Спочатку:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Розділ 11. Клятва під чорним сонцем
Небо над Скельним фортом було дивним того ранку. Сонце сходило крізь густий серпанок диму й туману, і його диск здавався чорним, наче закутим у залізо. Пірати назвали це «чорним сонцем» — знаком, що море приймає їхню клятву.
На головному бастіоні зібралися всі: команда «Мари», люди Бартоломео, навіть ті, хто ще вчора сумнівався в Ізабеллі. Вітер тріпотів чорними прапорами, а біла троянда на полотні «Мари» сяяла, мов виклик імперії.
Бартоломео підняв келих рому й заговорив:
— Ми билися разом і вистояли. Але тепер ми мусимо стати більше, ніж просто кораблі. Ми мусимо стати хвилями, що не знають кордонів.
Еліас ступив уперед, його голос був гучним і рівним:
— Кожен із нас знає, що корона не зупиниться. Вони прийдуть знову, з більшими флотами, з новими адміралами. Але якщо ми будемо єдині, море стане нашою стіною.
Ізабелла підняла руки, тримаючи пісочний годинник. Пісок у ньому світився в променях чорного сонця.
— Ми клянемося не короні й не золоту. Ми клянемося одне одному. Поки є хвиля — є свобода. Поки є вітер — є наш шлях. Поки є серце — є братерство.
Пірати відповіли ревом, що заглушив навіть гуркіт прибою. Кожен підняв зброю чи келих, складаючи свою клятву.
Та саме в цю мить із півночі донісся глухий звук барабанів. На горизонті, крізь туман, виринали нові вітрила. Вони були білі, як кістки, і їх було багато.
Бартоломео примружив очі.
— Це не корвети. Це флот. Новий адмірал іде за нами.
Еліас стиснув руку Ізабелли.
— Клятва під чорним сонцем — це не лише слова. Це виклик. І тепер ми мусимо довести, що море справді належить нам.
Ізабелла підняла прапор із чорною трояндою.
— Тоді нехай перша битва Республіки хвиль почнеться сьогодні.
