Раді Вас бачити!

Від неймовірно радісних новин та ніжного прощання з майбутньою дружиною Роман тільки тепер згадав, що не купив собі вкрай необхідних ліків. А понівечена на війні спина все жахливіше діставала болем та вимагала традиційного опіоїдного знеболювального.

Ось Галасюк помітив освітлену вітрину аптеки й помолився, що деякі люди працюють цілодобово. Швиденько знайшов у телефоні електронного рецепта й замовив рятувальну ін’єкцію. Провізор виявився тямущим і допоміг воїну з нехитрою процедурою. Ромка звик робити це самостійно та уважний аптекар бачив, що хворому зовсім зле.

Нічний відвідувач ще посидів трохи, попив холодненької Боржомі й скоро відчув полегшення. Він подякував медику за невідкладну та вкрай важливу допомогу й відважно всівся за кермо. Роман оцінив картинку за склом і полегшено зітхнув, що вона не розпливається від страшного болю. Тепер можна їхати далі.

Його обличчя раптом посвітлішало, адже воїн згадав як декількома годинами раніше, саме на цьому місці він марив про смерть. А тепер навпаки вважає себе найщасливішим у світі. Через стільки років поневірянь і самотності володарка його душі погодилася стати дружиною. А ще у них скоро буде аж двійко нащадків! Боже, яка ж Вона прекрасна й смілива, його неповторна Софі...

Через свої мрії стомлений і хворий тілом чоловік стрімко загальмував, адже ледве не заснув та не злетів з дороги в канаву. Він зупинився, знову попив води, освіжився вологою серветкою й підсвідомо забрався до кишені. Там лежала хустинка, котрою він доглядав Кохану в авто, коли вона блаженно кінчала...

Роман забув про нещодавній біль і лагідно притулив вже суху тканину до обличчя. Миттю відчув тонкий аромат виділень з піхви жаданої жінки та збуджено зітхнув. Він посміхнувся через стрімку ерекцію й розумів, що хмільна енергія заповнює все тіло. Моя чародійка! Вона й через простір вміє допомогти. Але ж треба приборкати витівки тіла та швидше прямувати до мети.

Невиправний романтик знову завів двигун і плавно покотив вперед. Стрілка спідометра поповзла вправо, та Ромка байдуже зиркнув на неї й нарощував швидкість. Здавалося, що він тепер наодинці з цілим світом пливе мерехтливою безоднею, а зірки таємниче підморгують йому з височини...

Хто знає чи так воно було насправді, чи то проявлялася галюциногенна побічна дія сильного знеболювального препарату? Добре, що інколи на трасі з'являлися такі ж відчайдухи й сліпили Галасюка та обвітрювали його холодними хвилями з навстіж відчиненого вікна. Роман мимоволі дякував їм та невпинно прямував вперед у повній темряві полів.

Тільки ближче до ранку він побачив перші обриси рідного міста. Знову заправив повнісінький бак, умився й протерся чудодійною хустинкою. Подивився в синє небо й посміхнувся думці: «Сьогодні буде дуже гарний день!» А перші промені на горизонті підказували, що скоро зійде сонце.

Софія, після сварки з чоловіком, до подружнього ліжка не пішла. Звечора вона взяла подушку й опинилася на порозі дитячої кімнати.

– Мамуню, а я на тебе чекав! Скучив... Хочеш, іди до мене, – щиро простягнула ручки дитина й Софія блаженно вляглася та обійняла часточку свого єдиного.

А той про кого вона марила, смертельно втомлений і розбитий важкою мандрівкою, залишався найщасливішим на землі й не помічав за вікнами авто останніх жалюгідних кілометрів. Його долоні плавно сповзли з керма та рівна траса ще летіла під колеса. Ромка інстинктивно заплющив очі й побачив сон.

...Чудовий синій небосхил перетікав на горизонті в безкраї ромашкові хвилі. Вони гойдалися під легким вітерцем і заколисували. Ось бідолашний помітив серед квітів свою Кохану, що бавилася з їх сином. Вони обоє наче світилися зсередини й Роман страшенно хотів обійняти свою родину. Довге волосся Софії струменіло по білому шовку сукні, але він ніде не бачив маленької дівчинки... Волів запитати та не виходило.

Нещасний спав солодким сном і неймовірно радісна посмішка грала на його вустах. Машина мчала за інерцією рівно, але наступний поворот Галасюку ніяк не пережити! Важкий автомобіль, весь у пилюці після довгої дороги, перевертаючись злетів в кювет. І навіть коли б Ромка не ігнорував ремінь безпеки, позашляховик все одно вліпився б у могутній дуб, що мирно ріс внизу галявини...

... На мить навколо все затихло. Пташки, що зустрічали новий день, порозліталися від неприємних звуків. А далі глухо і жахливо заскреготів метал, що намагався врятувати господаря від неминучого кінця. Виблискуючи краплями на сонці, мов дощ, посипалося скло. Розчахнуті дубові гілки безжально падали та плющили авто. Поранений ще намагався знайти прийнятний вихід, але густа гаряча кров вже струмувала по обличчю. Аж раптом Він побачив перед собою в небесах чарівний погляд рідної людини...

Тепер він ясно розумів, що то настав фінал його життєвої кривої стежки. Але Він встиг подумати: «Яка підступна баба Смерть! Чому б їй не прийти на полі бою, коли я був самотній, злий і байдужий до всього світу. Ні! Їй обов’язково треба припхатися тоді, коли від щастя я і так на небі».

Романа не страшило потойбіччя. Бо там батьки і побратими. Але як тяжко покидати свою єдину на землі та неймовірно милих діток! Кохана його звечора молила не їхати, а він дурний не слухався її й тепер одружиться з кістлявою старою...

З останнім подихом, вже наречений Смерті, поглянув в очі найдорожчій жінці й прошепотів:

– Прости, чекатиму тебе на небі...

І відлетів.

А зверху на дорозі збирались в купу водії. Вони хапали вогнегасники й несли в канаву аби гасити катастрофу. Та раптом повний бак рвонув так сильно, що всіх «рятівників» відкинув вбік, а в небо зринув фатальний чорний дим... Чоловіки перехрестились та почали писати й дзвонити до всіх критичних служб.

А в затишній квартирі матуся ніжно обіймала сина і бачила прекрасні сни. Їй снився молодий, чарівний і жартівливий офіцер, яким вона його зустріла. Красивий погляд збурених очей юного Ромки пестив жінці душу. Щаслива і натхненна, вона всміхалась уві сні та звісно ще не розуміла, що їм уже ніколи не стрітися на цій землі.

Від насолоди слізка скотилась по щоці Софії і бідолашна шепотіла:

– Кохаю... Мій єдиний, з тобою разом будемо завжди...