Спочатку:
На сторінку книги
Іноді мені здається, що найбільше в моєму виборі королю сподобалося одне: у майбутньої королеви немає родичів.
Свекор, як виявилося, людина практична. І, можливо, трохи скупувата.
Хоча весілля довелося влаштовувати на півкоролівства — тут уже не зекономиш, коли єдиний спадкоємець одружується.
Зате весільна подорож вийшла спокійною й тихою — нас відправили до заміського королівського маєтку.
Мене це цілком влаштовувало: я й досі не люблю надмірного блиску, а після останньої поїздки всією країною знову кудись рушати… зовсім не хотілося.
Може, пізніше. Колись.
І бажано — до моря.
Хочеться дізнатися, як живуть русалки.
Мене завжди цікавило, як їм вдається кохати — і при цьому не тонути.
Взагалі, я дедалі частіше думаю, що любов — це не вогонь і не буря.
Це коли поруч тихо, спокійно й… весело.
Коли можна сперечатися, помилятися, хмуритися, а потім усе одно сміятися.
Бабуся якось сказала:
«Справжнє почуття не шукає досконалості — воно просто лишається, навіть коли бачить усі твої дурощі».
Здається, тепер я нарешті розумію, про що вона говорила.
І якщо це і є магія — то жодних зіль чи заклинань тут не потрібно.
