Раді Вас бачити!

Одразу ж вибігла з кімнати й помчала вниз.

- Що це ти щойно сказав? - вичікувально втупилася я на Ендера. Саманта підхопила Едварда, щось невиразно пробурмотіла і залишила нас самих.

Ендер трохи розгубився, а потім мені посміхнувся.

- Ліліан, дівчинко моя! Я такий щасливий зараз! - почав він, але я не це хотіла почути…

- Що ти там говорив про пологи? Я що... - запнулася я.

- Моя хороша! Ти скоро знову мене ощасливиш! У нас буде ще одна дитинка!

- Ти очманів!? - тут же обурилася я і стукнула його по грудях, коли він намагався мене до себе притиснути.

- Ліліан!

- Ні! Ти... Як ти міг…? Ти мене запитав? Едварду пів року всього! Я не готова!

- Я сам не очікував, що вона в нас так швидко вийде! Ми з тобою Едварда півроку робили. І тільки з перевертнем у тебе вийшло завагітніти від мене... А тут я сам... і ти змогла після всього, що з нами сталося, завагітніти, Ліліан, дівчинко моя! Це вже сталося, і я щасливий! Я дуже хочу велику сім'ю!

- Я не готова! Не готова! - стала повторювати я одне й те саме, дозволяючи Ендеру себе обійняти. Так простояла я з ним хвилин п'ять. Він більше нічого не говорив, а я все намагалася прийняти той факт, що знову вагітна. Едвард ще такий маленький…

- Ендере, я не впораюся... Едвард ще занадто маленький, йому потрібна турбота і дуже багато уваги... А тут ще один малюк, який перших три місяці буде забирати всю мою увагу на себе, а я... - думки плуталися…

- Тсс, не хвилюйся, все буде добре! У нас буде купа няньок, немовля в зграї - це велике щастя. Мама запросить свою сестру. Не переживай, наші діти вже точно не будуть обділені увагою! - заспокоював мене Ендер, а я все ще не могла повірити, що скоро знову стану мамою.

Мені знадобився десь тиждень, щоб усвідомити, що в нас скоро ще одна дитина буде. Спочатку я злилася на Ендера, а потім просто прийняла реальність такою, якою вона є.

Цілий тиждень я відмовляла Ендеру в сексі, щоб трохи покарати, але потім сама не втрималася, і його аргументи на мене подіяли, адже скоро в нас не буде так багато часу для нас двох, нас буде скоро четверо…

Через місяць до нас знову прийшла стара вовчиця. Знову ошелешила мене терміном, що мені через п'ять місяців уже народжувати, знову раніше звичайного терміну, а потім старенька посміхнулася так, дивлячись на мене й Ендера і сказала так завуальовано, що прийде сюди ще не раз. Не хочу поки надавати значення її словам.

А я, поки була можливість, насолоджувалася малюком Едвардом, і Ендером, який оточив нас турботою й увагою.

Щойно Едвард пішов, а це трапилося у вісім місяців, Ендер взяв малюка і сам пішов із ним у ліс, мені пояснили, що в Едварда мав бути перший оберт, і це зробити він повинен був із батьком, а мені не вірилося, що мій маленький малюк уже буде обертатися на вовченя. Але такий уклад у перевертнів, щойно дитина починає ходити, то незабаром і має відбутися оборот.

Весь тиждень Ендер один ходив із сином до лісу, та коли сьогодні він прийшов задоволений, сказав, що в Едварда вийшло, тепер малюк ростиме швидше. А мені все тут не звично, у нас дітки розвиваються не так швидко. Не так швидко народжуються... і взагалі…

- Ліліан, ну залишмо Едварда на маму, підемо погуляємо в ліс удвох! - став просити мене Ендер. У мене вже був третій місяць вагітності.

- Чому ми не можемо взяти малюка з собою?

- Ти ніби не розумієш? - насупився Ендер. Та все я розуміла, і що хоче Ендер, я теж зрозуміла, але хотіла більше проводити зараз часу з сином, бо відчуваю, що скоро все зміниться…

- А ти не розумієш, що я хочу зараз всю свою увагу приділяти маленькому Едді, скоро з'явиться маленька, і я не зможу так часто відриватися на нього.

