Спочатку:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Розділ 9. Битва при Скельному форту
Ніч була густою, як чорне вино. Лише смолоскипи на бастіонах Бартоломео кидали криваві відблиски на зубчасті скелі. «Мара» стояла в бухті, готова до бою. Команда нервово перевіряла порох і ядра, а море гуло, наче чекало видовища.
— Вони йдуть, — прошепотів боцман, вдивляючись у темряву. На горизонті з’явилися два корвети Сент-Джуда, їхні вітрила світилися блідо в місячному сяйві.
Бартоломео підняв руку, і десятки мушкетів на стінах форту клацнули затворами.
— Сьогодні ми покажемо короні, що скелі не схиляються, — прогримів він.
Еліас стояв поруч із Ізабеллою.
— Це твій час, сирено. Веди батарею.
Вона відчула, як серце калатає в грудях, але руки були тверді. Вона підняла факел і крикнула:
— Перша батарея — вогонь!
Гуркіт гармат розірвав ніч. Ядра врізалися в корпус переднього корвета, розкидаючи тріски й крики. Відлуння бою прокотилося бухтою.
Корвети відповіли залпом. Ядра вдарили по скелях, один снаряд розніс частину бастіону. Каміння й порох осипали Ізабеллу, але вона не відступила.
— Друга батарея — ціль по кормі! — її голос був дзвінким, як дзвін.
Пірати слухали її без вагань. Вогонь гармат знову освітив ніч, і другий корвет захитався, втрачаючи керування.
Бартоломео, спостерігаючи з трону уламків, зареготав.
— Вона справді стихія!
Та бій ще не був виграний. Один із корветів, пошкоджений, але не знищений, спробував прорватися в бухту. Його носова гармата вистрілила прямо в бік «Мари». Ядро розірвало борт, і вода хлинула всередину.
— Латати пробоїну! — закричав Еліас, кидаючись до команди.
Ізабелла схопила чорний прапор із білою трояндою й підняла його над бастіоном.
— «Мара» не тоне, поки ми живі! Вогонь по носу!
Останній залп батареї влучив у корвет. Полум’я охопило його щоглу, і корабель, наче поранений звір, відступив у темряву.
Бухта наповнилася криками перемоги. Пірати ревли, підкидаючи шапки й зброю. Бартоломео підійшов до Ізабелли й поклав їй руку на плече.
— Тепер ти не просто донька губернатора. Тепер ти — чорна троянда моря.
Еліас обійняв її, і вона відчула, як у грудях розквітає нова сила. Вона знала: ця ніч стане легендою, яку розповідатимуть у кожному порту.
