Налаштування

Шрифт:

Arial Verdana Times New Roman Courier New Roboto Roboto Serif Garamond Baskerville Sans Serif Trebuchet MS Helvetica

Розмір шрифту:

Інтервал:

Колір:

тексту:
фону:
На сторінку книги

Екіпаж зупинився перед знайомими воротами. Я не одразу зрозуміла, що відбувається: столичний в’їзд давно лишився позаду, дорога скінчилася, а візник уже шанобливо відчинив дверцята.

— Ми прибули, — сказав він.

Я підвела погляд — той самий поріг, ті самі сходи, той самий будинок, де все почалося.

Альдрік зістрибнув першим, коротко озирнувся, наче хотів щось сказати.

Але замість слів — лише короткий, майже непомітний кивок.
Без натяку на прощання, без пояснення, без погляду, який можна було б упіймати.

Отак.

Він просто розвернувся, взяв повіддя й повів коней геть, навіть не дочекавшись, поки я піднімуся на ґанок.

Я стояла, доки звук копит не розчинився в повітрі.
І тільки тоді відчула, як усередині все обвалилося.

 

Дім зустрів тишею. Я відчинила двері, ступила всередину — і в наступну мить із кухні долинуло знайоме:

— Геля?! Ти вже повернулася?!

— Василино… — видихнула я, і голос зірвався.

Наступну секунду я вже сховала обличчя у неї на плече.

Слова застрягли десь у горлі, лишилися тільки сльози — занадто довго стримувані.
Усі ці маски, ігри, удавання, холод, гарячка — усе вирвалося назовні одразу, ніби хтось розчинив замкнені двері всередині.

— Ну-ну, — шепотіла Василина, погладжуючи мене по спині. — Дихай. Все вже… все минуло.

— Він… він просто поїхав, — сказала я крізь ридання, сама не розуміючи, чому це болить. — Навіть не… нічого. Просто поїхав.

Василина ледь усміхнулася — не насмішкувато, а тепло, із м’яким співчуттям:

— Принци, Гелько, завжди їдуть. Але не всі — назавжди.

Я ще міцніше пригорнулася, не заперечуючи й не вірячи водночас.

А десь за вікнами ранкове сонце світило надміру яскраво — ніби навмисно нагадувало про чийсь погляд, від якого хотілося сховатися… і до якого хотілося повернутися.

 

Я не знала, скільки ми так стояли — хвилину чи вічність. Василина терпляче чекала, доки я перестану тремтіти, а потім, ніби нічого особливого й не сталося, заговорила звичайним голосом:

— Ходімо, наллю тобі чаю. У мене свіжий мед. Допоможе.

Я кивнула й слухняно пішла за нею.

На кухні пахло хлібом і чимось солодким — рідним, безпечним. Я сіла, дивлячись, як вона ставить переді мною горнятко.

— Ну? — озвалася вона нарешті. — Все скінчилося?

— Наче так, — прошепотіла я, гріючи долоні об фарфор. — Ми… доїхали до домів магів на заході. А потім він сказав: усе, повертаємось. І привіз мене просто сюди.

— Гм. — Василина всілася навпроти, підпираючи підборіддя долонею. — І все?

— І все. — Я спробувала всміхнутися, але вийшло криво. — Він навіть не сказав навіщо. Я думала… може, вибрав когось… або передумав… або… — я запнулася, — або просто втомився.

Вона дивилася уважно, трохи примруживши очі.

— А тобі що? Образливо?

Я знизала плечима.

— Ні. Тобто… не знаю. Мабуть, просто дивно. Стільки всього сталося… і раптом — кінець. Без слів.

Василина тихо хмикнула:

— Знаю я це «дивно». Воно зазвичай або «боляче», або «шкода».

Я опустила погляд у чай, спостерігаючи, як пара тане в повітрі.

— Може, й шкода, — видихнула я. — Тільки не розумію, чого саме. Ми ж… навіть не друзі.

— Авжеж, — кивнула вона. — Тільки чому тоді сидиш із виглядом людини, що загубила по дорозі серце?

Я промовчала.

У горлі защипало, а всередині наростала важкість, немов перед зливою.

Василина нічого більше не сказала — просто накрила мою руку своєю: теплою, сильною, живою.

Я сиділа, слухаючи, як вітер колише штору, і вперше за весь час дозволила собі просто бути собою — без маски, без ілюзій, без наклеєних вусів і фальшивих надій.

Тиша тиснула сильніше, ніж гамір дороги.

Василина шмигнула носом, глянула на мене уважніше і раптом сказала:

— А ходімо погадаємо. Ну хоч трошки, для розрядки. На картах, на чаї — хоч на тіні від свічки.

— Ні, — я різко похитала головою. — Не хочу нічого знати. Ні майбутнього, ні минулого, ні «що він там думає». Досить.

Вона підняла брову, але не заперечувала.

Тільки тихо протягнула:

— Ну, як скажеш, наша загадкова…

Я мимоволі усміхнулася — криво, невпевнено.

— Тільки не починай.

