Раді Вас бачити!

========= 47 ==========

- Тобто, я вагітна? - ошелешено витріщилася я на чоловіка, а той лише ствердно кивнув головою, спостерігаючи за моєю реакцією. А мене навіть не збентежило, що сам Антель лежав абсолютно голий, оскільки все простирадло я забрала собі. Я була вражена почутим, думки спіраллю закрутилися в голові. Притиснувши простирадло двома руками до грудей, я відійшла до вікна, щоб це все обміркувати.

Ось звідки дивні викиди магії, ось звідки взялася магія льоду в моїх жилах, і чому так змінилася моя зовнішність! Малюк виштовхнув мою магію вогню, заповнюючи все собою і своєю магією. Я намагалася ігнорувати зміни у своїй аурі, але я розуміла, що зміни відбулися незворотні. Магія льоду тепер назавжди зі мною, а виною всьому моя вагітність.

Так глибоко занурилася в роздуми, що навіть не відчула наближення Антеля, його теплі руки лягли мені на плечі, і чоловік притиснув мене спиною до своїх грудей.

- Неллі, адже це прекрасно! Ми станемо батьками, ти народиш мені спадкоємця, продовження мого роду, я більше не один. Тепер у мене є ти і син! А з магією я тобі допоможу! - слова Антеля хоч і заспокоїли мене, але я все ж була шокована і ще не зовсім прийняла ситуацію. Мені складно змиритися з тим, що магія вогню загублена для мене назавжди, а тепер ще й дитина... це так несподівано і так скоро. Я ще не звикла до ролі імператриці, а тепер потрібно осмислити те, що я скоро стану мамою...

- Неллі, моя імператрице, мені так шкода, що не можу приділити тобі ще хоч трохи часу, але на мене чекають справи, представник роду Тірея зараз у нас у палаці, потрібно вирішити всі справи, пов'язані з його королівством. Багато людей загинуло в цій безглуздій війні, мені потрібно поставити там свою людину, щоб допомогти в правлінні. Тірей вів своїх людей до загибелі. Я не бажаю людям зла. Загалом, мені потрібно розібратися з цим, але я обіцяю, вночі я весь твій! - Антель ніжно торкнувся губами моєї шиї, вдихнув мій запах і відсторонився. Швидко зібрався і пішов. А я так і залишилася стояти біля вікна, продовжуючи все осмислювати.

Боги, як же стрімко змінюється моє життя. І мене дивує те, що я не збираюся лити сльози, як я думала про те, що втратила свою вогняну стихію. Її повноправно замінила крижана. Я не відчуваю порожнечу, я просто відчуваю відсутність вогню, яку з лишком компенсує магія льоду. І всім своїм нутром я розумію, що магія льоду зараз у мені сильніша. Як би тепер навчитися нею керувати?

Весь день для мене пролетів непомітно. Я весь час провела, розмірковуючи і приймаючи ситуацію. Приходила Аріель, дуже була здивована моїм зовнішнім виглядом, але для неї це було приємним потрясінням, служниця, так само як і Антель, сказала, що я стала ще красивішою.

Вона принесла мені поїсти і допомогла одягнутися.

Приводила до мене все ту саму швачку, мої вбрання знову зміняться, і я навіть знаю, хто цього захотів, але й сперечатися я не стала, прийняла як належне.

Антеля, як він і обіцяв, я побачила тільки вночі. Чоловік не виглядав втомленим, я взагалі ніколи не бачила його втомленим, але спав він як звичайна людина.

Цієї ночі Антель довго не давав мені заснути. Ми займалися коханням, ніяк інакше, адже чоловік, як і раніше, був обережним, ніжним і повільним, а мені так хотілося, щоб він не стримувався, але ці приємні тортури мені також подобалися. Бачити і відчувати такого Антеля для мене було щастям. Він дарував мені ласку й любов, і я забувала про все на світі в такі моменти, просто дарувала ніжність у відповідь. Кохала, цілувала і пестила, ми насолоджувалися одне одним, не відчуваючи втоми.

