Раді Вас бачити!

Розділ 19. Кодекс хвиль

У великій печері, що стала залом рад, горіли десятки смолоскипів. Їхнє світло відбивалося від кам’яних стін, наче саме море слухало кожне слово. Тут зібралися всі капітани, що присягнули на чорну розу. На столі лежали карти острова, списки здобичі й перші записи нового закону.

— Ми не можемо жити без правил, — почав Бартоломео, його голос гучно лунав у камені. — Якщо кожен буде діяти сам по собі, ми станемо легкою здобиччю для корони.

Флінн, похмурий і зловісний, кинув на стіл кинджал.

— Правила — це кайдани. Ми пірати, а не чиновники.

Ізабелла піднялася, її очі світилися рішучістю.

— Ми не створюємо кайдани. Ми створюємо свободу. Кодекс хвиль — це не накази, а клятва. Він захистить кожного, хто підніме наш прапор.

Анна-Марі усміхнулася, її голос був тихим, але гострим.

— І що ж буде в цьому кодексі, леді?

Ізабелла поставила на стіл пісочний годинник.

— Перше: кожен корабель має право на притулок в нашій столиці. Друге: здобич ділиться порівну між усіма, хто бився. Третє: жодна жінка чи чоловік не може бути проданий чи відданий у рабство. Четверте: кожен має право голосу в раді.

Тиша накрила залу. Навіть Флінн замовк.

Еліас додав:

— І п’яте: зрада братерства карається смертю.

Ці слова викликали хвилю шепоту. Дехто схвально кивав, інші — зловісно усміхалися.

Бартоломео підняв келих рому.

— Добре. Тоді ми приймаємо Кодекс хвиль. Але пам’ятайте: він буде сильним лише тоді, коли ми самі його дотримуватимемося.

Капітани один за одним підписували кодекс своїми знаками — ножами, монетами, уламками прапорів. Ізабелла відчула, як народжується новий світ.

Та коли рада закінчилася, вона помітила погляд Флінна. Його очі блищали не від радості, а від люті. Він вийшов із печери, не сказавши ні слова.

— Він не прийняв кодекс, — тихо промовив Еліас. — І це означає, що буря ще попереду.

Ізабелла стиснула перстень із розою вітрів.

— Тоді ми будемо готові. Бо свобода завжди має свою ціну.