Раді Вас бачити!

Коли Ромка з Софією, зігріті ніжністю кохання, вирішували долю двох родин, у квартирі Міщенків було на диво тихо. Після недавнього скандалу, Макс залишився вдома один. Він спробував працювати за комп'ютером, але замість клавіш перед очима стояла зарюмсана дружина, перелякані оченята сина й биті черепки на підлозі.

Зазвичай у вечірні години «вулик» Міщенків був веселим і щасливим. Мама Соня спокушала хлопців смачними ароматами з кухні. Хазяїн дому чаклував біля монітора, а Ярик ганяв між батьків та гамірно висловлював їм свою дитячу відданість.

Але квітучим травневим днем у дім прийшла біда! Софія почала безпідставно й надовго зникати кудись. Вона забувала купити продукти та не встигала приготувати вечерю. Казала, що багато працює, але за клавіатуру не сідала й ніяких замовлень не виконувала. Навіть Ярикові вподобання і мрії перестали цікавити загадкову жінку.

Вона почала вбиратися яскраво та вишукано, експериментувала з зачісками, користувалася звабливими парфуми й приносила додому оберемки квітів. Важко було не здогадатися, що у дружини з’явився коханець. І Макс вирішив ту здогадку перевірити.

Спокійний і врівноважений законний чоловік красуні принизився до банального стеження. Він сподівався побачити молодцюватого професора, котрому біс влучив у ребро. Яким же було здивування Макса, коли біля дружини він узрів нахабу з минулого життя, за кордоном. Звісно той яскравий виродок постарішав, але за кілометр було ясно, що Софія просто шаленіє від нього.

Подібні риси обличчя Міщенко кожен день бачив у себе вдома. Адже маленький Ярик дійсно був неймовірно схожий на поганця. Макс втрачав розум, але ще терпів. Та коли сьогодні коханці безсоромно під’їхали під самі вікна будинку й гаряче прощалися на очах у всіх - чоловік не витримав.

Щоб хоч якось прогнати з голови важкі думки, господар зайнявся прибиранням. На підлозі до цього часу валялися шматки глечика, померлі квіти й калюжа води розповзлася ламінатом. Коли Максим збирав руками рештки фарфору - він порівнював розбитий горщик зі своїм сімейним щастям та навіть не відчув, що поранив руку.

В муках безсилля бідолашний опустився на пуфик у коридорі. Він понурив голову на груди й не розумів: для кого наразі прибирав гармидер? Якщо Софія вирішила піти, то цей дім їй абсолютно не потрібен. І альфонс, з підлими котячими очима, що кілька годин тому клявся дати спокій родині Міщенків – геть не має честі й сумління. Він збрехав і повернувся. Залишається ще хлопчина, але його вони точно заберуть собі.

Від думки, що веселий Ярик покине цей дім, серце талановитого комп'ютерника знемагало від болю. Біологічно дитина була Максу чужою, але ж то син Софії! Крім того, він виховував малого з самого народження і пам’ятав кожен болючий зубчик, дитячі хвороби, перше слово... А тепер поруч нікого! І якихось життєвих перспектив – нуль.

Та Макс був людиною послідовною й тому виніс сміття до сміттєзбірника, а потім нетерпляче натиснув на сусідський дзвінок. Йому відкрила весела господиня, пухнаста Зіна, у фартусі, з ополоником у руці:

– Привіт, сусіде! Що не сидиться тобі без сина?

У дверях навколо матусі «виросли» три біляві голівки її синів і серце Макса облилося кров’ю.

– Так, Зіно? не сидиться. У тебе он скільки своїх, а мені одного поверни, будь ласка, – спробував пожартувати сумний чоловік.

Останнім, у замащеній футболці, вийшов хазяїн дому. Він традиційно був напідпитку:

– О, Максе, привіт! Заходь на пиво, у мене є рибка...

– Чого ти виперся? Іди доїдай, що насипала! – скрикнула Зіна й почала весело лупцювати голову родини рушником, що до цього завбачливо висів у неї на плечі.

– Ні, Олеже, дякую! Я за сином, – ще сумніше дивився на цю родинну ідилію Максим.

– А, ну проходь. Он він сидить. Сьогодні хлопця, наче поміняли. Зазвичай ганяє разом з усіма й верещить, а тут сидить зітхає й не хоче бавитися з моїми пацанами. Ти Софії підкажи, може в нього щось болить? – знову додав нестерпного болю своїми здогадами сусід.

– Гей, Ярику, йди сюди! За тобою тато прийшов, – щоб припинити неприємну розмову скрикнула здогадлива жінка.

Через хвилину, опустивши очі до підлоги, тихенько вийшов Ярик.

– Синочку, пішли додому. Я нам борщику підігрів, – вимовив Макс так, наче молився.

– А мама вдома? – прискіпливо глянув йому в самі очі син.

– Поки немає, але вона скоро прийде. А ми її вдома почекаємо та нагодуємо смачним борщем, – дуже хотів примирення батько.

– У тебе он кров на руці... – помітив уважний хлопчик.

– Ну, ти дивись! Десь зачепився й не помітив, – знітився Макс і сором'язливо сховав долоню за спиною.

– Добре, ходімо тату. Спасибі Вам, тьотю Зіно, за пиріг. Було дуже смачно. Тільки мені додому треба, щоб тата підлікувати.

Почувши цю недитячу фразу, завжди спокійний та урівноважений Максим здригнувся всім тілом, щиро обійняв малого й веселіше промовив:

– Спасибі, тьотю Зіно, за прихисток і доброї вам усім ночі!

Вдома малий сам шустро приніс аптечку. Він посадив батька на стілець і почав протирати кров на руці так дбайливо, що Міщенко просто онімів. Він заплющив від неймовірного болю очі, але ті муки спричиняв не поріз. Далі дитина змастила ранку йодом та вправно наліпила пластир.

– Ось так, татусю, не болить? Я намагався бути обережним.

– Дякую, синочку, вже не болить. Ти прости, що я накричав сьогодні. Настрій був поганий, але я не хотів!

– Па! Ну, чого ти? Я не образився. Злякався трохи. Але я вас з мамою люблю дуже сильно. Як нікого на землі! – дитина вчепилася йому за шию обома рученятами й була така нестерпно рідна.

Міщенко сказав синові, що вже не болить... Але ж, Господи, як йому наразі смертельно боляче! Ці прості й відверті слова хлопчика безжально рвуть душу на шматки, а безвихідь мучить ще сильніше. Макс обома руками пригорнув малого до грудей і прошепотів:

– І я люблю тебе, синочку. Теж як нікого на землі. Ти моя рідна крихітка. Ну, що поїси трішки?

– Ні, без мами не буду. Почекаємо її, добре? Я їй зараз зателефоную...

– Звичайно подзвони, – зітхнув Максим та розумів, що мамі зараз точно не до вечері вдома.

Ясно, що вона з дніпровським франтом вирішує їх доленосні справи. Міщенко зціпив зуби та вийшов на балкон аби вдихнути свіжого повітря. І в своїх здогадах він не помилився. Дзвінок сина ледве не перервав хтивій мамі чергового еротичного сеансу. А що було далі, вже відомо всім.