Раді Вас бачити!

Ендер упав поруч біля мене на траву й однією рукою прикрив очі. Я не відчувала зараз його як раніше, але все одно розуміла, що зробила йому боляче і не фізично.

- Ендер, спробуймо! Я ж не проста вовчиця і не проста людина, я вірю... ні, я знаю, що зі мною нічого не станеться! І я хочу цього! Хочу, щоб ти вкусив мене!

- Я не можу так ризикувати! Я не готовий так ризикувати тобою і дитиною! Я більше не хочу говорити про це! - Ендер встав сам, і допоміг встати мені.

Ми повернулися в маєток і більше не розмовляли.

Дні проходили за днями. Усе злилося для мене в повторення минулого дня. День бабака одним словом.

Мене стало лякати те, що мій живіт на третьому місяці виглядає як  живіт на п'ятому місяці, і з цим я поділилася з Самантою. Вона покликала якусь бабку, щоб вона мене оглянула. Це була дуже стара вовчиця. Вона просто приклала руку на мій живіт, потім присунулася ближче і приклала до мого живота вухо. Щось дуже довго слухала із заплющеними очима, перш ніж озвучити свій вердикт.

- Альфа буде... дуже сильний... Сильніший за тебе Ендер зі зграї чорних вовків. Хлопчик народиться через три місяці! - сказала старенька і замовкла.

- Як через три? Ще як мінімум 5 місяців потрібно... - здивувалася я.

- Цьому вовченяті більше не потрібно часу. Ще три місяці, і воно буде готове! - просто відповіла стара вовчиця і пішла.

- Саманта! Що це означає? Мій малюк народиться недоношеним? - злякалася я, адже не знала, на якому рівні тут медицина, раніше я взагалі про це не замислювалася.

- Ліліан, не хвилюйся. Все буде добре. Вовчиця сама знає, коли її дитині з'явитися на світ. Це ще великий термін. Тіфані народила через три місяці. Усе буде добре! - заспокоювала так мене жінка.

З цією інформацією я швидко змирилася, бо відчувала, що та бабця мала рацію. Малюк росте швидко. Потрібно просто звикнути до такої реальності.

На четвертий місяць вагітності наші стосунки з Ендером ще більше погіршилися. Перепади настрою та стрибок гормонів унеможливили перебування Ендера зі мною в одній кімнаті. Я надто відчувала запахи зараз, а вовчиця їх відчувала ще яскравіше. Вона починала гарчати, коли Ендер був просто поблизу... Ось уже місяць ми з ним спимо в різних кімнатах.

Щоб відірватися, Ендер став пропадати в місті. Типу розв'язував проблеми населення, яких накопичилася ціла купа... А я... я почала плакати ночами, тому що відчувала, як почуття до Ендера йдуть... вовчиця забирає їх. І щоночі я чула, як несамовито вив чорний вовк.

- Ендер! - крізь рик покликала його і попросила пройтися зі мною лісом, щоб перемішалися запахи, і я хоча б не гарчала.

- Як ти почуваєшся сьогодні як малюк? - тепер це його перше запитання, Ендер більше не питає, чи кохаю я його, бо я вже не відповім на це запитання, і він це знає.

- Все чудово! Ендер... я навіть не знаю, навіщо це знову пропоную, але я скажу це тобі востаннє, тому що наступної розмови вже не буде, я знаю, що вже не захочу цього... я все ще думаю, що ти маєш вкусити мене. Але не зараз, нехай малюк народиться, мине кілька місяців, й ти це зробиш, тільки не мене, а потрібно, щоб ти її вкусив... Я знаю, що відчуваю до тебе. Це вовчиця все забрала... - уже готувалася почути відмову, і, чесно, вже думала змиритися з цим. Але Ендер мовчав…

Ендер так і не відповів мені. А я й не чекала більше відповіді. Я стала готуватися до пологів.

В останній місяць своєї вагітності, Ендера я бачила дуже рідко.

А потім були пологи. Занадто просто все виявилося для мене. Думаю, мені б позаздрила будь-яка жінка. Перейми тривали хвилин десять, після того, як води відійшли. І народила я малюка дуже швидко. Несподівано було для мене. Адже я готувалася до виснажливого родового процесу.

У будь-якому випадку, малюк народився справжнім здорованем! Такий милий, смішний, крихітний, коханий, рідний і найкращий у світі. Я була по-справжньому щаслива зараз.

Крихітні ручки, крихітні ніжки… і такий пухляк... Едвард (так назвав його батько) їв дуже добре. Тому у свої три місяці був неймовірно милим карапузом... Боже! Мені більше нічого для щастя не потрібно!

Перший місяць був важкий для мене через наплив народу. Кожен перевертень хотів познайомитися й побачити немовля. Для їхньої зграї це ціла подія, тут весь місяць було гуляння. Благо на другий місяць нам дали спокій. А я просто раділа кожному дню зі своїм малюком.

Про Ендера ці три місяці я й зовсім не згадувала. Він проводив час із малюком, коли я віддавала його Саманті. На Едварді весь час був запах Ендера, але чи то вовчиця до нього звикла, чи то заспокоїлася, й більше не фиркала.