- Ти сказала маленька? У нас буде «донечка»? - здивувався Ендер

- Ну так! Ти ніби не знаєш! - фиркнула я.

- Я не можу визначити за запахом й слухом стать дитини, знаю тільки коли в тобі росте нове життя, у тебе трохи запах змінюється, а потім я просто чую ще одне серцебиття. Звідки ти знаєш, що буде дівчинка?

- Не знаю. Я просто знаю і все. Гаразд, пішли погуляємо! - погодилася я на прогулянку, яка закінчилася, звісно ж, палким сексом. Ендер сказав, що сьогодні брав мене грубо востаннє, перед пологами, мовляв, треба трохи поберегтися... тож уночі я божеволіла від ніжних та довгих пестощів Ендера. Він був таким чутливим й доводив мене до гучних скриків своїми повільними й глибокими поштовхами.

Сьогодні на світ з'явилася Елла. Я була не проти, що дітей називає батько. І було незвично, що всі наші діти носитимуть імена, що починаються з літери «Е», мабуть, у перевертнів це щось на кшталт прізвища, або ознаки, адже вони беруть першу літеру імені Ендера.

Саманта була щасливішою за нас двох. Що в нас тепер двоє малюків. З нами тепер живуть ще дві жінки. Усі двоюрідні сестри Саманти. Саманта сказала, що двоюрідних сестер у неї вистачає, щоб я надалі не переживала. А мені було зараз не до її висловлювань.

Ендер не спускав із рук доньку. Він був такий щасливий, що в нього народилася копія мене, і мені це дуже подобалося.

Минуло вже пів року. Усе в нас начебто добре. Я бачу, як щасливий Ендер, як Саманта немов другу молодість отримала, так вона була рада появі в нашій зграї малюків, та ще й від її сина. Але я почувалася весь цей час ніби не повноцінною. Я ще жодного разу після народження дітей не говорила Ендеру, що люблю його. Немов чогось не вистачало. А найбільше пригнічувало те, що вовчицю я вже давно не чую. Після народження Едварда вона притихла, ніяк не реагувала на народження Елли. Вона мовчить, навіть коли я до неї звертаюся, і мене лякає те, що можливо з нею щось не те. Адже свого повного обороту в мене так і не відбулося. Може це вплинуло на неї, може я тепер її взагалі й не почую?

Часто стала занурюватися в себе, роздумуючи про це. І як би Ендер не заперечував, але він теж це відчував.

Мені не вистачало, немов якогось зв'язку з ним. І я пам'ятаю, як почувалася з ним, коли була йому дружиною... так от зараз, це трохи не ті відчуття. Я не відчуваю повноцінно його емоцій, й мені дуже цього не вистачає. Переді мною немов стоїть прозора стіна. Мені хочеться, щоб вона звалилася і на мене знову повалилися всі ті почуття й емоція, що я відчувала до Ендера. Адже пам'ятаю, як сильно я його любила, як сильно я його хотіла... я пам'ятаю це, і мені дуже цього не вистачає.

Ендер відривається на дітей. Кохав мене щоночі, але я відчувала, що й він не відчуває повної взаємності від мене. Це дуже важко пояснити. Але ми обоє з ним розуміємо, що не вистачає чогось дуже важливого.

Цього ранку Саманта і Грета (так звали сестру Саманти) забрали малечу погодувати, тож ми з Ендером увесь ранок були надані самі собі. Ендер укотре підніс мене до небес, я разом із ним скінчила, він ліг поруч та взявши мою руку поцілував, замислившись про щось.

- Ендер, нам потрібно про це поговорити. Мені здається, твій вовк страждає без моєї вовчиці, і я не відчуваю себе повноцінною. Так, у нас є діти, і це щастя. Ми можемо кохати одне одного, як зараз, але ти ж відчуваєш, що нам не вистачає чогось дуже важливого. Скоро повний місяць і я хочу цього разу брати участь, мені потрібно зробити повний оберт. І твій вовк має вкусити її.

- Я думав про це, дівчинка моя. Але зараз мені страшно. Якщо щось піде не так, я втрачу тебе і діти залишаться без мами, це занадто ризиковано! Зараз... я не можу зважитися на це!