Антель сам перервав наше усамітнення, змусивши мене заснути. Це я потім запитаю себе, чому стала настільки витривалішою, чому була все ще сповнена сил, і якби Антель не перервався, то я б із задоволенням продовжила наші пестощі. Але заснула я швидко, ніби під сонним зіллям. А коли розплющила очі, імператора поруч не було, а за вікном уже давно встало сонце.

Аріель принесла мені мій запізнілий сніданок. Я взагалі останнім часом їм у себе в покоях, адже імператор часто зайнятий і поки не може приділити мені час. Але я не засмучуюся.

З їжею розправилася швидко і помітила, що апетит мій збільшився, я стала їсти більше, але думаю, що це через вагітність. О, Боги. Я вагітна. Все ніяк не можу звикнути.

Аріель принесла мені нову сукню, і я знову здивувалася. Цього разу сукня була яскраво-білою. Напівпрозора тканина м'яко збиралася на ліфі, сама сукня довга до підлоги, з двома вирізами до стегна. Скажімо так, зараз вона ще більш відкрита, але така легка, мені вона одразу припала до душі. Я знаю, що маю в ній зухвалий вигляд, але мене це анітрохи не зачіпає.

Я дивлюся на себе в дзеркало і зовсім не впізнаю. Моє волосся стало набагато довшим, злегка закручене в локони, воно діставало мені майже до попи. Його яскраво-білий колір незвично кидався в очі. Адже я все життя майже проходила рудою. Але до такої себе я вже почала звикати і мене дивувало, як швидко це відбувається, ніби так і повинно було бути.

Аріель вмостила мені на голову корону і навіть ахнула, від мого кінцевого образу.

- Ваша Величність! Ви найпрекрасніша, найкрасивіша дівчина на всьому білому світі! Ви так відповідаєте зараз Його Величності і таммператору, що більше просто нікуди. Ви навіть зовні стали на нього схожі. Це просто чудово! 

- Дякую, Аріель!

- Зовсім забула сказати вам, так замилувалася... з вами просив зустрічі Фантарілель! Сказав, чекатиме вас на вашому місці. Сподіваюся, це не те, що слід приховати від Його Величності? - поникла Аріель.

- Усе гаразд, Аріель! По-перше, я майже не маю секретів від чоловіка, ти можеш сказати йому, де я і з ким, хоч він це й сам може з'ясувати, а по-друге, навіть якби й були секрети, і я б зустрічалася з Фантарілелем потайки, хіба тебе це має хвилювати?

- Ні, що ви, я прошу вибачення, Ваша Величносте, я просто намагалася зрозуміти, як мені вчинити і що робити, якщо зустріч ця таємна, може варто про це промовчати...

- Я вдячна тобі, що ти так мене підтримуєш і така вірна, але я б обов'язково тобі сказала, якби мені щось подібне від тебе було потрібно. - Аріель, поклонившись, кивнула і мовчки пішла.

Я ж вирушила в імператорський сад до моєї улюбленої альтанки, де ми з Фалем останнім часом зустрічалися.

Дивно, я навіть почуваюся інакше, якась легкість у всьому тілі з'явилася, я, як і раніше, почуваюся бадьоро.

Не поспішаючи походжала вздовж алеї, поки не прийшла до альтанки. Фаля не було. Я нікуди не поспішала, тому відволіклася на квіти. Але роздивитися майже не встигла, відчула наближення вогняної аури Фаля, він стояв у мене за спиною. Я повільно повернулася і зустрілася з круглими від шоку очима друга. Він дивився на мене довгий час мовчки, мені навіть стало незручно під таким пильним поглядом. Адже його очі вже не раз розглядали мене з ніг до голови, але він, як і раніше, мовчав.

- Хм, привіт! - почала я, Фаль часто заморгав і від чогось зніяковів, потім вклонився мені, чим трохи здивував.

- Ти чого, Фаль? Це ж я!

- Ваша Величність... - почав він.

- Я тебе зараз стукну або заморожу! - розлютилася я.

- Ну просто назвати тебе рижиком у мене тепер язик не повернеться! - нарешті посміхнувся Фантарілель, повернувся веселий блиск його очей, а я навіть трохи розслабилася, адже стала думати, що з ним поговорив Антель, змушуючи дотримуватися зі мною правил етикету.