зрозуміти, Фантарілель.

- Коли ти все це говорила, у тебе очі ставали небесного кольору, зовсім як у Його Величності, а ще ти не контролюєш свою набуту силу. Подивися, ти заморозила весь сад, і знаєш, я трохи тебе боюся... бо ти навіть не помітила, що випустила стільки магії!

- Ой! - я тихо скрикнула і прикрила рот долонею, коли все оглянула. Чорт, такий величезний сад зараз немов застиг у часі, і такий величезний радіус дії... Яка ж сила в мене?

- Я сама цього боюся, Фаль. Я справді не можу це контролювати! Треба кликати Антеля!

- О, ні! Це без мене! Я, знаєш, не горю бажанням зустрічатися з твоїм чоловіком! - швидко протараторив Фаль і поспішив сховатися, а я торкнулася браслета, подумки покликала чоловіка, і буквально в наступну секунду відкрився портал, Антель прийшов.

Оглянув мене з ніг до голови і посміхнувся.

- Мені подобається, що ти спокійно ставишся до обраного мною вбрання для тебе. Саме так і має виглядати моя імператриця, моя Крижана леді... Ти прекрасна, серце моє! - з кожним словом Антель підходив дедалі ближче, аж поки не пригорнув до себе, потім поцілував.

- Ти знову бешкетуєш? - озирнувшись, Антель посміхнувся, змахнув рукою, і сад ожив, повернулися колишні фарби, квіти ожили, немов життя повернулося...

- Так, я не знаю, як це виходить, я не можу це контролювати!

- Нічого, ти навчишся! Тобі спочатку потрібно звикнути до того, що ти більше не маг вогню! Магію льоду потрібно сприймати інакше. Ти тепер належиш до роду холодної стихії. Її магії занадто багато, навіть для нас трьох, тому для тебе зараз дуже важко розрахувати силу... Я обіцяю, що щойно розберуся з наслідками цієї безглуздої війни, ми з тобою будемо тренуватися. Я навчу тебе керувати холодною стихією. А зараз для тебе найголовніше - забути все, що пов'язано з вогняною магією, - на цих словах Антель ще раз поцілував мене, поглибивши поцілунок, і, відсторонившись, усміхнувся, відкрив портал і зник.

А я вирішила вирушити до бібліотеки, хочу знайти книжки, що хоч трохи мені допоможуть, поки Антеля немає поруч.

Так і минув мій день.

Антель прийшов пізно вночі, підозрюю, що весь цей час він був у кабінеті, але спати все одно приходить до нас у кімнату.

Роздягнувшись, він пригорнувся до мене всім тілом, і я відчула, що він роздягнений догола. Тільки я хотіла поставити запитання, як мені закрили рот поцілунком. Імператор поцілував мене з усією пристрастю.

Антель повільно любив мене, цілував, пестив і доводив своїми плавними поштовхами до знемоги. Він не слухав моїх прохань і продовжував плавні рухи, поки іскри не посипалися з очей.

Скільки таких карколомних оргазмів було за ніч, я не рахувала, але чудово знала, яким ненаситним він може бути, тому знову здивувалася, коли я ще була сповнена сил продовжувати. Антель мене зупинив, він ніжно поцілував мене і поклав поруч із собою, притиснув моє тіло до себе спиною, по-власницьки обійняв і дав можливість заснути. Я вирубилася буквально відразу, а коли прокинулася, Антеля вже не було.

Так тривало вже майже місяць.

Більшу частину свого часу я проводила зі своїм другом Фалем, решту часу шукала в книгах інформацію, основи магії холоду. Деякі книжки мені підібрав Антель, але здебільшого я вивчала магію самостійно, поки Антель розгрібає всі справи, що накопичилися.

Нехай удень він був майже недоступний, але щоночі мій чоловік повертався до мене. Кохав мене довго і пристрасно. Усі наші ночі після того, як я дізналася, що ношу його дитину, були сповнені пестощів і любові, яку мені дарував Антель.

Що більше я заглиблювалася у вивчення магії льоду, то більше я забуваю про вогонь.

Фаль так і залишився моїм особистим вартовим, тому майже завжди був поруч. За цей час ми вже встигли поговорити про все, що зі мною сталося. Я промовчала лише про те, що вагітна. Не знаю чому, але сказати про це Фалю поки що не наважилася.

Настрій продовжував стрибати від веселощів до печалі за лічені хвилини. Я приблизно розуміла, що це через вагітність, але Фалю я пояснювала це тим, що ще не звикла до змін.

Часто мене відвідували невтішні думки про чоловіка, мені не вистачало його уваги. Мені не вистачало його пояснень, я часто ображалася на нього і так само часто у своїй голові його прощала. А вже якщо задумала переказати всі образи вночі, то коли він приходив і починав цілувати мене з чіпляннями, я забувала про все, і всі образи були забуті, я просто насолоджувалася своїм чоловіком.

І ось вкотре, коли, засумувавши, я заморозила половину імператорського саду, мене до себе викликав чоловік. Фаль пішов зі мною.

Як пізніше з'ясувалося, імператор залишив для мене сюрприз у своєму кабінеті, сам же кудись пішов, але обіцяв швидко повернутися.

Варто було мені переступити поріг кабінету імператора, як я не повірила своїм очам. Я просто не могла не впізнати його.

Спиною до мене, задумливо дивлячись у вікно, стояв Ванзель.