Раді Вас бачити!

А потім мені стало так прикро, і шкода, і гірко, і... загалом накотило на мене, і я заплакала.

Почула тихі кроки Саманти, вона присіла поруч і обійняла мене. А мені потрібно було це зараз. Адже виходить, крім Ендера в мене й немає нікого. Та й Ендер... не зрозумілий для мене наш зв'язок й ці почуття, ці інстинкти... вони лякають мене. Але ж я навіть ні з ким поділитися не можу!

Стала заспокоюватися від того, що Саманта гладила мене по волоссю.

- Знаю, як тобі, напевно, важко зараз зрозуміти Ендера... І не думай, що він проігнорує той факт, що ти ледь не померла, повір, він дуже переживав, і гнав, щосили, коли відчув твої емоції. Ревнощі зараз беруть гору над ним, бо він не відчуває тебе повністю своєю. Ти досі відштовхуєш його й ваш зв'язок, хоча думаю, що і ти відчуваєш ваше тяжіння. Але все ж таки, я знаю, що Ендер не правий, що досі не знайшов час на те, щоб ви нормально поговорили, дізналися одне одного краще. Але й ти маєш розуміти, що бути Альфою цілого півострова дуже важко!

- Якщо сказане тобою, Саманта, мало б мене заспокоїти, то цього не сталося! Ніхто з вас не розуміє мене, тому що я людина. Мені не зрозумілий ваш уклад, те, що ви у стосунках більше віддаєтеся інстинкту. Що у вас почуття, це минає. Я так не можу! Я потрапила в цей світ і перше, з чим зіткнулася, був Ендер у вигляді звіра. Та я з тобою зараз більше говорю, ніж з Ендером за все наше знайомство. І я... не знаю... це так складно.

- Вам обом потрібно трохи охолонути! Я залишу тебе! - встала Саманта й так само не чутно вийшла. А я впала на ліжко спиною й важко зітхнула. Довго витріщалася у вікно, розмірковуючи про все. І так непомітно просто вирубилася.

Прокинулася від відчуття, що на мене хтось дивиться. Розплющила очі й зрозуміла, що вирубилася просто в сукні, навіть одягу не зняла. На вулиці тільки-тільки почався світанок. А мене не полишає відчуття чиєїсь присутності. Встала, підійшла до вікна і побачила чорного вовка, що вийшов із лісу та дивиться на моє вікно.

Постаралась нечутно вийти з дому й обнявши себе за плечі, повільно стала підходити до вовка. Не розрахувала я, що вранці буде так прохолодно.

Підійшла до вовка, а він одразу ж ліг на пузо, показуючи, що хоче, щоб я видерлася йому на спину. Я не була проти. Чомусь було все одно куди він мене повезе. Просто хотілося бути зараз із ним поруч. Чортова мітка! І тут впливає на мій вибір! Хоча, вже важко переконати себе в цьому, мені страшно від того, що мої емоції й почуття зараз змішалися. І я не можу відокремити їх. Мені здається, моє бажання бути зараз з Ендером абсолютно щирим!

Обійняла вовка за його потужну шию та притулилася якомога ближче до нього. Він такий теплий, що я не втрималася й майже вляглася на нього.

Вовк повільно йшов углиб лісу, і від такої ходи, мене ще більше тягнуло в сон, але вовк - це не ліжко, його постійний рух не дає мені повністю розслабитися.

Через якийсь час вовк прискорився та побіг. Мені здавалося, що ми вже дві години в дорозі, бо на небі сонце вже яскраво світило. Був глибокий ранок. Я чітко чула спів птахів, шелест листя від вітру, навіть пересування дрібних тварин я зараз чула. Мені подобався цей стан…

Незабаром вовк вийшов на величезну галявину польових квітів. Їх було так багато, і стільки видів! Вовк пройшов до середини галявини, потім зупинився. Я повільно злізла, бо все тіло набрякло, і ще раз озирнулася. А вовк тицьнув мені своєю мордою на квіти й фиркнув! Це що, він спеціально мене сюди привіз. Вирішив подарувати мені галявину квітів! Я посміхнулася.

- Ти спеціально мене сюди привіз? Ці всі квіти, мені? - здогадалася я, вовк кивнув, а я ще ширше посміхнулася. Галявину з квітами мені ще не дарували! Пішла вглиб і назбирала вподобані мені квіти. Різко з'явилося бажання сплести вінок. Мене мама, колись дуже давно цьому навчила. Вмостилася зручніше серед квітів й зайнялася вінком. Настрій сам собою піднявся. Вовк підійшов і сів біля мене. Уважно за мною спостерігав.

