Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Ендер скорчився, я відчувала, що він уже на межі перетворення, як і Річард.
- Річарде! - намагалася я на себе звернути увагу, - Якщо це через мене, то я свій вибір не зміню! Ендер мій чоловік!
- Ще не чоловік, бо на його шиї немає слідів від твоїх зубів, ти його не кусала, і так зробити не зможеш!
- Ти ніби не чуєш мене! - намагалася докричатися я.
- Я вимагаю право вовка! - голосно вигукнув Річард, і в повітря немов енергетична хвиля піднялася, мене знову взяло тремтіння! Тіло скувало, а вовчиця всередині завила, пальці знову почали подовжуватися.
- Ендер! - у розпачі прокричала я, і Ендер одразу ж затулив мене собою, а я підняла на нього перелякані очі та показала руки, що вже почали вкриватися шерстю. Ендер був такий самий, наполовину трансформовані руки, і обличчя було вкрите чорною шерстю. Мабуть, ця фраза якось діє на цих істот.
Ендер помітив мій переляк і тут же притиснув мене до себе, став заспокійливо гладити мене по спині.
- Усе добре, дівчинко моя! Заспокоюйся! Роби глибокі вдихи! - став говорити мені Ендер і швидко змінився на моїх очах, волосатість стала звична для нього.
- Що з Ліліан? - почули ми стурбований голос Річарда, мій вовк від його голосу лише заричав.
- Річарде! Я приймаю твій виклик! Я намагався тримати себе в руках, але мій вовк хоче твоєї крові, за те, що ти зазіхаєш на мою пару! Вибери місце і час сам! А зараз... пішов геть! - останню фразу він буквально проричав.
Я не бачила, як Річард пішов, лише відчула, що ми залишилися самі.
Ендер нарешті трохи розслабився і притиснув мене до себе ближче. Мої руки теж прийшли в норму.
- Ендер? Що ця фраза означає? Чому, коли я її чую, вовчиця хоче вийти з мене, і що вона означає для тебе, ви що будете битися? - тепер уже я стурбовано подивилася на Ендера.
- Так, ця фраза більше адресована вовку, Річард кинув виклик моєму вовку. І ніхто не має права скасувати цей бій, навіть я, як Альфа не міг би. Вовк просто не почує мене.
- Я не розумію, навіщо Річард це зробив, адже я не один раз сказала йому, що ти моя пара! І що я хочу бути з тобою.
- На мені справді немає ще твоєї мітки, і таке можливо, що, коли твій запах так само яскраво відчуває інший вовк, він може претендувати на тебе, якщо ти не прийняла ще свою пару.
- Але я ж прийняла… - зніяковіла я від свого зізнання.
- Тепер, коли я знаю, що в тебе є вовчиця... для мене дуже важливо буде отримати й від тебе мітку, дівчинко моя... вважай це як пропозицію... як ти розповідала мені. Якщо провести аналогію, щоб тобі було зрозуміло, поставивши тобі мітку, я освідчився тобі, і якщо ти вкусиш мене і поставиш мені свою мітку, значить, ти приймаєш мою пропозицію і відтоді ти моя дружина, а я твій чоловік…
- Але... він же не знає, що в мене є вовчиця, хіба твоєї мітки недостатньо?
- Було б достатньо, якби ти відчувала до мене не тільки тяжіння, а й симпатію, щоб ти сама хотіла бути зі мною... Але ми з тобою почали неправильно, і Річард бачив, що ми з тобою були не близькі... Так, у нас була близькість, але це було через мітку, ти не відчувала мене, як відчуваєш зараз. І я дуже шкодую про це... Я занадто пізно зрозумів, як сильно ти мені потрібна. І я нікому тебе не віддам! Мені просто шкода, що саме Річард зажадав право вовка, я хотів залишити його замість себе.
- А бій буде до смерті? - злякано подивилася я на Ендера.
- Я не зможу контролювати вовка під час бою. Бій припинитися, коли вовк буде задоволений підсумком бою, пара для вовка недоторканна й претендентів на тебе бути не повинно…
- А якщо я... ну…
- Ні, Ліліан, ти ніяк не зможеш вплинути, і я б не хотів, щоб ти була присутня!
