Спочатку:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Розділ 12. Перша буря Республіки
Небо над Скельним фортом потемніло, наче саме море вирішило випробувати новонароджену Республіку хвиль. На горизонті з’явилися десятки білих вітрил — флот нового адмірала, що йшов із півночі. Їхні барабани били ритм, схожий на похоронний марш, а гармати світилися вогняними пащами.
Ізабелла стояла на бастіоні поруч із Еліасом і Бартоломео. Її руки стискали чорний прапор із білою трояндою, і вона відчувала, як вітер намагається вирвати його з пальців. Але вона не відпускала.
— Це наша перша буря, — промовила вона. — Якщо ми вистоїмо, нас визнає саме море.
Бартоломео зареготав, піднімаючи свою шаблю.
— Тоді нехай хвилі стануть нашими союзниками!
Флот корони рушив уперед. Перша залпа розірвала тишу, ядра врізалися в скелі, здіймаючи хмари каміння й піни. «Мара» хитнулася, але втрималася на хвилях. Еліас крикнув команді:
— До гармат! Ціль по флагману!
Гуркіт батарей піратів відповів короні. Вогонь і дим накрили бухту, і море перетворилося на киплячий казан. Ізабелла, не вагаючись, взяла командування однією з батарей. Її голос лунав крізь хаос:
— Вогонь по носу! Не дайте їм увійти в бухту!
Пірати слухали її, і залпи розривали корпуси королівських кораблів. Один із корветів загорівся, його щогла впала у воду, але інші йшли вперед, наче білі примари.
Раптом буря піднялася з моря. Вітер завив, хвилі здійнялися, і дощ хлинув на палуби. Це була стихія, яку не контролював жоден адмірал. Ізабелла відчула, що саме море стало на їхній бік.
— Це знак! — вигукнула вона. — Чорне сонце і буря — наші союзники!
Флагман корони спробував розвернутися, але хвиля вдарила в його борт, і корабель налетів на рифи. Пірати закричали від радості, а гармати «Мари» добили його залпом у корму.
Коли буря стихла, над бухтою залишилися лише уламки королівських суден. Пірати стояли на бастіоні, мокрі, виснажені, але живі. Ізабелла підняла годинник, у якому пісок знову перевернувся.
— Перша буря Республіки минула, — сказала вона. — І ми вистояли. Тепер нас не зламає жодна імперія.
Еліас обійняв її, а Бартоломео підняв келих рому.
— Хай море буде нашим законом, — прогримів він. — І хай кожна хвиля пам’ятає цю ніч!
Пірати відповіли ревом, що заглушив навіть гуркіт прибою. Республіка хвиль народилася не на папері й не в кабінетах — вона народилася в бурі, у вогні й у серцях тих, хто обрав свободу.
