Налаштування

Шрифт:

Arial Verdana Times New Roman Courier New Roboto Roboto Serif Garamond Baskerville Sans Serif Trebuchet MS Helvetica

Розмір шрифту:

Інтервал:

Колір:

тексту:
фону:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+

Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.

Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років

У забитій студентами кав′ярні я помітила групу так би мовити лідерів. Вони виділялися на основному фоні як неоновий банер серед лісу. Одягнені вони були переважно в темні звичайні речі, але навіть неосвідчений шестирічка сказав би, які саме бренди вони носили. Навколо них кілька найближчих столів були вільні, хоча народу в кафе було тьма. А це могло означати лише одне – їх або боялися і не хотіли сідати поруч, або захоплювалися і теж не хотіли сідати поруч і заважати, а можливо і те, й інше. Я мала ризикнути. Було помітно, що вони до такої уваги чи її відсутності звикли, значить потрібно зробити таке, що їх збентежить і виведе з цього стану «pocker face». 

Я підійшла і сіла за найближчий від них столик. Моє серце шалено калатоло в грудях і мені було жах, як страшно, але я не могла зоставатися осторонь і нічого не робити. Я маю йти до своєї мети, маю це зробити.

- Привіт, я Мелісса, ви першокурсники, приїхали мабуть з передмістя? – запитала я у компанії з найщирішою та найневиннішою посмішкою, яка тільки можлива. Я знала, якщо я запитаю, як їм тут подобається, чи як настрій, чи як день – вони не дадуть мені відповідь. А якщо я запитаю про те, що може викликати емоцію невдоволення, наприклад, то хтось із них не витримає і піде на контакт. Так і сталося.

- Щооо? – повернула голову рудоволоса дівчина із зачіскою в стилі 60-х і стильній чоній сукні з фіолетовими вставками. Вираз її обличчя дав мені знати, що я поки маю перевагу. – Ти думаєш, що ми першаки і селюки?! - ще раз зневажливо мовила вона. Раптом її вираз змінився і я побачила в заспокійливому жесті чоловічу долоню на її руці.

- Жев, заспокійся, дівчина мабуть просто шукає свою групу, - розслаблено вимовив шатен, який сидів біля неї в максимально розслабленій позі. Він попернув в мій бік голову, як і всі вони. Я все ще усміхалася і намагалася не виказувати хвилювання. На мене дивилася, як я щойно дізналася, – Жев, її друг чи хлопець шатен, маленька блондинка, яка навіть усміхнулася кутиком рота(чи мені здалося?) та досить великий і накачаний(на фоні інших) рудоволосий хлопчина, який одразу мені видався схожим на Жев. 

- Так, я шукаю свою групу і подумала, що ви можливо її частина, але мабуть я помилилася, перепрошую, я тут абсолютно нічого і нікого не знаю, - сумно мовила я, адже жалість викликає співчуття, а співчуття – це вже щось навіть серед таких, як вони.

- Оо, давай я тобі допоможу, - кинувся до мене рудоволосий під гнівний погляд «сестри», - який у тебе факультет? - перепитав він беручи буклет, з яким я стояла. – Ага, психологічний, круто, ми теж там, тільки ми на третьому курсі.

- Ооо, - я зробила здивоване обличчя, ніби не знала цієї інформації до цього, - оце так пощастило, а де знаходиться цей факультет?

Краєм ока я спостерігала за іншими і вигляд в них був м′яко кажучи не дуже. Якби я цей момент їх вперше побачила, то подумала б, що хтось проблювався їм на взуття. Лише низькоросла блондиночка дивилася більш лояльніше.

- Це дуже просто – факультет на третьому поверсі. Тільки тобі треба буде йти в іншу будівлю, в тебе пари сьогодні біля флігеля, - розмірковував юнак, дивлячись у план занять, який я тримала. - Хоча тобі мабуть не просто, бо ти ж новенька, ти мабуть заблукаєш. Ми теж блукали перші дні, так, друзі? – він окинув поглядом друзів, які виглядали не, як друзі, а скоріше, як прибиті мішком по голові незнайомці.

- Симаргл! – багатозначно з притиском вигукнула руда.

Хлопець на неї глянув і відмахуючись сказав:

- Я покажу новенькій, куди йти.