- Але як же!
- Ти моя тендітна, вразлива дівчинка, ти ще не готова! - це він мені каже, при всьому тому, що я вже вбила людину? "Не ти вбила, а я" - пролунало в голові... Схоже, я починаю звикати до її присутності, тільки ось, що вона може копатися в моїх думках, мені не дуже подобається…
- І я не хочу, поранити тебе ще більше! - немов пояснює він мені своє рішення. І я взагалі-то не проти.
- Що таке? - помітив він, як я нахмурилась.
- Нічого, просто це так незвично для мене... Мені не звично, що я чую її думки, а ще не подобається, що вона може копатися в моїх! Я чую її в себе в голові! - Ендер усміхнувся, і ще раз притиснув мене до себе.
- Ти швидко звикнеш! - поцілував він мене в маківку.
- Ендер, а підемо на ту галявину, що ти мені подарував? - заглянула я в його очі, він знову посміхнувся.
- Підемо! Тільки ти спочатку поїж! А я прийму швидко душ!
Саманта нічого не питала, мовчки поставила для мене тарілку з їжею, я інколи забуваю, що слух у них... у нас, дуже хороший.
Поїла я швидко, а Ендер, точніше чорний вовк, уже чекав на мене на задньому дворі.
Я тепер уже із задоволенням на нього залізла і ласкаво обняла його шию. Вовк завурчав і рушив уперед. Майже одразу побіг, і цього разу привіз мене зовсім на інше місце. Це була ще одна галявина, набагато більша, і квітів тут було багато.
- Ще одна галявина... мені? - я із задоволенням злізла з вовка та не поспішаючи пройшлася, трохи вперед розставивши руки з боків, під час ходьби зачіпала квіти. Було так добре…
Знову нарвала квітів і присіла, Вовк підійшов до мене й сів поруч. Я знову сплела вінок і знову одягла незадоволеному на цю дію вовку.
- Ну! Я ж старалася для тебе... ти ж бачив! - обурилася я та намагалася втримати на голові звіра вінок, але він старанно скидав вінок.
Руки плавно опустилися вовку на шию. Не стала боротися з бажанням погладити вовка, із задоволенням провела руками по його гладкій шерсті.
- Ти ж не проти! Давно хотіла це зробити! - усміхнулася я та подивилася в надто людські очі вовка. Лагідно погладила його гриву, за вушками пройшлася і з задоволенням обійняла вовка.
Мене зразу ж захопило його бажання заволодіти мною. Вовк перекинув мене на спину і став наді мною.
- Ендер! Іди до мене! - сама покликала його й нарешті змогла побачити, як він із вовка стає людиною, неймовірне видовище. Але все сталося так швидко, що буквально тієї ж хвилини, мене вже до землі притискав мій чоловік.
- Ти такий гарний! - із захопленням промовила я, обіймаючи Ендера за шию, змушуючи ще більше нахилитися до мене.
- Хто саме, я чи вовк? - ревниво запитав Ендер, але все ж усміхнувся.
- Обидва! - усміхнулася я.
- Ліліан! - проричав Ендер і неквапливо торкнувся моїх губ. Цього разу все було неквапливо. Я із задоволенням віддавалася своєму перевертню і кожен наш секс приносив мені дедалі більше задоволення, адже зараз бажання було по-справжньому взаємним!
Додому ми прийшли, коли вже добре стемніло. З Ендером ми багато розмовляли, просто лежали на галявині в обіймах один одного та ділилися своїм минулим. Так і проговорили з ним, поки не стало темніти. Потім ми повільно йшли до особняка. Ендер цього разу ніс не мене, а величезний букет польових квітів, який нарвав для мене.
Швидко повечеряли й Ендер пішов першим у душ, я не багато затрималася. Було так добре сьогодні з ним, що я вирішила показати йому, як це, коли не він ініціатор сексу. Обмоталася рушником і вийшла до Ендера. Він саме сидів на ліжку й витирав своїм рушником голову. Я, посміхаючись, підійшла до нього і нічого не пояснюючи просто осідлала його. Його руки тут же обійняли мене за талію.
