Раді Вас бачити!

Бар називався «Wild Cats». Дійшли ми швидко. Всередині він був обкладений деревом і всюди висіли емблеми екзотичних котів і кішок – поки все логічно. Та, на відміну від старндартних барів – тут було чисто, приємно пахло і видно, що обслуговувалися тут клієнти при грошах. Де-не-де уже сиділи відвідувачі, грала музика. Компанія Сима була вже всередині за VIP столиками, як він мені писав, де було не так гучно.

Я відчинила потрібні двері і ми опинилися в достатньо великому приміщенні, де теж грала музика і за столом сиділи люди.

- Ура, прийшла Мел, - загорлав Сим, - будемо пити за Мееел, - і він підняв, як я зрозуміла, вже не перший бокал. Що ж, я б теж не відмовилася б.

- Дівчата, привіт, вітаю ще раз, Меллісо, ви дійсно дуже круто і гідно виступили! – Ді мене обійняла і вказала рукою на стіл, -  сідайте, де зручно, сподіваюся ви не проти, нас буде трішки більше?

   Міра почала займати найближче вільне місце, а я дивилася, хто ще сьогодні тут з нами.

   Вітаючись з усіма я також представила Міру. Всі були знайомі: Жевонія з Руєм, Сим, який уже пробирався в мій бік, Ді і ми з Мірою. Про кого ж казала Ді?

Коли я сідала на єдине вільне місце, двері відчинилися і всі машинальо повернули голови. Ось і загублений пазл - старший Галицький. Сим добрався до мене і видно від захмеління обійняв мене за плечі.

- Ну, привіт, красуне, - прошепотів він мені на вухо.

- Привіт, Сим.

- Знову мої вітання вам, Беднарська, - сліпуче заусміхався Марк Романович, підходячи ближче, - братику, дай, будь ласка, спокій бідній дівчині, - звернувся від до Сима, - вона і так сьогодні танцювала на підборах, твою вагу вона не втримає.

  І дійсно, від сп'яніння хлопець майже повис на мені і стало досить некомфортно.

- Ой, та годі, я ж просто приобійняв.

- Сиим, - попереджувально сказав брюнет.

- Та все, все, - юнак відлип від мене і стало легше дихати, - якби я тебе не знав, то подумав би, що ти ревнуєш.

   Я завмерла і перевела погляд на Марка Романовича. Як і слід було очікувати - на його облинні не було жодної емоції. Це його аристократично-родинне - Pocker Face.

- Симаргле, - застерігаюче попередив філософ, - тримай себе в руках і спробуй зменшити дозу алкоголю.

Сим тільки фиркнув.

- Дівчата, - звернувся він до нас з Мірою, - будьте, як вдома, замовляйте все, що бажаєте, я пригощаю! - опинившись біля свого місця він підняв бокал, - За прекрасний вечір! За Мелессі, яка сьогодні така сексуальна і гаряча, за її перемогу!

   Я схопила стакан з коричневою рідиною, що вже стояв на столі біля мого місця і випила його вміст одним ковтком, щоб заглушити неприємні відчуття від сказаних Симарглом слів. Стало тепло і пекуче водночас, навернулися сльози і я схопила шматочок лимона, щоб перебити смак.

   - Ви, Беднарська, щойно випили мій віскі?

  Я злякано повернула вже розслаблену голову і некліпаючи втупила взір в найкрасивішого викладача нашого університиту. Чи навіть країни? Даремно я пила з ходу таку велику кількість палючої рідини, я ж себе потім перестану котролювти!

- Ви щось скажете чи вам уже добре? - засміявся викладач сідаючи поруч. Біля мене. Його місце біля мене. Поруч.

   Я впадково глянула на Міру, бо вона мені щось кивала, ніби пропонуючи вийти до вбиральні.

- З вами я завжди почуваюся добре, - ледь чутно прошепотіла я тільки для нього одного, піднялася і пішла за подругою.

- Вибач, Мел, - заговорила Міра, щойно ми опинилися у вбиральні, - але до гуртожитка це не потерпить.

- Ти, про що?

- Відео.

- Ааа, те відео, що ти хотіла показати, наче там щось дивне? - уточнила я.

- Не дивне, Меліссо, - її очі по-змовницьки зблиснули.

- Що ти маєш на увазі? -  я не розуміла.

- На, - вона протягнула смртвон з відео на паузі, - сама подивися і ТИ мені скажи, що тут, як ти кажеш, дивного.

  Я натиснула Play. Пішов танець, наче все нормально, ось, музика зникла, вийшов Марк Романович. Почав співати, як він все-таки збуджуюче і красиво співає і цей колір його очей - нескінченного волошкового поля... І в нього такий погляд, наче з мемчиків по типу: "Якби на мене хтось так дивився, як цей кіт на ту рибку". Куди він дивиться, цікаво? Я прослідкувала за поглядом. Кілька разів прослідкуавла. Навіть пальцем провела лінію. Потім поставила відео на паузу, повернулася до Міри і відкрила рота, але нічого так і не сказала, лише мої очі безмовно запитували.

- Так, тобі не здалося, - відповіла на непоставлене запитання подруга. - Він майже все відео поки співав дивився і можна сказати лише слину не пускав. Можливо така чіткість лише з того ракурсу, де я знімала, але, якщо ні і ще хтось це зняв, то можуть бути питання.

Чи могло таке бути, що повідомлення від невідомого абонента...було від нього?