- З яких пір ми допомагаємо бідним овечкам? – запитав уже шатен, який підтримував свою рудоволосу подругу.

- Закрийся, Руй, - відказав хлопець і несподівано взявши мене під лікоть повів до виходу. Боковим зором я бачила ці кислі незадоволення обличчя і в душі раділа, що все йде за моїм планом. Я знала це, як і знала те, що головний бодібілдер цієї компанії ласий до невинних сексуальних дівчат «в біді» і саме тому на мені червона міні-сукня з красивим декольте і взуття на шпильці. Хтось скаже, що так на пари не ходять, але не я…

- Я, до речі, Симаргл, але скорочено мене кличуть - Сим, - представився рудоволосий,  показуючи мені дорогу до флігеля. Я не стала уточнювати, що дівчина з їх компанії вже розголосила його ім′я. Руку він мою відпустив і добре, бо я погано переносила тактильні контакти. Погано – це значить з огидою, якщо мене лізли торкатися без дозволу незнайомці. З друзями – інша річ.

Симаргл дивився на мене з очевидними знаками питання в очах. Я певно пропустила його слова повз вуха.

- Вибач, я мабуть не почула, що ти запитав, я трохи гублюся серед натовпу, всі шумлять, - я далі продовжувала грати «ніжну невинність». Не вистачало лише віями заплескати, як у мультиках феї, тьху ти.

- Та нічого, перші дні – вони завжди такі, - посміхаючись на 28 затараторив хлопець, - я запитав твоє ім′я.

- Я – Мелісса, - нагадала я, - ти мабуть не запам′ятав, я казала як мене звати.

- Ааа, точно, сорян, вилетіло з голови, я на тебе задивився і мабуть не почув. В будь-якому разі – приємно познайомитися, Меліссо і ласкаво просимо в сім′ю психів. Це так ніжно нас називають всі інші факультети, - посміюючись пояснив Сим. – Ти, до речі, могла помітити наші дивні імена, отож кажу одразу – це хвора(в хорошому сенсі) фантазія нашої матусі. 

- Щиро дякую, Симаргле, мені теж приємно, - чемно відказала я, - імена у вас досить цікаві, сподіваюся, ти колись за зустріччю розкажеш їх історію.

- Так і я сподіваюся. До речі, ми прийшли, - Сим махнув у бік флігеля і вказав на будівлю поруч, - ось там твої перші пари проходитимуть. Мені вже теж час, в нас складний викладач, до якого краще не запізнюватися. – Симаргл підморгнув. - Скажу тільки по секрету, що він мій старший брат. До речі, він в тебе теж викладатиме, третя пара здається його. Все, бувай, до скорої зустрічі.

- Бувай, - помахала я хлопцю. Що ж перші кроки зроблено. 

Наталія Корж
A Little Death

Зміст книги: 20 розділів

Спочатку:
Перший день
1778516072
47 дн. тому
Для чого психологам філософія
1778517295
47 дн. тому
Осіння лірика
1778689800
45 дн. тому
Пригода, яка змінює все
1778778000
44 дн. тому
Знайомство із сусідкою
1778862300
43 дн. тому
Незбагненний потяг
1778950800
42 дн. тому
Прогулянки і розмови
1779091200
40 дн. тому
"A Little Death"
1779249600
38 дн. тому
Все, що відбувається в барі...
1779467100
36 дн. тому
...продовжується поза його межами
1779555600
35 дн. тому
Кіносеанс...
1779681600
33 дн. тому
...і чим він закінчився(Обережно! Розділ містить сцени 18+)
1779814800
32 дн. тому
Збуджуючий ранок(Обережно! Розділ містить сцени 18+)
1779985200
30 дн. тому
Небезпечні таємниці
1780146000
28 дн. тому
А ось і проблеми
1780214400
27 дн. тому
Початок кінця
1780333200
26 дн. тому
"Куди ми всі повертаємось, коли закінчується любов?"
1780503600
24 дн. тому
Я найдужче у світі хотіла, щоб мене знайшли
1780675200
22 дн. тому
Те, на що ми заслужили
1780851600
20 дн. тому
Слово від авторки
1781892740
8 дн. тому
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
×

Вітаємо🎉

🎁 Спеціальний подарунок для Вас! 🥳

Зареєструйтесь та отримайте 10% знижки на першу покупку!