На четвертий місяць, як Ендер зрозумів, що я більше не гарчу тільки від однієї його присутності, його в моєму житті стало занадто багато. Він дедалі частіше перебував поруч, і я бачила на його обличчі посмішку, за такий довгий час. Він став більше допомагати мені з малюком. Непомітно мене торкався, та дивився на мою реакцію, а я поки що ніяк не реагувала.

А ще я зрозуміла, що вовчиці стало байдуже на Ендера, ненавидіти вона його перестала, він просто став для неї як будь-який інший перевертень, байдужий.

А зовсім недавно я почула розмову Саманти з Ендером, вони, мабуть, забули, що в мене гарний слух, або просто подумали, що я сплю, після важкої ночі з Едвардом. У нього різався перший зуб, і він дуже погано спав…

- Ендер, синку, як твої справи з Ліліан?

- Ти ніби не знаєш, які в мене можуть бути з нею справи? Он вони, зараз кашу їдять, ці наші спільні справи! - почула так само як чавкав кашею мій малюк, Саманта забрала його погодувати й спасибі, що дала поспати.

- Мене то можеш не обманювати! І я не сліпа, я помітила зміни в поведінці вовчиці. Мені здається, після пологів, її вовчиця заспокоїлася й тепер сприймає тебе як будь-якого іншого перевертня!

- Чужого перевертня, ти забула додати!

- Ну і що, що чужого! Це навіть добре, вважай, що в тебе з Ліліан почався період знайомства! Ніхто не заважає тобі тепер знову завоювати її. Вона дуже кохала тебе, синку, й повір, такі почуття просто так не минають! Почни все спочатку, почни з малого спочатку... Не мені тебе вчити як підкорити жінку!

Не скажу, що мені не сподобалося почуте. Просто якось було все одно.

Почула аґукання малюка й поспішила скоріше притиснути до своїх грудей своє щастя.

Схоже, Ендер вирішив прислухатися до поради Саманти, дедалі частіше став мене торкатися, став проводити час із нами двома. І став запрошувати нас на прогулянки.

Ендер запросив сьогодні мене з сином до лісу на мою улюблену галявину, я там не була місяців п'ять, напевно... я б не проти, от тільки не знаю, як поведеться вовчиця, бо Ендер дуже хотів познайомити сина зі своїм вовком. Тож Саманта склала нам кошик з їжею із собою. Ще там був одяг та їжа для Едварда. І разом зі мною спостерігала, як до нас наближається чорний вовк.

Він підійшов й уткнувся мордою мені в руку, а я прислухалася цього разу до себе. Вовчиця мовчала, і я була рада цьому, не знаю чому, але цей факт мене потішив. Я посміхнулася Саманті й забрала в неї з рук Едварда. Вона не відразу мені його віддала.

- Може, нехай Едвард зі мною побуде, а ви йдіть самі?

- Саманта! Ми ж уже говорили про це! І ця ваша фішка, що синові потрібно було вже давно познайомитися з вовком батька. Нас не буде всього кілька годин! - пояснюю я жінці, але розумію, що Едвард для неї зараз цілий світ, вона з жалем в очах віддала мені сина, й наблизившись розцілувала його в обидві щоки.

- Повертайтеся швидше! А я буду сумувати, за крихіткою, за моїм карапузиком! Ай, ти мій маленький! - стала сюсюкати його Саманта, й тут уже ми почули, як фиркнув вовк. Йому, мабуть, теж набридло чекати, поки Саманта попрощається з внуком.

А я взяла малюка і вперше так близько наблизила його до вовка. Малюк зараз був біля чорної морди вовка й з цікавістю дивився в його очі. Потім усміхнувся і потягнув свої пухкенькі ручки до його обличчя. Маленькі пальчики ковзали по хутру вовка, а той бурчав від задоволення, очі його сльозилися.

Вовк ліг на живіт і чекав, поки я заберусь на нього, я сіла сама та перед собою посадила Едварда, притиснула його до себе однією рукою, іншою трималася за вовка. Кошик вовк ніс у зубах.

Всю дорогу малюк весело агукав й з радістю тягав тата вовка за хутро. А я була рада тому, що навіть біля вовка вовчиця мовчала.

Зараз подорожуючи на вовку з маленьким Едвардом, мене наздогнало відчуття того, що все так, як і повинно було бути. Я відчувала себе зараз у безпеці. А Ендер у цей момент був дуже радий. Я трохи відчувала його фон. У ньому більше не було туги й болю. Зараз він був задоволений.

Зупинилися ми на середині нашої галявини. Вовк поставив кошик й знову опустився на пузо, щоб ми з Едвардом злізли. Малюка посадила біля морди вовка, щоб він подивився за сином, поки я розстелю плед.

Едвард довгий час перевіряв тата на витримку, бідний вовк позбувся гарної ділянки волосся. Малюкові подобалося тягнути вовка за його чорну шерсть.

- Ендер, Едвард на тобі, я піду квітів назбираю. - сповістила я вовка, що вся його увага має зараз бути на дитині, хоча він, й так це знав. Вовк ліг на живіт, а Ендер був поруч.

Повернувшись, стала плести вінок для малюка. Посміхалася цим думкам, уперше за довгий час почувалася зараз добре.