Раді Вас бачити!

- Спасибі Пресвятій Вовчиці, що не оминула і мене стороною, подарувала такий щедрий подарунок, мою пару... Дівчинко моя, яка ж ти у мене вродлива! Така незвичайна! Просто приголомшливо приваблива! - я лише більше насупилася на його слова, і ще раз уперла руки в його груди. Цього разу він піддався, перестав притискати мене собою до землі, просто сів поруч.

- Ти хочеш сказати, що... той монстр і той вовк... це все ти?! - раптом мене осінило, але вірилося в це насилу! Хоча, час приймати реальність…

- Пробач..., пробач за ту ніч, звір повністю взяв контроль наді мною, такого ще ніколи в моєму житті не було, мабуть, усі ми підвладні тяжінню, коли поруч наша пара, навіть найсильніші з нас! Думав, якщо таке трапиться зі мною, то я зможу приборкати вовка, але я не зміг, ще й Місяць був у піку... це все, звісно, виправдання, які для тебе зараз, напевно, нічого не значать... повір, я більше ніколи не заподію тобі болю, у всякому разі фізичного…

- Це все добре звісно, але мені потрібно додому! - підсумувала я.

- Твій дім тепер там, де я! Тепер ти моя дружина! - я насупилася на його слова.

- Щось не пригадую, що б я виходила за тебе заміж! Я взагалі бачу тебе вперше в житті, і навіть імені твого не знаю, як і ти мого!

- Я знаю твоє ім'я, Ліліан! А мене звуть Ендер! Щодо, як ти там сказала, виходила заміж... то в нас достатньо й однієї мітки, яка зараз у тебе ось тут, - обережно торкнувся він укусу, а в мене від його торкання мурашки пішли по всьому тілу, що це? - я поспішила прибрати його руку.

- Звідки... звідки ти знаєш моє ім'я? - прочистивши горло, поставила я запитання, щоб переключитися від емоцій, які відчувала після його дотику.

- Коли вовк відчув тебе, а потім узяв... я, дізнався твоє ім'я від праматері Пресвятої Вовчиці, воно з'явилося в мене у свідомості. Ти дарована мені нею.

- Хіба можна дарувати живу істоту, тим більше розумну. Я не іграшка! І я не з вашого роду, племені, або як ви там себе називаєте... Я - звичайна людина. Це все для мене просто неймовірно! Те, що ти перевертень, для мене взагалі на межі фантастики. І я не збираюся бути з тобою, тільки, тому що ти мене зґвалтував і вкусив! - озвучила я свою позицію, на це Ендер насупився, і різко встав. А я нарешті мала можливість його повністю роздивитися.

Я мала рацію, коли казала, що раніше, у своєму житті, я таких чоловіків не зустрічала. Він просто величезний! Зростом точно за два метри. Величезні плечі, перекачані груди, сильні руки, що навіть вени випирають, чітко окреслений ідеальний прес. Підвищена волохатість, звісно ж. Руки й живіт здебільшого, але якби я не знала, що він фантазійна істота, то раніше вважала б, що це нормально, для такого чоловіка. Можна було б порівняти його з вікінгом, що я колись бачила на картинках, але зараз сказати таке про Ендера я не можу.

Опускати очі нижче я не наважилася, бо чоловік був повністю голим, і думки про це я намагалася гнати з голови. Знову повернула свій погляд, і побачила його насуплене, серйозне обличчя. Загалом він навіть симпатичний, невеличка, доглянута, що дивно, борода і волосся до плечей, що так ідеально зачесане назад.

- Раджу тобі швидше забути все те, що було у твоєму минулому житті. Ти моя дружина, і цього вже ніщо у світі більше не змінить! Я знаю, що ти людина, і це трохи проблематично. Люди слабкі, порівняно з нашим видом, і здебільшого не здатні зачати від вовка. Але я думаю, що праматір ще ніколи не помилялась, і якщо вона дала мені в пару людину, то ти понесеш від мене! А я буду все для цього робити. Кохатиму тебе так часто і так багато, що ти просто не можеш не понести від мене! - мене вся його промова обурила до неможливості, я тут, що, повинна інкубатором бути? Дикість яка!

- Тобто тебе не хвилюють мої почуття? Те, що я збентежена, що мені важко все це прийняти? І взагалі, як же симпатія, кохання? Я завжди думала, що дитина має з'явитися тільки в люблячій сім'ї, принаймні між батьками мають бути почуття, я не хочу бути інкубатором! Я тебе зовсім не знаю, і коротше... ти взагалі розумієш, про що я? - трохи прикрикнула я на нього. Нерви мої не витримували вже, дуже важко було дотримуватися самовладання.

