Раді Вас бачити!

І ось час рухався до ночі. Ендер пішов у ліс з іншими вовками, ми так і не говорили більше. Діти давно сплять, Грета і Саманта з ними, я ж ходжу з кутка в куток, у нашій з Ендером кімнаті від переживань.

На вулиці чується виття вовків, і я відчуваю нарешті вовчицю всередині. Час наближається до того, що місяць скоро займе повне панування на небі, і мені страшно, страшно від того, що зараз має відбутися моє перше перевтілення, і я боюся, що вовчиця вийти не захоче... надто багато часу минуло.

Поки накручувала себе, час настав. Усе вмить змінилося, коли я зрозуміла, що щось не так.

Нутрощі різко почало немов вивертати. Біль скував тіло. Я закричала на все горло й різко обірвалася, немов щось забрало мій голос. Стояти на ногах більше не могла. До колін немов тягар прив'язали, я бухнулася на них та вперлася руками об підлогу, щоб зовсім не впасти. На руках знову побачила попелясту шерсть, пальці подовжилися й стали змінюватися. У спині немов кістки поламалися, я чула їхній тріск. Мене вигнуло дугою вгору, потім вниз, зір змінив свій звичний огляд. Мене знову немов вивернуло навиворіт, і від болю я заплющила очі.

А потім усе різко припинилося. Я стала немов спостерігачем за діями вовчиці. Усвідомлення того, що відбувається, прийшло, коли я бігла в ліс. Дерева миготіли за мною.

Мене переповнювали почуття й емоції. Усього було занадто багато для мене, простої людини, тому я намагалася відсторонитися від усього, і більше не намагалася хоч якось впливати на дії вовчиці. Я бачу все її очима, але немов через якусь невидиму стіну, і переходити через неї я більше не хочу, тепер я знаю, що просто цього не витримаю, тепер її час зайняти верховенство над моїм тілом, хоча це моє тіло... гаразд, зараз зовсім не до цього.

Я відчуваю, що цієї ночі мені ніхто не дасть більше можливості взяти контроль над своїм тілом. Я тепер просто спостерігач й нічого зробити не можу. Вовчиця відсторонила мене від різновиду запахів і звуків, усі відчуття в мене зараз притуплені, але й цього достатньо, щоб я відчула, як вовчиця забігла на територію вовків нашої зграї. І її відчули одразу кілька вовків, вони вже поруч. Вовчиця просто пройшла на галявину, що зараз освітлювалася місяцем й сіла в позу вичікування. Вона чекала на появу вовків, і вони з'явилися буквально за хвилину.

Це було троє молодих вовків, сірого кольору. Вони завили й заричали. Вовчиця просто спостерігала за тим, що буде далі. Далі всі троє загарчали один на одного, заявляючи права на мене, і почали атакувати один одного. Вовчиця просто спостерігала за ними, або чекала переможця. Вона нібито не сильно напружувалася, та й те, що відбувається, її не сильно чіпало.

А вовки, проте, вже неабияк виснажилися, завдавали собі достатньо шкоди, у когось була пошкоджена лапа, у когось кровоточив бік й вухо. Третій же просто лежав на траві й зрозуміти, що з ним не було можливості.

Але все вмить змінилося, і навіть вовчиця напружилася, бо відчула альфа хвилі, і це був не Ендер. На галявину повільно вийшов Альфа рудого кольору. Він безумовно був не з нашої зграї, всі три вовки, що до цього не могли поділити мене, зараз насторожились, загарчали й підійшли до мене, повернулися до мене задом в оборонній позиції. Зараз усі вони хотіли захистити мене.

Але не так сталось, як гадалось. Рудий Альфа залучив хвилю, і мої захисники припали до землі, вони не могли чинити опір, та й стан їхній був не найкращим, вони самі ж травмували себе так, що й себе захистити зараз були не здатні.

Мені особисто було страшно. Мені дуже не подобався цей чужий невідомий вовк. А ось вовчиця своєї пози не змінила, навіть коли чужий Альфа став до неї принюхуватися.

А потім і я побачила, чому вовчиця була спокійною. З-за спини моєї вовчиці, повільною, важкою ходою вийшов чорний вовк, став переді мною й гаркнув на трьох вовків, що, шкандибаючи, пішли геть. Залишилися лише два Альфи.

Вони так само загарчали, гадаю, це щось означало, може розмова якась у них була. Але я цього не розуміла. Вовчиця, як і раніше, була спокійна, вона, як і раніше, чекала розв'язки. Хоча поводиться вона так, ніби й у вовку зовсім не зацікавлена.

А потім я відірвалася на бій двох Альф.

