Спочатку:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Розділ 13. Тіні над Тортугою
Тортуга зустріла їх не святом свободи, а запахом пороху й тривоги. На причалах кипіло життя: п’яні матроси, торговці зброєю, жінки в яскравих сукнях, але за цією строкатою картиною ховалася напруга. Чутки про новий флот корони вже дійшли сюди, і кожен капітан знав — буря ще не скінчилася.
«Мара» пришвартувалася серед десятків інших суден. Ізабелла ступила на дерев’яний настил, відчуваючи, як на неї спрямовані десятки очей. Для когось вона була легендою, для когось — загрозою. Її ім’я вже ходило в піснях, але й у списках розшуку.
— Тут нас не привітають оплесками, — тихо сказав Еліас, йдучи поруч. — Тортуга любить лише тих, хто приносить золото.
У таверні «Чорний кракен» їх чекала рада капітанів. За довгим столом сиділи люди, чиї імена були відомі кожному моряку: Річард «Кривавий» Флінн, Анна-Марі «Відьма з Барбадосу», старий Бартоломео та ще десяток інших. На столі лежали карти, пляшки рому й кинджали.
— Ви називаєте себе Республікою хвиль, — почав Флінн, його голос був глухим і зловісним. — Але республіка — це влада. Хто буде вашим королем?
Ізабелла підняла голову.
— У нас немає короля. У нас є море. І кожен, хто підніме чорну розу, буде рівним.
Анна-Марі засміялася, її очі блищали, як леза.
— Гарні слова для доньки губернатора. Але чи вистоїш ти, коли корона поставить ціну за твою голову?
Еліас поклав руку на руків’я шаблі, але Ізабелла зупинила його.
— Я вже вистояла. І я не боюся нових бур.
Бартоломео вдарив кулаком по столу.
— Вона довела свою силу. Але тепер нам потрібна єдність. Флот корони йде сюди. Якщо ми не об’єднаємося, Тортуга стане їхнім трофеєм.
Рада загомоніла. Хтось вимагав золота, хтось — влади, хтось просто хотів вижити. Ізабелла відчула, що їхні голоси розходяться, як хвилі під час шторму.
Вона підняла пісочний годинник і поставила його на стіл. Пісок повільно сипався крізь скло.
— У нас є час. Але він тане. Якщо ми не станемо братерством, завтра кожен із нас буде висіти на реї королівського флагмана.
Тиша накрила залу. Навіть Флінн замовк.
У цей момент двері таверни розчинилися. На порозі стояв юнак у королівському мундирі, але з розірваним гербом на грудях. Його очі палали від рішучості.
— Я прийшов із новиною, — сказав він. — Адмірал Морлі живий. І він веде новий флот прямо сюди.