- Я розумію, про що ти говориш! Я вже відчуваю до тебе сильний потяг, з часом і ти відчуватимеш його, я в цьому впевнений, принаймні мітка точно в цій справі допоможе!

- До чого тут потяг? А симпатія, кохання врешті-решт?

- Перевертням все це не потрібно. Є мітка, яка робить пару сім'єю. Вовк більше ніколи не буде дивиться в бік іншої вовчиці, для нього його пара до кінця його днів буде найнеобхіднішою!

- Але… - не встигла я поставити питання, мене перебили.

- Досить поки що розмов. Час рухатися далі, ми на чужій території, нам потрібно додому, і доведеться обходити ці землі, щоб не зустрічатися з представниками зграї цих земель. Це тиждень у дорозі, з тобою може бути два... Я піду знайду когось нам на обід і вирушатимемо... і ще, - подивився він на мене з тією ж серйозністю в очах, - Якщо ти подумуєш про втечу, то це погана думка. Я і вовк занадто добре знаємо твій запах, я тебе швидко знайду, і покараю! - посміхнувся він наостанок, потім розвернувся і взяв торбинку, що сунула мені бабуся.

Одягнув штани, футболку натягувати навіть не намагався, вона б на ньому не зійшлася. Штани були йому теж тісні, і короткі, але вибирати не доводилося, а я була рада, що він хоча б штанами прикрив своє стероїдне тіло!

Коли залишилася сама, озирнулася навкруги, це справді була невеличка печера.

Встала, потягнулася. На диво, була навіть бадьорою. Підійшла до свого рюкзака і була рада, що хоча б трохи моїх речей були зі мною. Розчесалася, привела себе в більш-менш нормальний вигляд і вирішила вийти назовні.

Ендер уже розпалив вогонь, як саме питати я не стала. Мене здивували лише два мертвих зайці, що лежали поруч. Так швидко їх упіймав? Чи знову на вовка перетворювався? А може він тільки в повний місяць перетворюється? Одні тільки запитання, які ставити йому я не стала. Просто дивилася як чоловік обстругав ножем гілку, насадив на нього тушку зайця і поклав його на багаття. Те ж саме повторив і з другим.

Звідки він узяв ніж я питати не стала, буду думати, що він знайшов його в торбинці, яку мені сучила бабуся.

Ендер теж особливо розмовляти більше зі мною не хотів. Може його зачепили мої слова або він образився на те, що я не перейнялася до нього почуттями, хоч він і сказав, що я його дружина. Я особисто поки що нічого до цього велетня не відчуваю… поки що... напевно… і це дивно, чого б я щось відчувала до незнайомої людини?

Лише коли я проковтнула перший шматок посмаженого зайця, я зрозуміла, що шалено зголодніла. Не звертаючи уваги на Ендера, я із задоволенням сама з'їла майже половину зайця, перш ніж мені вдалося наїстися. Ендер же весь час поглядав на мене і посміхався.

- Ти вже наїлася? - здивувався він, коли я простягнула йому половину, що залишилася.

- Навіть переїла! Ніколи так багато не їла! - відповіла я, - А ти чому не їси? - Ендер тим часом зняв другого зайця з вогню, поклав його на великий листок рослини, яку я ніколи не бачила, накрив його другим, і обмотав мотузкою, я так розумію, це він так упакував.

- Я поїв, коли полював, це було для тебе! Не думав, що ти так мало їси, мініатюрна ти моя! - усміхнувся він і встав.

- Забирай свої речі й ходімо, нам не бажано довго залишатися на одному місці. Ми й так тут затрималися! - вирішила поки що з ним не сперечатися. Піднялася і пішла за своїм рюкзаком. Може, нам обом потрібен час, подумати, прийняти ситуацію, може, якщо ми пізнаємо одне одного краще, я зможу переконати Ендера, щоб він допоміг повернутися мені додому!

Коли я вийшла з печери, на мене чекав не Ендер, а чорний вовк. Мама дорога. При світлі він ще більший і страшніший. Гладка шерсть гарно переливалася на сонці, а сірі очі, усвідомлено дивилися на мене в очікуванні. Страх перед вовком потроху став зникати, та й простіше мені було зараз якось, коли Ендер став просто вовком, ніякої незручності. Він кивнув на торбинку і візуально показав собі на спину.

Торбинку я підняла, вона помітно поважчала. А ось піднятися на вовка, що стоїть, я навіть не намагалася, я йому тут що акробатка?

Вовк фиркнув і опустився на живіт, я піднялася, зручно вмостилася і тепер уже без зволікань притулилася до його шиї, обхоплюючи її руками. Дивуюся сама собі, щось швидко я звикла до такої реальності, і перестала боятися цієї фантастичної тварини.