- Ти знаєш, що це таке? - показала я йому половину зробленого мною вінка, вовк знову фиркнув, а я продовжила вплітати квіти й розповідати трохи про своє минуле життя. Вовк мовчки слухав мене.

- Ось така краса в мене вийшла! - усміхаючись, показала я йому своє творіння і занурила цю квіткову пишність на голову вовку, побачила його очі при цьому і розсміялася, хапаючись за живіт. Ці його живі, очманілі очі… це треба було бачити.

- А що… - сміялася я, - тобі дуже личить! - захлиналася я від сміху. Тоді вовк потрусив голою і вінок упав.

- Гей! - хотіла обуритися я, - але вовк різко кинувся на мене і повалив спиною на траву. Лизнув мою мітку, потім опустився на груди.

- Ти що це надумав, звіре! - намагалася відштовхнути я його, потім вовк затрусив гривою, мені в око влучив у цей момент пилок, і я заплющила очі, намагалася проморгати. Потерла око пальцем, а мене знову притиснули до землі, тільки того разу це було масивне тіло Ендера. Він тут же притулився губами до моїх губ. Але я цього робити не хотіла. Не хотіла цілувати його, прекрасно пам'ятаючи його слова про те, що цілують вони тільки тих, кого люблять!

- Ліліан! - Ендер спіймав мої руки, завів мені їх за голову, перехопив своєю однією величезною лапою! А іншою повернув моє обличчя до себе. Впився поцілунком. Опиралась я не довго. Просто не могла. Нахлинуло дике бажання, в купі з його емоціями, які я тепер дуже добре розпізнавала, у мене зараз дах їхав від бажання. Руки мої він давно відпустив, бо мені дуже хотілося його торкатися.

Сукня на мені була майже розірвана, Ендер так хотів дістатися до мого тіла, що зовсім не контролював себе.

А я не змогла контролювати себе. Коли він далеко, я злюся, і я багато думаю про те, що не можна йому так піддаватися. Але зараз, коли його бажання б'є хвилями по моїх рецепторах, чинити опір просто неможливо.

Швидкі слизькі поцілунки шиї, грудей. Руки грубо стискають груди й нарешті розводять мої ноги в сторони. Одразу відчуваю гладеньку голівку і голосно реагую на те, як він легко прослизає вглиб. Перший поштовх зачіпає всі наявні точки задоволення, і я голосно стогну.

Ноги ще ширше роз'їхалися, підпустила його ближче, щоб він був ще глибшим. Другий поштовх і я із задоволенням закриваю очі, відкидаючи голову назад. Ендер повільно повторює свої поштовхи, різко вриваючись у мою глибину. Мурашки по всьому тілу, коли він повільно щось там усередині зачіпає своїм міцним і довгим стволом.

Груди Ендера зачіпають мої, додаючи відчуттів. Обіймаю його своїми руками за шию притискаючись до нього. Ногами намагаюся оповити його стегна, але він занадто великий. Тому просто розслабляюся і дозволяю своєму тілу просто отримувати задоволення від того, як повільно працює таз Ендера. Повільні й глибокі поштовхи підносять мене до небес, Ендер, як зазвичай, кінчає в мене, і після цього, віддихавшись, знову пробує поцілувати мене в губи, але я знову від нього відвертаюся, одразу ж відчуваючи хвилю невдоволення.

- Я не хочу, щоб ти так мене цілував. Я пам'ятаю твої слова про те, кого ви так цілуєте, тому не потрібно… - почала я. Ендер нарешті покинув мою піхву, але нависати наді мною не перестав.

- А я хочу цілувати тебе, Ліліан, бо відчуваю тебе тут! - приклав він мою долоньку до своїх голих, волохатих грудей.

- Пробач мені! Пробач за все погане, що я тобі зробив! Пробач, що образив тебе! І пробач за те, що між нами досі немає взаєморозуміння! Я знаю, це моя вина.

- У той момент, коли я відчув твій страх, мій світ немов остаточно змінився, я зрозумів, наскільки сильно ти мені дорога, наскільки сильно потрібна, і що без тебе я більше не зможу! Ти стала сенсом мого життя! Усе, що було раніше, стало раптом таким не важливим... не потрібним... Я знав..., розумів, що так буде, коли я зустріну свою пару, але не знав, що ти так перевернеш мій світ. Уперше в житті я злякався до смерті... коли відчув твій страх, коли зрозумів, що ти у смертельній небезпеці, я ледве з глузду не з'їхав, зірвався з місця, і гнав так сильно, як ніколи до цього вовк ще не бігав. Я все усвідомив, Ліліан... Ти потрібна мені! Потрібна як повітря, без якого я не зможу жити! І мені зараз байдуже, чи зможеш ти мені народити... зараз мені байдуже... це стало таким неважливим. Адже ти для мене, це цілий світ! Моя Ліліан, моя пара... моя дружина!

