Раді Вас бачити!

По дорозі в таксі ми зробили зупинку біля супермаркету і Марк побіг щось купувати. А я залишилася, аргументуючи це тим, що без мене буде швидше. Насправді я хотіла подумати. Подумати чи правильно я вчиняю? Тому що логічною частиною мозку я розуміла, що краще ось так з цим чоловіком не «здружуватися», адже він можливо приховує дещо важливе для моєї справи і прикриває свою сім′ю. Але напрацьований за кілька років досвід(і мої з кожним днем все сильніші почуття до викладача) казали мені, що той взагалі ні сном, ні духом про все, що відбувається в нього ледь не під носом. І двадцять хвилин тому він буквально мені в коханні зізнався! Мене переповлювали такі ж сильні почуття, про які мені хотілося кричати на весь світ!

  Через 5 хвилин ми знову їхали. Моя голова лежала в нього на плечі і я примружила очі від задоволення, слухаючи по радіо:

«I'm so sorry, I forgot you Let me catch you up to speed I've been tested like the ends of A weathered flag that's by the sea

 Can you build my house with pieces? I'm just a chemical”.

 Марк підмугикував в такт. Я від цього відчула неймовірну радість і зарилася носом у вигин його шиї. Він і обійняв мене міцніше.

  Ще через 20 хвилин ми були вже в квартирі.

-    Ти так далеченько живеш?

-    Ні, це водій возив нас так довго, зазвичай я зрізаю.

-    Ну, так, на Харлеї ти зріжеш.

-    В мене ще машина є.

-    Ооо, - тільки і сказала я і, позбувшись взуття, почала розглядати місце, де опинилася.

-    Я на кухню, а ти - будь, як вдома.

-    Тобі щось допомогти?

-    Ні, я сам але, якщо щось знадобиться, я дам знати, - Марк поцілував мене і пішов очевидно в бік кухні. Дивно, але я не відчувала якогось напруження чи чогось подібного. Я відчувала…себе вдома? Я відчувала, що зараз я саме там, де маю бути. І таке вперше зі мною за все життя…

  Я пішла в першу кімнату після передпокою. Нічого вичурного: диван, стіл, крісла, велика плазма – все, як завжди, тільки колір меблів був не чорним чи коричневим, а в яскравих оранжевих і жовтих кольорах – мені дуже сподобалося. Далі була ванна кімната, де я помила руки і вмилася, змиваючи макіяж. Все виконано знову таки в неочікуваних кольорах – багряних… Цікаво. Потім по коридору я дійшла до спальні. Очевидно, що я могла туди зайти, оскілки я вже тут, тим паче Марк сказав бути, як вдома… Я відкрила двері і…вражено завмерла. Півкімнати займали величезні книжкові полиці від стелі до підлоги в фіолетових тонах із готичним різьбленням, які були тісно заставлені книгами – я відчула себе в бібліотеці, а це – найкраще відчуття з можливих; далі посередині кімнати був фіолетовий різьблений стіл в тон полицям, того ж кольору стілець і два пуфа, шафа, ще одна плазма і вершина цього мистецтва – величезне двоспальне фіолетове ліжко(я б не здивувалася б, якби воно було з балдахіном, але ні, не було). Штори на панорамному вікні були фіолетові і навіть шпалери! Це не кімната, а просто мрія якась!  Після короткого огляду я вирішила повернутися на кухню. Марк по повній куховарив, а із відчиненого вікна чулися мелодійні співи цвіркунів.

- Смачно пахне, - я згадала, що не їла мабуть від ранку.

- Так і є, сідай, скоро все буде готово, - сказав Марк ставлячи тарілки на стіл.

   Він так і залишався у своєму синьому костюмі, лише піджак зняв. Під піджаком була чорна довга сорочка, яка зараз надавала моєму викладачеві досить розпусний вигляд, оскільки верхні гудзики були розстібнуті майже до половини, а рукави закочені вище ліктя. Штани ззаду дуже вдало підкреслювали сідниці – принаймні ту частину, яку не приховувала сорочка - і я вимушена була відвернутися і подумки насварила себе за таке розглядання. Хоча, чого соромитися – ми дорослі люди. І тут я дещо згадала!

-          Марку, мені сьогодні надійшло одне досить дивне повідомлення, - в його очах з′явилися смішинки, - і мені от цікаво…

-          Ммм, а якого характеру повідомлення? – запитав чоловік, ніби він тут ні до чого і знати нічого не знає.