- Мені чомусь здається, що ти не часто дозволяв жінці бути зверху, - припустила я та повільно схилившись, злегка прикусила мочку його вуха. Ендер завівся з півоберту. Боже, мені здається, я ще довго звикатиму до такого сильного сексуального тяжіння цього чоловіка.
- Ніхто до тебе не намагався! - хрипло прошепотів він і смикнув за край рушника, я опинилася голою на ньому.
- Ти стільки втратив! - усміхнулася я і сама поцілувала. Ендер одразу ж перехопив ініціативу, взяв у полон мій язик і губи, я не могла нормально зробити вдих. Він був зараз занадто пристрасним. Схоже, ця гра завела його більше, ніж мене. Штовхнула його долонькою в груди, і він піддався, бухнувся спиною на ліжко. Я тут же осідлала його, ніжно провела руками по грудях і повільно насадилася на член, який стояв кілком. Мурашки пішли вздовж спини, я застогнала і прикрила очі від задоволення. Піднялася і знову повторила рух. Прогнулася в спині трохи назад і ніжно торкнулася своїх грудей, продовжуючи також повільно насаджуватися на член Ендера. Мені було так добре зараз, хвилі задоволення осідали внизу живота, відчувала, як пружина всередині мене натягується... Ще гучніше застогнала та хотіла прискоритися, але тут не витримав уже Ендер. Я почула голодний, звіриний рик, мене тут же перекинули на спину і жорстко штовхнули до основи. Різкі, глибокі поштовхи повторювалися. Мені здавалося, Ендер втратив контроль, і став несамовито таранити мій таз. Мені було все одно, що я так голосно кричала, мені було занадто добре зараз. Спіраль усередині лопнула, і я кінчила, голосно вигукуючи ім'я Ендера.
- У такий спосіб ви катуєте своїх чоловіків? - запитав Ендер, і я розсміялася від його припущення.
- Що? Чому ти таке запитав? - усміхаючись уточнила я.
- Дивитися на тебе таку було вище моїх сил, ти була такою сексуальною, те, як ти пестила мене... Мені хотілося жорстко трахнути тебе, щойно ти опустилася на мій член. І я не стримався, вибач…
- Чоловікам теж таке подобається, але жінкам більше!
- І я здогадуюся чому! - я знову розсміялася і нахилилася поцілувати цього неможливого чоловіка.
Він не дав мені більше відсторонитися, знову поцілував. Цього разу повільно. Знову затягнув мене в цей запаморочливий поцілунок. Повільно перекинув мене на спину, і навис зверху. Рука лагідно торкнулася грудей, не поспішаючи стиснула сосок, я прогнулася в спині, тягнулася до цієї ласки й не стримала стогону, коли те ж саме він зробив із другою. Перервала поцілунок…
- О, Ендер, - Ендер опустився поцілунками мені на шию, торкнувся мітки губами й мене просто затопило емоціями хтивості, Ендер гаркнув, але продовжив стримувати себе, адже тепер його губи опинилися на моїх грудях. Так само повільно увібрав у себе сосок, і я знову голосно застогнала, пальці довільно опустилися на його потилицю. Його вправні пестощі ще більше розпалили, і так, бурхливе полум'я збудження й похоті.
- Ендер! - важко дихала я і ще ширше розсунула ноги, натякаючи, що я більше не можу і вже на межі. Ендер тут же опустився нижче. Поцілував живіт, і його голова опинилася біля моєї промежини, не так він зрозумів мій заклик, але так навіть краще.
- Найкращий запах, який я коли-небудь чув! - інтимно прошепотів він і торкнувся язиком зосередження мого задоволення. Немов оголений нерв, його рухи язиком приносили мені задоволення. Я знову голосно застогнала.
- Боже... Ендер! - я божеволіла від задоволення, спіраль внизу живота швидко скрутилася, ще мить і я попливла. Потім знову почула звірине гарчання. Ендер накрив мене своїм величезним тілом. Одразу відчула товсту, гладку голівку його члена біля своєї промежини, потім різкий поштовх у мене, і я знову застогнала. Ендер опустився на лікті й знову подарував мені поцілунок. Перервався і просто дивився в мої очі, поки його таз продовжував повільні поштовхи в мені. Обійняла його за шию, одну ногу закинула йому на спину і допомагала рухатися в так. Ще жодного разу в нас не було такого сексу. Я б назвала це заняття коханням. Так я себе принаймні відчувала.
