Раді Вас бачити!

========== 35 ==========

І як заснути після почутого? Завтра останнє заняття? Чи не означає це, що ровен зібрався покинути мене назавжди?

Так, я визнаю, що досягла балансу в магії і навіть навчилася нею керувати, з'єднувати ауру ровенів зі своєю вогненною, тим самим посилюючи свою стихію, але ж до головного я так і не дісталася?

Думала, що заснути не зможу, занадто багато думала, але немов по клацанню я заплющила очі і провалилася в чорну безодню, прокинулася добре відпочилою і сповненою сил.

Ака виглядав не так бадьоро, як я. У нього, навпаки, були помітні кола під очима, виглядав він замученим, я ще більше розхвилювалася, побачивши ровена в позі лотоса із заплющеними очима.

- Мені шкода, дитя. У мене не залишилося часу на твої запитання! Ти все зрозумієш сама з часом, уся інформація на камені. Спочатку багато чого буде тобі незрозуміло, але ти зрозумієш... з часом, слова поступово набуватимуть сенсу, щойно ти будеш готова до їхнього прийняття. Нічого не бійся, і пам'ятай, якщо ти чогось не розумієш зараз, значить час ще не настав. Ти обов'язково в усьому розберешся.

- Отже... - Ака встав і його злегка повело в бік, я сіпнулася, щоб допомогти, але ровен швидко взяв себе в руки і стояв переді мною впевнено.

- Я вирішив решту сили віддати тобі... - видав він, а я зависла.

- Не лякайся! Я розумію, що ти, напевно, розгублена зараз... і так, за сучасними мірками, моя сила незмірна, прирівняна до сили джерела, тому що саме звідти я її і черпаю.

Багато здібностей відкриються тобі. Бачити аури і відкривати портали, лише моргнувши оком, - суща дрібниця, і я розумію, що наразі ти до цього не готова. Тому я накладу закляття, що стримає мої потоки магії в твоєму тілі. Це заморозить мою частину магії в тобі на якийсь час, але лише на якийсь час, магія жива і вона сама зрозуміє, коли їй з'явитися. - Ровен говорив швидко і навіть замислитися про його слова не давав. Але я все ж вирішила в його швидку промову вставити своє запитання.

- Навіщо мені шукати джерело? Батько добре сховав його, раз навіть ви знайти його не можете? - на це запитання мені так і не відповіли.

- Монтериф сейкас! - Ака підняв руку і мене оточило сіре сяйво, воно немов увібралося в моє тіло і зникло.

 - АВЕ НІСФЕРАТУМ, ровена Нінель Еліза П'єр Одлі... Ріфф! АВЕ Ріфф! - прошепотів Ака, і я на власні очі побачила яскраве сяйво величезної сили чорного кольору, що зараз залишало тіло ровена. Величезні чорні щупальця магії впивалися в моє тіло.

 Спочатку болю не було, я лише відчувала, як шалена енергія заповнює мої резерви, моє тіло... дуже швидко її стало занадто багато, і саме в цей момент я відчула нестерпний біль.

Магії було занадто багато. Я не могла більше приймати її. Те, що вона впивалася в моє тіло і спліталася з моєю аурою, приносило мені величезний біль. Я кричала несамовито, на все горло, поки не зірвала голос. Біль маленькими голками відчувався в кожній клітинці мого тіла. У мене боліло абсолютно все. А найстрашніше, що я нічого не могла зробити, я не могла навіть сама стояти на своїх ногах, магія тримала мене у висячому положенні. Мої ноги не торкалися підлоги, це зрозуміла я, коли перестала відчувати опору.

Я більше не кричала, біль розривав мене на шматки, я навіть плакати не могла. Я лише дивилася на те, як Ака покидає магія, навколо мене все ще клубочилася чорна хмара родової магії, продовжуючи заповнювати мене. Чорні згустки енергії ставали меншими, і незабаром натиск став зменшуватися. Щупальця стоншувалися, перетворюючись на голки, а незабаром і зовсім зникли. Магія більше не тримала мене в повітрі, і я важким вантажем просто звалилася на підлогу, не відчувши при цьому нічого.

Останнє, що я бачила перед тим, як заплющити очі, було лежаче тіло ровена Ака Ля П'єр Одлі Ріффа.