-          Там були присутні досить відвертого змісту речі. Незнайомець мені пропонував віддатися йому за велику платню і сказав, що хоче, щоб я вийшла за нього заміж, - було кумедно споглядати, як змінюються емоції на обличчі Марка від недовіри, суворості і несприйняття до нарешті розуміння, що його розігрують і у відкриту кепкують!

-          Знаєш, Міліссо, - протягнув він, заспокоївшись, - я можу запропонувати кращі варіанти.

-          Ооо, справді, це ж які? – я поглядала на нього з викликом.

-          Ну, наприклад, вічне кохання зараз в ціні чи все ж діаманти і золото дорожчі?

-          Нууу…- я незнала, що на це відповісти і не розуміла чи він жартує, чи говорить напівправду?

-          Ти поки думай, а я почну з діамантів, а там побачимо.

-          Що? Ні! Які діаманти?! – я нарешті вийшла зі ступору. - Навіть не думай про таке жартувати, бо це не смішно! Міг би просто сказати, що повідомлення від тебе!

-          А воно не від мене, від мене було повідомлення про те, що ти дуже сексуальна і що добре, що я вдягнув довгу сорочку. А краще б я написав про вічне кохання, так було б романтичніше…

-          Та годі, - я заспокійливо подивилася в очі чоловіка, - напишеш наступного разу.

-          Ооо, так, напишу, не сумнівайся, - він зловтішався.

   Ми вечеряли, сміялися і розмовляли, здавалося, на всі теми світу. Марк дістав червоне вино і запалив ароматичні свічки(Ді подарувала і не було приводу їх використати, до сьогодні). Потім він запропонував перебратися в кімнату і подивитися якийсь фільм. Мені було так добре поруч з ним, це  було почуття безмежного спокою, задоволення, радості, щастя…

   Марк сходив у душ і переодягнувся в фланелеві штани й кофтину, а мені приніс свою футболку і шорти. Я теж  пішла в душ, щоб почуватися абсолютно чистою і задоволеною. Дивно, але ми навіть не обговорювали чи хочу я залишитися в нього на ніч, чи я подивлюся фільм і він викличе мені таксі до гуртожитка? Але гадаю, що мій вибір був очевидним.

-    Який фільм ми будемо дивитися? – дізнавалася я, коли ми зручно вмостилися на ліжку: я спереду, а Марк позаду мене, приобнімаючи мене за талію і вмикаючи кіно.

-    Побачиш, - загадково відказав той і поцілував мене в шию.

-    А якщо мені не сподобається чи я його вже дивилася, так же не чесно! – запротестуваля я.

-    Якщо ти його вже дивилася, то я виконаю будь-яке твоє бажання, - замуркотів він мені на вухо, збуджуючи не лише мурах на моєму тілі.

-    Добре, це офіційно? Закладаємося? – я повернула голову до нього і протягнула долоню.

-    Ого, серйозно, ну, добре, б′ємося об заклад, - від взяв мою долоню в свою і поцілував внутрішній бік зап′ястку.

-    Здається, ти ведеш не чесну гру, - сказала я ніжачись, наче кицька на сонячному ганку.

-    Та ну? Доведи.

-    Все, ми дивимося фільм, - я відвернулася від нього в намаганні сфокусуватися на тому, що було на екрані.

-    Так, стоп, ні, ти мені скажи, - він поставив на паузу, - індійські фільми ти дивишся, бо якщо так, то я програю не почавши грати?

-    Індійські? – я пирснула від сміху. – Ти зараз вмикаєш індійській фільм дівчині і думаєш чи дивилася вона його? – я засміялася дужче. – Ні, я згодна, що це може бути стереотип і я можу не мати відношення до дівчат, які в дитинстві виростали на індійських фільмах, але ні, це не про мене, я дуже любила такі фільми. Та це було в дитинстві і в підлітковому віці, зараз я їх вже не дивлюся.

-    Значить в мене є шанс, тому що фільм не настільки старий, щоб ти його могла бачити. Рік випуску десь 2009-го року чи 2010-го.

-    Ну, тоді тобі пощастило, оскільки мої шалені індійські роки тоді вже закінчилися. До того ж я любила мелодрами, а ти мабуть обрав якийсь трилер?

-    Ніі, я ж не егоїст, я обрав комедію з елементами мелодрами

-    Тоді мене влаштовує, - кивнула я головою і ми приступили до продовження перегляду.