- Я... я незнаю, що сказати, - не знайшлася я.

- Ну, хоча б розкажи, що між вами? - питально дивилася Міра, - Я то думала, що за тобою, не дай боже, бігає Галицький молодший, а виявилося, що старший?

- Що? Ні, ні, в нас нічого немає, ніхто нікуди не бігає, - якось розгублено і засмучено сказала я.

- А ти хочеш, щоб він бігав?

- Ееемм…

- Значить хочеш, - відповіла за мене дівчина, - Тільки дивно чому він так раптово почав..."дивитися" на тебе, щось мало слугувати причиною?

- Нуу, - невпевнено подала я голос, - можливо були якісь причини до цього.

- Тобто як?

- Можливо, - я перейшла на шепіт, - можливо ми частенько говорили на двозначні теми, ну, знаєш, типу стьобу, хоча, ні, можливо це навіть флірт був. І просто ми говорили і на серйозні теми, тобто спілкувался. Він мене підвозив до гуртожитка, коли на дворі була злива. А останнього разу, коли ми бачилися між нами...пробігло наприження.

- Сексуальне?

- Ну, звісно, що сексуальне, не електричне ж, - зашипіла я.

- Та тихо, тихо, чого ти бісишся?

- Тому що оце все ось так…  і в мене ту робота ще, а я про нього думаю і він тут…, і я просто потону колись в його погляді... - пити алкоголь на голодний шлунок ідея була просто шикарна. Замість того, щоб слухати чужі розмови я сама здавала і закопувала себе.

- Мел,- Міра взяла мене за руку, - заспокійся, все добре. Видихни, все буде добре, - я почала заспокоюватися, - Нічого страшного немає, він тобі подобається, ти йому подобаєшся, може ви навіть закохані, така ледь прикрита пристрасть між вами! Звісно, те, що він викладач трохи заважатиме,  але скільки прикладів таких стосунків по всьому світу?! Все у вас буде як треба.

- Ага, буде, - якось зневірено відказала я. Потім схаменулася і запитала, - А ти як, Міро? Вибач, я знаю, що тобі тут не дуже подобається, якщо хочеш, то я можу викликати таксі і поїдемо в гуртожиток?

- Та ні, все добре, Меліссо, не турбуйся. Якщо раптом щось піде не так я дам знати. Я познайомилася ближче із Ді і ми розговорилися, вона виявилася дуже цікавою особистістю! Мені весело, тож пішли назад, бо нас там можливо вже обшукалися. Ще, не дай боже, подумають, що в когось діарея чи закреп.

   Я засміялася виходчи з туалету і слідом засміялася й Міра.

Нас не було від сили хвилин 15-20, а Симаргл вже встиг налигатися до стану амеби. Руєвіт йому допомогав прийти до тями, але все одно довелося викликати таксі і відправити його додому. Після цього все стало спокійніше.

Міра продовжувала про щось розмовляла з Ді, а Жевонія і Руєвіт були ніби окремим континентом - бачили лише одне одного. Мені залишався плід моїх недосексуальних фантазій, який якраз підходив до мене з досить цікаво оформленим коктейлем.

- Ось, тримайте, Меліссо, чужий віскі вам на користь не пішов, це смачніше і менш алкогольне, - він простягнув мені тонкий бокал із фіолетовою рідиною та листям м'яти й гілочкою лаванди. - Тільки не кажіть нікому, що викладач вам алкоголь купував, бо горіти тоді мені в пеклі.

- Смачно, - подякувала я відпиваючи коктейль думаючи, що мені робити з ним далі. - Не переживайте, ніхто не довідається, - грайливо прошепотіла я йому. Боже я знову фліртую?

- Перепрошую за мого брата, не гарно вийшло. Та я гадаю, що він завтра особисто перепросить, не хвилюйтеся.

- Все норманьно, я нехвилююся. А чому я маю хвилюватися?

- Ну, як це, чому, це ж очевидно, ні? - неоднозначно відповів викладач.

- Мммм, мені не очевидно, поясніть?

- Ну, що тут поясювати? Вам подобається Симаргл і ви певно, що будете за нього переживати, - ніби поскипуючи зубами пояснив Галицький.

- Щоооооо? - я почала заливатися нестримним і мало не істеричним сміхом, відпускаючи все накопичене за сьогодні. І лише, коли на мене подивилися голуб'ята Руй і Жев я припинила сміятися, щоб вони знову звертали увагу лише на себе і не звертали уваги на нас. До речі, Міра і Ді десь зникли із зони видимості, хоч їх я не потурбувала своєю недоістерикою... - Вибачте, Марку... Романовиче, - він на мене дивився здивовано, - перепрошую за це, я мабуть сьогодні отримала забагато вражеть. Як би там не було, я та Симаргл не зустрічаємося і він мені абсолютно не цікавий в романтичному плані, ми товаришуємо, але не більше.

   Погляд чоловіка навпроти став м'якішим і затуманенішим.

- Скільки ви випили своїх віскі? - запитала машинально я.

- Не хвилюйтеся, Беднарська, скільки б не випив - це асолютно не завжає моїм фізичним і моральним можливостям.

- Он як, тоді можливо нам варто подихати свіжим повітрям, тому що особисто я вже не можу дивитися 10 хвилин підряд, як ці двоє поїдають одне одного, - кивнула я на закоханих.

  Галицький засміявся, але показав дорогу на задній двір, де можна було перекурити.