Не дарма мене весь час захищали від цього видовища. Обидва Альфи були сильними вовками та зараз покладалися на свій досвід і силу. У мій бік долітали бризки крові. Постійне гарчання, укуси, вишкірені морди. І я намагалася не дивитися, коли вовка Ендера чужий вовк кусав, встромляв гострі зуби в плоть і все намагався дістати горла. Мама дорога. Справжнє місиво почалося далі. Усе це було надто жорстоко, і я зараз не розуміла, чому вовчиця така спокійна. Її, схоже, взагалі не чіпало те, що відбувається.

До мене донісся черговий злий рик, запах крові лоскотав ніздрі й мене стало нудити від цього. Потім я почула бурчання і переможне виття.

Коли знову подивилася в бік, де був бій, чорний вовк стискав перегризену шию рудого вовка своїми зубами, на землю капала кров. Вовк Ендера пирхнув і відкинув мертву тушу вовка від себе якомога далі й виглядало це все дуже моторошно! Боже! Як же я шкодую, що мені довелося все це бачити. Це моторошно, і огидно…

Вовк Ендера був поранений, тіло його було в крові й на око було складно визначити, де саме в нього рани. Вовк переможно завив, а вовчиця встала й пішла в протилежний бік. Вовк Ендера пішов за нею.

Йшли ми хвилин десять, поки не дійшли до струмка. Вовчиця швидко перебігла його. Вовк же повільно в нього заходив, залишаючи після себе у воді криваві розводи.

Занурився з головою та вийшов на берег до вовчиці. Повертів головою й тілом, скидаючи зайву воду. Помитим він мав кращий вигляд. І зараз я, як і вовчиця стала відчувати бажання вовка. Вовчиця загарчала і стала відступати, схоже вона не хотіла зараз близькості з вовком, хоч він і був переможцем.

А вовк Ендера навпаки став наступати й принюхуватися. Вовчиці це не сподобалося і вона кинулася вперед, бігти… Хто його знає, може це в них залицяння таке, але мені особисто було шкода вовка Ендера, адже йому добре перепало від чужого Альфи, але вовчицю це не турбувало, вона тікала, і, на диво, Ендер її спіймав. Вона зло загарчала, й навіть мені було зрозуміло, що вовка зараз вона не хоче..., може вона була весь цей час неупередженою, бо взагалі не хотіла собі пару, тепер мені став зрозумілий її настрій, вона б будь-якого вовка до себе не підпустила, не те що Ендера.

А далі між ними почалася справжня боротьба, мені здавалося, вовк Ендера хотів її вкусити, тільки от куди, мені поки що було не зрозуміло. Вовчиця себе завзято захищала і не соромлячись встромляла свої зуби в плоть Ендера. Вовк усе мовчки терпів, поки не вивернувся так, що притиснув своїм тілом тіло вовчиці до землі, потім встромив свої зуби кудись у ділянку голови, відчуття були не мої, і мені було важко визначити, куди саме вовк вкусив, але після цих дій вовчиця послабшала й більше вовкові Ендера не чинила опору. Вона, напрочуд притихла і чекала дій з боку вовка.

Мені здається, зараз сталося щось важливе, може вовк Ендера її приструнив таким чином?

А далі вовк почав облизувати вовчиці шию. Вона забурчала, і явно відчула збудження. Причому обох.

Вовк Ендера трохи підвівся з вовчиці, і вона теж підвелася, прогнулася під вовком. О-о, щось мені це не подобається…

Я відчула проникнення, незвичайні відчуття. Вовк одразу ж набрав темп й мені тепер зрозуміло, від чого Ендер такий у сексі. Вовк не давав спуску вовчиці, брав її деякий час. Задоволення я відчувала віддалено, бо вовчиця замкнула мене глибоко в собі. І зараз це був тільки її момент. Я відчувала, як вона підкоряється вовку й визнає свою приналежність йому. А далі я відчула оргазм, навіть крізь умовний заслін, що глушив почуття й емоції й давав відчути всього цього лише малу частину, я зрозуміла, що в них оргазм набагато яскравіший і довший. Я забалділа. Реально кайфувала від того, що відбувається…

Через якийсь час я зрозуміла, що щось не так, коли вовчиця знову заричала. Тремтіння пішло по тілу, мені здавалося, навіть, що її всю трусить. А потім уже знайомі відчуття збільшення статевого органу в мені. Вовк не відпускав вовчицю вже занадто довго, і їхня поза не змінювалася незвично довго. Вовчиця і вовк утробно забурчали, відчуття посилилися, і я відчувала, як сім'я вовка заповнює її глибину... а потім був укус у ділянці шиї.

В очах потемніло! Тіло скував біль, і я відключилася.

Періодично приходила до тями, але відчувала лише тіло вовка над собою, хіть і такі вже знайомі поштовхи. Схоже вовк отримував своє, а свідомість мою тягнуло в темряву. Мій час ще не настав. Вовчиця спаровувалася з вовком досить довго. Уся ніч минула для мене непомітно. І мені, здається, я навіть бачила світанок.