Тіло його ставало прозорим. Одними губами він прошепотів: "Пробач за біль" - це чомусь я зрозуміла, а потім і сама відключилася.

Пробудження моє було важким. Біль усе ще був присутній у всьому моєму тілі. Мені навіть очі було боляче відкрити. Скільки я так пролежала, навіть не уявляла, але в якийсь момент я почала почуватися легше.

Насамперед розплющила очі, на це сил моїх вистачило. Ровена Ака я не побачила, але зрозуміла, що все ще перебуваю в залі для медитацій. Жахнулася тому, що зараз я абсолютно спокійна і те, що навколо мене яскраво світиться чорна аура магії, мене не здивувало. Це залишки магії ровена, які прийняти я вже не змогла, ця енергія витала навколо, чекаючи свого часу.

Не знаю, скільки я так провалялася, і напрочуд ні про що не думаючи, але з величезними труднощами і жахливим болем я змусила себе сісти.

Мене лякало те, що відбувалося навколо. Хмара магії ставала більшою і темнішою, а стіни навколо мене ставали тоншими і прозорішими. Цей палац побудований на магії Ака, і зараз вона повертається до свого первісного вигляду.

Через якийсь час, я опинилася сидячою на землі, навколо мене більше не було ні стін, ні будинку. Навколо ліс і трава, на якій я зараз сиділа, магія перейшла в енергію, яка, до речі, знову стала тягнутися до мене.

Щойно магія Ровена повністю втратила свою силу на цьому місці, я одразу відчула, що дико хочу їсти, хочу спати і бачити Антеля.

Щупальці магії знову боляче впилися в мою ауру. І я всіма силами намагалася відсторонитися від цього. Опинитися поруч з Антелем було моєю останньою думкою, перед тим як я знову відключилася від нового нападу болю, адже чорні щупальця буквально під шкіру мені пробиралися. Я навіть кричати не могла, просто вирубилася.

Імператор Антель ось уже три тижні не знаходив собі місця, спав від сили дня три. Магія тримала його організм у тонусі, але фізичне і моральне виснаження виливалося в роздратування і нервозність - емоції, які раніше глава імперії не міг собі дозволити. Ще жодного разу імператор так яскраво не демонстрував свої емоції. Усі звикли бачити його холодний погляд і контроль над кожним жестом.

Хоч Антель і знав, що Нінель нічого не загрожує, але спокою знайти не міг. Не міг перенести таку довгу розлуку. Не міг узяти свої емоції під контроль, як і не міг заспокоїти своє ниюче серце.

Раптово золотий обідок шлюбного браслета на мить засяяв і згас.

Нінель.

Імператор тут же спробував перенестися до дружини, але закляття, як і раніше, не пускало, хоч і ставало слабкішим. Антель вирішив дочекатися, коли браслет повністю засяє, тоді він зрозуміє, що перенестися до Нінель уже можна.

 Він із нетерпінням поглядав на браслет, буквально свердлив його поглядом, і ось коли браслет нарешті яскраво засяяв, більше не згасаючи, імператор уже збирався відкрити портал.

Але його випередили.

Простір навколо затремтів, Антель навіть за спинку ліжка схопився, тому що похитнувся і ледве не втратив опору в ногах, потім він розвернувся і побачив, як у центрі його покоїв сидить Нінель.

- Неллі! - Антель тут же кинувся до дружини, але щойно імператор торкнувся її руки, чоловіка відкинуло до стіни.

Нінель сиділа з опущеною головою, не рухалася. Усе її тіло огорнув чорний серпанок магії. Сама ж дівчина ніби застигла.

Антель пробував достукатися до дружини, але Нінель не реагувала. Доторкатися до неї він більше не наважувався. Імператор зрозумів, що справа в її родовій магії, і йому нічого не залишалося як чекати.

Зате тепер він трохи заспокоївся. Нінель повернулася.

Щоправда, її стан викликає побоювання.

Мантея викликати він не ризикнув. 

Чорне сяйво навколо дівчини поступово слабшало, тому Імператор вирішив почекати.

Сяйво пропало остаточно і Нінель тут же впала на підлогу без свідомості. Антель підбіг до імператриці, підхопив на руки й переніс на ліжко.