- Ендер! - шепотіла я, і закочувала очі від кожного повільного поштовху. Хвилі задоволення поширювалися по всьому моєму тілу. Кожен його поштовх доводив мене до межі. Ця занадто велика чутливість зводила мене з розуму...
- Ліліан! - гаркнув Ендер і прискорився. А я просто відкинула голову на подушку, знову голосно застогнала і як могла, допомагала своєму тілу рухатися в такт, доки яскраво не скінчила. Ендер загарчав і голосно скінчив, продовжуючи залишатися в мені й виливатися.
- Немає слів зараз, щоб описати, як мені було добре, Ліліан! Буду вічно дякувати праматері, що дозволила мені пізнати ці почуття..., кохаю тебе, Ліліан! - продовжив говорити приємні речі мені Ендер, потім знову почав обсипати мене поцілунками.
Цю ніч мені майже не вдалося поспати! Ендер був ненаситний. Кожен наш секс був таким же чудовим. Коли я перестала опиратися цим почуттям і вирішила просто прийняти кохання і пристрасть цього перевертня - не помітила, як і сама закохалася в нього до без краю. У моїх думках тільки він. І я життя без нього не уявляю. Ця ніч показала мені, як може бути з ним добре! І я не хочу думати, що все це через мітку. Я взагалі про неї забула.
Вранці вся наша кімната була всіяна квітами. А на столику біля ліжка був залишений сніданок. Мені здається, я в раю.
Швидко поснідала і прийняла ванну. Одяглася і пішла на пошуки свого чоловіка.
- Доброго ранку, Саманта! - привіталася я з мамою Ендера, щойно опинилася на кухні.
- А де..., - щойно збиралася поставити запитання, де мій коханий чоловік, як одразу величезні руки ніжно обійняли мене за талію і присунули до себе…
- Ендер! - щиро зраділа я і з посмішкою на обличчі розвернулася в його обіймах до нього обличчям.
- Ти так пахнеш! - посміхнувся у відповідь Ендер, міцніше обійняв мене й одразу ж впився поцілунком у мої губи. Ми так захопилися поцілунками, що я навіть не помітила, як Саманта залишила нас самих.
Ось уже цілий тиждень ми не можемо відірватися одне від одного. І Ендер не залишав мене саму, більше, ніж на пів години. І то, тому що я люблю повалятися у ванній, а Ендер цього не розуміє.
Я була така щаслива з ним, що зовсім забула про те, що Ендеру ще належить бій.
Це сталося несподівано для мене.
- Кохання моє, ти не проти сьогодні пройтися з мамою до крамниці Бетті. Схоже я розірвав на тобі майже всі твої сукні. Тобі потрібно взяти ще! - спочатку я не помітила підступу. Тож швидко погодилася, подумавши про те, що нам буде корисно побути далеко одне від одного більше, ніж пів години. Але коли зазвичай живі вулиці поселення виявилися порожніми, я стала думати, що сталося. Тільки-но я хотіла запитати Саманту, куди поділися всі люди, як згадала, що в Ендера мав бути бій із Річардом.
- Саманта, скажи правду, Ендер спеціально відправив мене сюди? - не дійшовши до лавки Бетті, запитала я, здогадавшись про все.
- Так буде краще. Повір мила! Тобі краще цього не бачити! Це дуже жорстокий бій! Навіть я не хочу на це дивитися, моє старе серце не витримає, якщо я побачу, як хтось намагатиметься завдати шкоди моєму хлопчикові.
- Я не можу так! А якщо з Ендером щось трапиться! - злякалася я не на жарт.
"Тоді цей вовк мене не гідний" - пролунало в мене в голові, я тут же насупилася.
Зачепив розділ? Поділіться враженнями.
Відгук допомагає автору ставати кращим.Ваші реакції анонімні — їх бачите лише ви.
