Спочатку:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Через 40 хвилин заторів я підіймалася на свій поверх, щоб швиденько схопити сякий-такий одяг та необхідні підручники. І раптом згадала про Міру! А я їй навіть не зателефонувала! Але через кілька хвилин виявилося, що та в кімнаті, оскільки з-за дверей чулися голоси. Голоси? Я постукала.
- О, пропажа знайшлася! – вигукнула дівчина обіймаючи мене і швидко прощаючись по телефону. – Бувай, цілую, до зустрічі.
- Отже, цілуєш? – запитала я закриваючи двері кімнати.
- Мене більше цікавить питання, де ти була всю ніч?
- Так, ти тему не переводь! – обізвалася я швидко перевдягаючись у зручніші джинси із дірками і бордовий топ, який гарно підкреслював мої груди.
- Ти ж це не для Симаргла стараєшся?
- Яка ти кмітлива, - я повернулася до Міри і запитала навзаєм. - А ти цілуєш очевидно, Ді?
Від подиву Міра привідкрила рот і закрила назад, так і не спромігшись щось вимовити.
- А хочеш знати, звідки я дізналася? Мене довів до відома Марк, - я повернулася обличчям до сусідки.
- Отже, просто Марк?
- Так, - я щиро усміхнулася, - і я, до речі, на кілька днів з′їду до нього…може навіть на тиждень…чи два… А потім буде видно.
- Оооо, неочікувано.
- А у вас з Ді, що? – запитала я починаючи збирати в сумку одяг і білизну, деяку канцелярію, ноутбук.
- Ну, - Міра таємниче усміхнулася, - складно сказати, але здається…вона запропонувала мені зустрічатися.
- Вааау, вітаю, - я щиро зраділа і підбігла обійняти подругу.
- То ви вчора до неї втекли?
- Так, ми півночі гуляли, цілувалися, а потім заснули в неї на дивані під якийсь мультик, - у Міри був такий дурнуватий вигляд, який я нещодавно бачила у себе в дзеркалі. А це означало єдине – вона закохана.
- Ну, значить, тримай мене в курсі всіх подій, я буду час від часу навідуватися. І ми ж будемо бачитися в університеті? Ти приєднаєшся до компанії цих, як ти кажеш «мажорчиків»?
- Емм, стосовно цього – мабуть ні, ми з Ді будемо сидіти окремо, ми це вже обговорили, тож не злися. До речі, - раптове усвідомлення накрило Міру з головою, - а ти досі будеш тусуватися з ними? В тебе ж тепер є Марк.
- Ну, мені цікаво з ними тусуватися і я ж не зможу відкрито сидіти з ним в кафетерії чи цілуватися на лавці посеред навчального закладу! Ми це все робитимемо поза університетом. Тим паче, Марк тут лише до кінця року і потім переводиться.
- Ааа, он як, ну тоді добре, я за тебе щиро рада! – Міра обійняла мене.
- Дякую, подруго, ти тільки сльозу не пусти, я ж повернуся, - говорила я дівчині, в якої очі були на мокрому місці.
- Та знаю я! Так, все, давай вали до свого Галицького, - з цими словами Міра випхала мене у вдері показуючи язик.
- І я тебе люблю, дурне дівчисько, - відповіла я і, пославши повітряний поцілунок, побігла на вихід.
Їхали ми під «Lemon Tree», «Crank It» і мою улюблену «Ride It». Марк лише посміювався з того як я невміло танцюю з положення сидячи, але сам до мене приєднувався, поки ми чекали в тягнучці.
Я знову попросила висадити мене віддалік, хоч він і був проти, але я наполягала. Він пригрозив, що ще обговорить це питання зі мною, коли ми їхатимемо додому після пар. Я лише відмахнулася скептичною усмішкою, схопила ноут з рюкзаком та побігла на заняття.