— Гаразд, — примирливо зітхнула Василина й пішла до дверей, прибираючи посуд.

У цей момент гучно грюкнули вхідні двері. Я здригнулася, серце стиснулося — на мить здалося, що…

Але ні.

— Це Боб, — долинув голос Василини. — Ваші речі заніс.

Я видихнула й заплющила очі.

Тепло, запах меду й старого дерева, м’який шум вулиці за вікном — усе потроху повертало відчуття реальності.
Просто день завершився.
Просто одна історія — так само.

***

Коли наступного дня на порозі дому свахи з’явився ввічливий кур’єр у королівській лівреї, я спершу вирішила, що він переплутав адресу.

Але коли він простягнув мішечок і лист із печаткою, у мене перехопило подих.

«На знак подяки за послуги, надані Його Світлості.
З найкращими побажаннями та повагою».

Підпис був чіткий, рівний.

Альдрік.

Я довго дивилася на мішечок — важкий, дзвінкий, майже образливо щедрий.

Смішно. За весь цей час він жодного разу не згадав про гроші. Ні слова про оплату. А тепер — ось, заплатив за все й одразу.

Наче ставив крапку.

Я зачинила двері, притиснула мішечок до грудей і тихо видихнула.

І розплакалася. Куди вже там стриматися.

Василина тільки визирнула з кухні, зітхнула й мовчки простягнула серветку.

— Уперше бачу, щоб ти від оплати плакала.

Я схлипнула ще голосніше.

— Ну от, — спокійно сказала Василина. — Значить, робота була чесною. Радій.

— Ага, — хрипко відповіла я, — радію…

І втупилася носом у серветку, мішечок впав, а монети дзенькнули десь під столом — як нагадування, що навіть у розбитих сердець буває цілком матеріальна ціна.

Анна Лінн
Сваха під прикриттям

Зміст книги: 57 розділів

Спочатку:
Розділ 1
1777293111
31 дн. тому
Розділ 2
1777293268
31 дн. тому
Розділ 3
1777293296
31 дн. тому
Розділ 4
1777293371
31 дн. тому
Розділ 5
1777293414
31 дн. тому
Розділ 6
1777293438
31 дн. тому
Розділ 7
1777293469
31 дн. тому
Розділ 8
1777293492
31 дн. тому
Розділ 9
1777293514
31 дн. тому
Розділ 10
1777293543
31 дн. тому
Розділ 11
1777293570
31 дн. тому
Розділ 12
1777293595
31 дн. тому
Розділ 13
1777293620
31 дн. тому
Розділ 14
1777293646
31 дн. тому
Розділ 14 (з половиною)
1777294141
31 дн. тому
Розділ 15
1777294164
31 дн. тому
Розділ 15 (з половиною)
1777294206
31 дн. тому
Розділ 16
1777294232
31 дн. тому
Розділ 17
1777294256
31 дн. тому
Розділ 18
1777294424
31 дн. тому
Розділ 19
1777294451
31 дн. тому
Розділ 20
1777294475
31 дн. тому
Розділ 21
1777294499
31 дн. тому
Розділ 22
1777294518
31 дн. тому
Розділ 23
1777294571
31 дн. тому
Розділ 23 з половиною
1777294715
31 дн. тому
Розділ 24
1777294735
31 дн. тому
Розділ 25
1777294845
31 дн. тому
Розділ 26
1777294867
31 дн. тому
Розділ 27
1777294890
31 дн. тому
Розділ 28
1777294907
31 дн. тому
Розділ 29
1777294926
31 дн. тому
Розділ 30
1777294947
31 дн. тому
Розділ 31
1777294973
31 дн. тому
Розділ 32
1777294993
31 дн. тому
Розділ 33
1777295019
31 дн. тому
Розділ 34
1777295192
31 дн. тому
Розділ 35
1777295212
31 дн. тому
Розділ 36
1777295229
31 дн. тому
Розділ 37
1777295249
31 дн. тому
Розділ 38
1777295276
31 дн. тому
Розділ 39
1777295296
31 дн. тому
Розділ 39 з половиною
1777295319
31 дн. тому
Розділ 40. Другий день
1777295339
31 дн. тому
Розділ 40. Третій день
1777295361
31 дн. тому
Розділ 40. Четвертий день
1777295383
31 дн. тому
Розділ 40. П’ятий день
1777295404
31 дн. тому
Розділ 40. Шостий день
1777295432
31 дн. тому
Розділ 40 з половиною
1777295452
31 дн. тому
Розділ 41
1777295470
31 дн. тому
Розділ 42 або 41 з половиною?
1777295491
31 дн. тому
Розділ 42
1777295510
31 дн. тому
Розділ 43
1777295529
31 дн. тому
Розділ 44
1777295554
31 дн. тому
Розділ 45
1777295571
31 дн. тому
Розділ 45 (коли ти все ще тут)
1777295593
31 дн. тому
Епілог
1777295648
31 дн. тому
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
×

Вітаємо🎉

🎁 Спеціальний подарунок для Вас! 🥳

Зареєструйтесь та отримайте 10% знижки на першу покупку!