Вовк спочатку йшов повільно, а коли зрозумів, що тримаюся я добре, прискорився.

З гори ми спустилися за лічені хвилини, а здавалося, що вовк на неї підіймався кілька годин. Мабуть, це все моя втома.

Спустившись із гори, вовк озирнувся, принюхався і побіг уперед.

Ось уже дві години ми бігли непроглядним лісом. У мене знову стало боліти все тіло. Ноги затекли, і коли вовк зупинився, я, абсолютно не замислюючись, чому саме він це зробив, я просто плюхнулася на попу, а потім лягла на траву.

- Все! Я більше не можу! У мене вже все болить! Особливо ноги! Мені потрібно відпочити! Хіба ти не втомився? - підняла я голову і запитально на нього подивилася, вовк знову фиркнув, а потім кудись пішов, мабуть, оглядати місцевість. А мені було все одно. Я хотіла відпочити.

За кілька хвилин повернувся вовк, ліг біля мене, прямо притулився. І опустив свою голову на лапи. Я повторила його позу, лягла на живіт і голову свою опустила на руки. Не знаю, скільки минуло часу, але мене стало моторошно хилити в сон. Але поспати зараз мені не судилося, вовк встав і гаркнув, ніби повідомляючи, що пора в дорогу. Обурюватися немає сенсу. Тому я знову залізла на вовка, постаралася всістися цього разу якомога комфортніше для мене. А звірюка ця ніби відчувала мене. Тюпцем більше не біг, він швидко йшов, і такого пересування я витерпіла ще пару годин. Стало помітно темніти, і мій вовк уже явно шукав місце для ночівлі.

Я хотіла їсти та спати. Тому дуже зраділа, коли вовк нарешті опустився на живіт, я знову з нього сповзла. Вмостилася на траву, намагаючись роздивитися хоч щось тут.

За кілька хвилин з'явився Ендер і тягнув за собою сухе дерево.

Він розвів багаття, погрів для мене кролика і дав його мені.

- Поїж поки що, я піду пополювати й оглянуся. Хочу бути впевненим, що тут безпечно! - я просто кивнула.

Думок особливих не було. Просто грілася від багаття і повільно жувала другу частину кролика.

Ендер з'явився за якийсь час, сів поруч, а я вперше відчула його власний запах: він пахнув трішки хвоєю і чимось свіжим. Приємний такий запах…

З кроликом я впоралася й ось уже хвилин п'ять просто дивилася на багаття. Відчуваю скоро куняти почну.

- Ходімо, дівчинко моя, тобі потрібно поспати! Завтра потрібно встати раніше! - по-доброму сказав він і встав. Поправив багаття і присів недалеко від нього, поклав руку поруч із собою, ніби запрошуючи до себе.

От чесно? Не було жодного бажання зараз із ним сперечатися і спати десь далі від нього. Подумаю про це завтра. А зараз просто підповзла до нього ближче, повернулася до нього спиною і постаралася зручніше вмоститися.

Ендер одразу ж обійняв мене своєю величезною рукою і присунув мене до себе впритул. Його гаряче дихання проходило прямо по моєму укусу на моєму плечі. Рука сильніше притиснула мене до його твердого торсу і попою я відчула його тверду плоть.

- Я знаю, чого ти хочеш, Ендере! Але це все для мене зараз занадто! Мені потрібен час, щоб звикнути, розумієш? - повернулася я на спину, а Ендер тепер уже нависав наді мною.

- Це ти не розумієш, Ліліан. Ти так пахнеш! Я зараз ледь можу тримати себе в руках. Я хочу тебе! Вовк хоче тебе! Зрештою, ти моя дружина! - гаряче прошепотів він.

- А я тебе поки що не хочу! Я тебе не знаю! Як так можна з незнайомою людиною... це все якийсь... - не договорила я, тому що губи Ендера опинилися на моєму укусі. Він став повільно водити по ньому язиком, а в мене знову мурашки пішли по всьому тілу. Ендер почав цілувати свою мітку на моєму плечі, а я почала відчувати бажання, яке у нормально розсудливої людини бути не повинно. Низ живота скрутило від сильного збудження. Несподівано для самої себе я перестала намагатися відштовхнути Ендера.

- Мітка, дівчинка моя... вона все зробить за нас! - промовив він, ще раз лизнув моє плече і чмокнув у губи, потім став цілувати мою шию.

Це все якась чортівня, чому не можу його відштовхнути та чому не чиню опір, коли він різко потягнув мої штани з трусиками вниз.