- Чи зможеш ти пробачити мені? Чи будеш ти моєю цілковито? - я трохи очманіла від такого зізнання, і все це було так щиро. Вовчиця в мені заскімлила, а мені раптом так захотілося йому довіритися, повірити в те, що він сказав... про те, що я його світ... це так сильно... так чуттєво!

На очі навертаються сльози.

- Я обіцяю, я виправлюсь! Я приділятиму тобі весь свій час. Праматір! Та я відмовлюсь від обов'язків Альфи півострова! Хочу, щоб було більше часу вільного з тобою! Хочу пізнати тебе ближче... схоже, мати мала рацію... ми з тобою справді не з того почали, а я вирішив відтермінувати момент наших з тобою стосунків, адже раніше в мене не було тебе. Я міг займатися проблемами інших. Але не тепер! Я не хочу витрачати час на них. Я хочу бути з тобою! Адже ти стільки всього не знаєш про наш світ! Я обіцяю я все тобі покажу і розповім.

- Хочеш, подарую тобі ще галявину квітів, хочеш, буду дарувати тобі квіти щодня? Що роблять чоловіки у твоєму світі, коли хочуть показати, як вони кохають своїх жінок, як зробити тобі приємне, щоб ти більше не приймала чужих букетів? Навчи мене, Ліліан! - шепоче Ендер і з надією дивиться в мої очі.

Не змогла стриматися, його слова вразили мене до глибини душі! Боже, як це можливо, за такий короткий час, покохати... Я вірю йому, чорт забирай. Вірю в його щирість! І не потрібен мені був букет від Річарда, я хотіла, щоб його мені подарував Ендер.

А Ендер... Ендер подарував мені цілу галявину квітів!

- Ендер, я…

- Ліліан! - зірвався рик з його губ, і він знову впився в мої губи пристрасним, глибоким поцілунком. Не потрібні були більше слова. Адже я хотіла його так само.

Вовчиця всередині мене тягнулася, підвивала і мурчала від кожного поцілунку Ендера.

Ендер знову навис наді мною. Присунув мій таз до себе і, дивлячись у мої очі, різко штовхнувся в мою глибину. Заплющила очі від задоволення й прогнулася в спині, підставляючи груди під поцілунки. Гарячі торкання його рук лише більше розохочували мене. Стала підмахувати йому своїм тазом, намагалася сама якомога глибше насадитися на його член. І плавилася від кожного його поштовху. Щоразу, коли він штовхався в мене, немов іскри задоволення вкривали все моє тіло, ці нові почуття, я була надто чутлива зараз, бо так само відчувала задоволення Ендера, що хвилями било по моїх рецепторах, неможливо стриматися. Я голосно стогну від чергового поштовху і дряпаю спину, бажаючи більш різких рухів, і одразу ж отримую їх.

Стегна Ендера швидко засувалися в зустрічних рухах, я буквально кричала від задоволення. Потім разом з Ендером переводила подих і не була проти, коли він захотів продовжити, ледь віддихавшись... Ох  і  ця їхня тваринна природа.

З галявини ми поверталися до маєтку, коли сонце стало сідати. Цілий день ми провели разом і мені вперше з ним було по-справжньому добре, я б навіть могла сказати, що там, на галявині, я почувалася щасливою!

- Ендере, понеси мене, я втомилася! - усміхнулася я. Не те щоб я прям настільки втомилася, що не могла йти, просто хотіла, щоб мене трошки поносили на руках... тим паче такий сильний чоловік.

Ендер усміхнувся і мовчки підхопив мене на руки, а я із задоволення знову одягла на його голову вінок, він знову захотів його скинути, покрутивши головою, але я притримала його двома руками.

- Ну! - закапризувала я, - Не скидай мій вінок! Може це мій знак уваги до тебе! Може так я висловлюю свою симпатію!

- Значить, ти до мене тільки симпатію відчуваєш? - насупився він на мої слова, і я, звісно ж, не збиралася йому тут зараз розповідати про всі свої відчуття, я й сама до пуття в собі не розібралася

- Ти такий смішний зараз! - поцілувала я його в губи.

- Ти не відповіла! - дивлячись весь час на мене запитав Ендер, дивно те, що він зовсім не дивився на дорогу, а якщо спіткнеться і впаде?

