Раді Вас бачити!

Розділ 21. Кров і троянди

Столиця хвиль оговтувалася після зради Флінна. Його смерть стала попередженням для всіх, але водночас залишила гіркий слід. Пірати знали: братерство може впасти не лише від гармат корони, а й від власної жадоби.

Ізабелла йшла вузькими вулицями нового міста. Дерев’яні будівлі ще пахли смолою, а чорні прапори майоріли над дахами. Люди дивилися на неї з повагою й страхом. Вона врятувала столицю, але її руки були в крові.

— Тепер вони називають тебе Чорною Розою, — тихо сказав Еліас, коли вони зупинилися біля бастіону. — Бо ти принесла кров і водночас дала їм надію.

Ізабелла стиснула перстень із розою вітрів. — Якщо це ім’я допоможе їм пам’ятати, що свобода має ціну, я прийму його.

На головній площі зібралася рада. Бартоломео піднявся на кам’яний трон і заговорив:

— Ми втратили братів у цій зраді. Але ми вистояли. І тепер маємо довести, що наша республіка сильніша за будь-які розбіжності.

Анна-Марі додала:

— Кров пролилася, але троянда розквітла. Ізабелла довела, що може вести нас.

Пірати загомоніли. Хтось вимагав нових законів, хтось — помсти короні. Але більшість дивилися на Ізабеллу. Вона піднялася на трибуну, її голос був твердим:

— Ми не можемо дозволити, щоб страх чи жадоба розірвали нас. Ми дали клятву під чорним сонцем, і тепер мусимо жити за нею. Кров, що пролилася, стане нашою пам’яттю. А троянда — нашим символом.

Вона підняла прапор «Мари» з білою трояндою.

— Від сьогодні цей знак буде не лише символом нашого корабля. Він стане символом усієї республіки.

Рев піратів заповнив площу. Вони піднімали зброю й келихи, вигукуючи її нове ім’я — Чорна Троянда.

Еліас підійшов до неї, його очі світилися гордістю.

— Тепер ти не просто капітан. Ти стала легендою.

Ізабелла дивилася на море, що шуміло за стінами столиці. Вона знала: попереду нові битви, нові зради й нові випробування. Але тепер у них був символ, що об’єднував усіх.

Кров і троянди стали їхньою клятвою. І море прийняло її.