- Ендер, почекай... - прийшла я на короткий час до тями, але мої ноги розвели вбік, і біля входу я відчула товсту голівку, цього разу Ендер не поспішав, він повільно штовхнувся вперед, даючи мені можливість звикнути до нього. Як я не намагалася, але зупинити його я б уже не змогла. Спробувала розслабитися. Він повільно штовхався в мене і виходив, поки не відчув, що може увійти глибше. Зі мною ж творилося щось дивне. Мені було надто добре. Мене поглинуло те задоволення, що приносив мені кожен глибокий і різкий поштовх Ендера. Тіло моє ніби своїм життям жило.

Ендер періодично погаркував, і мене зараз узагалі не лякала його ця тваринна особливість, навпаки, я приходила у захват від розуміння того, що і йому зараз у мені добре. Я в житті так голосно не стогнала, і з жодним чоловіком не відчувала нічого подібного.

Поштовх і я повністю пливу. З глузду можна зійти від такого задоволення, я відчуваю, що вже не витримую.

- Ендер! Ендер... я більше не можу! - озвучую я свій стан. Нігтями своїми подряпала йому всі плечі. Щоразу, коли він штовхався в мене, я встромляла в його плечі свої кігтики, щоб він нарешті прискорився. І це сталося. Ендер прискорився. Його пах із силою бився об мій, задоволення на межі болю. Його член був занадто великий для мене, але я була настільки волога зараз, що цього не помічала. Сильні й різкі поштовхи, низ живота закрутила знайома спіраль, на своєму плечі знову відчула зуби, але цього разу цей укус підніс мене до небес, я просто знепритомніла.

Швидко прийшла до тями, коли зрозуміла, що мене перевернули на живіт і поставили на коліна. Боже. Я зараз ні на що не здатна, невже він не розуміє?

- Ендере, ні! Я більше не можу! - але чоловік мене не слухав. Довелося спертися руками об землю, щоб утримати своє тіло. Ендер без зволікань, різко насадив мене на себе, вдаряючись об мої сідниці. І зробив він це без проблем, уся його сперма досі текла по моїх ногах, і його не турбувало те, як я себе відчуваю, для нього це, напевно, було додатковим мастилом.

Ендер брав мене ззаду найбільшу кількість разів. Садив на себе, насаджуючи моє мляве тіло на свій стоячий член. Брав мене в місіонерській позі кілька разів, закидаючи мої ноги собі на плечі, то просто розсовуючи їх. А коли я стала слізно просити дати мені спокій, він трахнув мене у попу. І я навіть не пам'ятаю, чи було мені боляче. І я не пам'ятаю, коли заснула.

- Дівчинко моя, прокидайся! - почула я голос свого збоченого чоловічка, а я не те, що встати не могла, я очі відкривати не хотіла.

- Навіть у бік мій більше не дивись, хтива, збочена тварина!!! Якщо таке буде щоночі, то краще вбий мене відразу! Я такого не витримаю, просто помру! - видала я, не розплющуючи очей.

Поцілунок у районі мітки змусив з переляку розплющити очі, я до повтору не готова.

- Ти перебільшуєш! Незабаром твоє тіло адаптується, і зовсім скоро, ти будеш так само мене хотіти, ти вже реагуєш на мої дотики, я ж думав, що це станеться не так скоро... але ти маєш рацію, я не хотів у наш перший раз так стомлювати тебе. Але це бажання... цей потяг... зводив мене з розуму. Особливо коли наші запахи змішалися, мені хотілося, щоб ти пахла мною, хотілося тебе позначити всю! Я навіть знову вкусив тебе, чого робити було не можна, не з людиною. Але спасибі праматері Вовчиці, з тобою все добре! Значить твоє тіло вже почало змінюватися. І ти... після цієї ночі твій запах змінився. Ти стала пахнути ще яскравіше. Бузок... він б'є по всіх моїх рецепторах... Мені краще залишити тебе зараз, інакше зірвуся! - гаркнув він і різко встав, відійшовши від мене на кілька кроків. Він не встиг одягнути штани, тому я одразу ж спрямувала свій погляд на його член, що стоїть колом.

Мама дорога! І ця дубина в мене поміщалася? - Ендер ще раз гаркнув і швидко зник.

Благо він дав мені час оговтатися. Я б назвала його збоченим маніяком, ось тільки опору зі свого боку я щось не пригадаю.

Боже, це якесь божевілля…

Змусила себе піднятися. Ледве сіла. Засинала, ледь втрачаючи свідомість, і тому зараз уся в засохлому насінні Ендера. Відчуваю себе жахливо брудною. Вологі серветки, що ще були в мене в рюкзаку, мають властивість закінчуватися. Сяк-так обтерла своє тіло і з горем навпіл вдягнулася. На ноги встати не можу. Я їх зрушити не можу.

Ендер повернувся до мене вовком.