- Мені важко зараз зрозуміти себе, і важко пояснити те, що я до тебе відчуваю…, але ти теж у мене тут! - приклала я свою долоньку йому на груди, він одразу ж усміхнувся і більше нічого такого не питав.

- Ендер, ти такий сильний! - стала хвалити його, адже задивилася на його потужні, волохаті груди, на мускулисті руки. Не втрималася і з задоволенням торкалася долонькою всього переліченого. Цікаво, чи знає він, наскільки він сексуальний.

- Ліліан! - загарчав Ендер

- Що? - невинно заплескала я очима.

- Додому ми зараз не дійдемо! Я відчуваю твоє бажання, дівчинко моя! Не стримаюся! - почав він перераховувати.

- Гаразд-гаразд! Я просто хотіла зробити тобі комплімент! Ти стільки речей мені приємних наговорив, я теж хотіла сказати тобі щось, що тобі сподобається.

- Тоді скажи, що я твій єдиний! І що ти відчуваєш до мене те саме, що і я до тебе!

- Ендер! Давай з цим трохи почекаємо, мені потрібно зрозуміти, що я відчуваю, мені зараз складно розібратися… - відчула, як його настрій трохи змінився, цю його емоцію мені було важко зрозуміти, чи то біль, чи то розчарування... Боже! Як же мені важко!

- Але ти мені дуже подобаєшся! Сильно-сильно! - сказала я і легко торкнулася його щоки губами. - Ендер нарешті посміхнувся.

- Я маю намір це виправити! Хочу зробити так, щоб ти мене покохала! - надихнувся він і прискорив свій крок до маєтку.

"Нічого, щойно я зроблю свій перший оберт, усі почуття стануть зрозумілі тобі, чоловіче, і ти більше не будеш мучити мого вовка", - виринула в голові з образів подібна пропозиція.

На ґанку нас уже чекала Саманта з усмішкою на обличчі.

- Я так зрозуміла, ви поговорили нарешті нормально? - тут же поставила вона запитання.

- Поговорили, - погодився Ендер і продовжив нести мене на руках у будинок.

- Ендер! Постав мене! Я можу й сама йти!

- Ні! - просто відповів він і продовжив йти зі мною в бік нашої кімнати.

- Річард приходив… - крикнула нам в спину Саманта.

- Усе потім! Усе завтра! - відповів Ендер, і, внісши мене в кімнату, знову голосно грюкнув дверима, і нарешті поставив мене на ноги.

Я тут же потягнулася. Піднявши руки догори, моя сукня повністю розійшлася по шву й уламками скотилася мені під ноги.

- Так ніяких суконь не напасешся! - натякаю я на те, що це він винен у псуванні такої гарної сукні.

- Подарую тобі хоч сто таких! - усміхнувся Ендер.

- Хочу прийняти ванну, ти зі мною? - посміхнулася я і пройшла до ванної. Посміхаючись, увімкнула воду, а Ендер, не чекаючи на мене, одразу ж розмістився у ванній сам і простягнув мені руку. Я ледве помістилася у нього між ніг, практично лежала на його грудях.

Вода стала остигати, ми просто мовчали. Кожен думав про своє. Тоді я наважилася поставити запитання, яке мене цікавило.

- Що буде, якщо це справді Аманда зіштовхнула мене з обриву? - відчула, як тіло піді мною одразу ж напружилося.

- Чому ти питаєш? Це вона зробила? - насупив він свої густі, чорні брови.

- Я... не знаю, я не бачила! - і це було правдою. Не знаю, чи відчувають перевертні, коли їм брешуть, але я справді не бачила, як Аманда мене зіштовхнула…

- Я все одно сходжу завтра вранці до урвища, і спробую дізнатися, що там сталося. Мій нюх набагато сильніший, ніж у будь-якого іншого вовка. Навіть якщо вони намагалися приховати щось, я це знайду.

- А потім? - все ж уточнила я.

- Потім? - насупився Ендер, - якщо це Аманда, то найслабше покарання, яке може бути - це вигнання зі зграї з тавром ізгоя. Таку вовчицю ніколи не зроблять своєю парою, нею будуть тільки користуватися, і тавро означатиме, що вона ще й легкодоступна. Її вовчиця втратить колишню міць, і вона вже більше нікому не зможе заподіяти шкоду, як і гідно за себе постояти. Той, хто захоче взяти її за дружину, стане таким самим ізгоєм і жодна зграя їх ніколи не прийме до себе.

- Може бути ще щось?

- Може! Якщо я дізнаюся, що це вона! То вб'ю її особисто! І ніхто мене за це не засудить, пара вовка недоторканна! Всі про це знають!