За час, поки я була «поза зоною» контакту із суспільством, мене «розшукували» досить багато людей. По-перше, Естер хотіла назад «костюм», який я вже приготувала, завчасно виправши його в Марка вдома. По-друге, дівчата писали в груповий чат про те, що потрібно сьогодні зібратися і відсвяткувати. По-третє, Симаргл… Цей хлопець почав діяти саме так, як я очікувала від нього в перші дні. Писав про те, що нам необхідно сьогодні разом піти на побаченні, він вже домовився і чекатиме мене перед парами, щоб це питання обговорити. В бібліотеці. І це була одна з причин, чому я розпрощалася із Марком так поспішно. Мені потрібно вирішити питання із його братом.
Хлопець сидів за останнім столом, подалі, щоб інші не чули, про що ми розмовлятимемо, завбачливо. А який у мене план? Ніякого. Звісно, що закохані дурепи не мають часу на план, ти мала про це знати, Меліссо, - картала я себе.
- Привіт, нарешті ми зконтачились! – Сим піднявся, обійняв мене і хотів поцілувати, але я знову підставила лише щоку.
- Привіт, Сим, як ти? Відійшов після вчорашнього? – я намагалася виказати турботу.
- Ооой, не питай, - його втомлені очі і окуляри, за які він ховався говорили самі за себе, але в іншому вигляд він мав бездоганний – білі брендові кроси, стильні джинси, сіра футболка і чорна шкірянка. – Досі намагаюся пригадати все, але виходить частково.
- Можливо тобі варто було залишитися і відіспатися?
- Ні, оце вже ні! – вигукнув він. – Я й приїхав, власне кажучи, лише задля того, щоб з тобою поспілкуватьися і … в мене до тебе питання.
- Справді?.. – о, ні, тільки не це!
- Так. Меліссо, - він зняв окуляри, глянув мені в очі і взяв мою долоню в свої величезні лапища. - Я давно мав це запропонувати, але поруч з тобою я весь час ніяковію, бо ти чарівна і мені складно було наважитися, - оце він гарно стеле, - словом, ти будеш моєю дівчиною? Я знаю, що я мав раніше запропонувати, я хотів ще вчора, але мене трохи вирубило і прокинувся я вже вдома в ліжку, нічого не пам′ятаючи…
- Що ж, Симаргле…- він очікуюче дивився на мене, - дякую за пропозицію, але для мене ти передусім друг, вибач, але я не бачу тебе в романтичному плані…
І я з підступною усмішкою всередині дивилася на вираз його обличчя, поки воно палахкотіло від шаленого спектру емоцій починаючи з розгубленості, недовіри, сумніву і закінчуючи більш темними – злістю, гнівом, люттю…
- Тобто, як це, Меліссо? – перпитав він тихо і все міцніше стискаючи мою руку, - ти мене кидаєш? Тобто, ти…ти…ти розумієш, що я тобі запропонував? Може ти не розчула? – в його очах на мить з′явилася надія.
- Ні, Симаргле, я все розчула, - я швидко смикнула руку, поки він не затис її до синців, - вибач, але я тебе сприймаю як друга, на романтичні відносини я не налаштована. Але дякую за пропозицію, я це ціную, - надія була вбита зневагою, яка зараз повністю підкорила собі колись такого милого, постійно допомагаючого і люб′язного юнака. Ось воно – справжнє обличчя еліти. Жевонія хоча б його не приховувала за масками добродушності.
- А знаєш, що, Меліссо? Я не хочу з тобою дружити, - хижо мовив він, підіймаючись, - і забудь за наше спілкування, більше можеш не підходити до нас, - з цими словами він покинув бібліотеку. Ось так просто.
Чудово, мінус одна проблема. А зараз саме час прогуляти пари, оскільки мене чекає моя справа, яку необхідно закінчити до кінця тижня. Я розкрила ноутбук і прийнялася поєднувати воєдино все те, про що я дізналася і що встигла напрацювати за цей час.
