Раді Вас бачити!

Може й справді останній келих був зайвим? Чомусь ця думка до мене приходить занадто пізно.

Розійшлися з дівчатами пізно, і ось зараз йду я пізно ввечері додому одна. Увагу привернула бабуся, що самотньо стоїть. Хочеш не хочеш, а на неї не дивитися неможливо, посеред темної вулиці вона стоїть одна біля великої сумки. Таке враження, що чекає на мене.

- Вітаю, Ліліан! Не допоможеш бабусі сумку донести? - треба бути повною дурепою, щоб не відзначити всю дивину цієї ситуації.

І звісно ж я не збиралася цього робити, я взагалі збиралася збільшити крок і бути якомога далі від цієї моторошної бабусі. Мене зараз навіть не цікавило те, звідки вона знає моє ім'я. Я просто хотіла піти. Але мені раптом здався дивним колір її очей. Навіть не помітила, в який момент підійшла до неї ближче, і розуміла тільки одне, що в неї з очима щось не те.

Можливо, це гіпноз, але зрушити з місця я більше не могла. Мене вабили її очі. Нереальний золотий ободок виблискував у її очах, знерухомивши мене фізично. Точно гіпноз!

- Нарешті тебе знайшла... Ходімо, дитинко. Допоможеш мені. - у голові немов туман. Я мало що розумію і пам'ятаю.

Перед очима уривки дій. Ось я йду за бабусею. Ось ми в якійсь кімнаті. У руці склянка з якоюсь рідиною. Я випила все. Наступної секунди горло нещадно стиснуло, і я почала задихатися. Останнє, що пам'ятаю, це як усі нутрощі немов кислотою обпекло, потім нестерпний біль і темрява.

Прокинулася я в якомусь лісі. Довго лежала просто з відкритими очима, мені потрібно було зрозуміти, що відбувається. Та й піднятися, я не відразу змогла, ноги, руки набрякли.

Як я опинилася в цьому лісі? І скільки лежала без свідомості? Коли зустріла цю бабку гіпнотизерку, була пізня ніч, а зараз сонце тільки почало сідати. Я що без свідомості цілий день тут провалялася?

І взагалі, я де? Як у лісі опинилася? І що сталося зі мною після того, як я цю бабусю зустріла. У голові одні уривки пережитого за ту ніч. Але чомусь складалося враження, що я померла вчора.

Гаразд, сидіти на холодній землі теж не варіант, потрібно кудись йти... Встала, обтрусилася. Ноги, руки розім'яла і рушила вперед.

Усе навкруги має однаковий вигляд, дерева, трава, листя... Не зрозуміло, де я. І куди йти. Впевнена лише в тому, що йти треба в одному напрямку. Кудись же маю прийти.

Так, не вдалий день я вибрала для спідниці, хоча хто ж знав, що я потраплю в таку історію.

Як так вийшло, що я тут опинилася? Що це була за бабуся? - намагалася відволіктися від цього страшного лісу, розмірковуючи про себе. І все було стерпно поки не стало темніти, причому стрімко.

Через пів години я йшла в повній темряві, одна серед невідомого мені лісу. Стало холодно і моторошно…

А коли я почула якесь виття, мені стало страшно до мурашок.

Я стала на місці, прислухалася. Буквально за хвилину виття повторилося. Воно стало гучнішим. Потім ще одне, і воно було ближче. Я тут же кинулася бігти в протилежний бік від виття. Страх гнав мене вперед і колишньої втоми я зараз не відчувала. Дике і страшне виття стало наближатися. Думаю, це вовки! І вони скоріше за все мене відчули. І я знаю, що мені, швидше за все, втекти не вдасться, але, чорт забирай, як же хочеться жити.

Опинившись на галявині, я зрозуміла, що мене наздогнали. На небі яскраво світив місяць, висвітлюючи все навколо, а я зупинилася, бігти далі немає сенсу, так я ще більше підігріваю до себе інтерес цих тварин. Розвернулася, вдивляючись у темряву, і почула з усіх боків гарчання та кроки, що наближалися.

А далі я закричала, бо таких істот ще ніколи в житті не бачила. Вони нагадували вовків, але мати твою, від чого ж вони такі величезні???

Їх було четверо! Кожен із них був коричневого кольору і зростом у півтора ведмедя! Величезні жовті очі дивилися на мене з усіх боків. Могутні тіла і величезні лапи вселяли жах. Страшно  не лише від того, що мене оточили вовки, а й те, які вони, змушує мене тремтіти на місці.

Вони повільно підходили до мене, скалячи свої морди. Я ясно бачила їхні величезні щелепи, і вже надумала собі, як вони з легкістю можуть мене перекусити на дві частини.

Один із них, перший, зробив крок до мене. Мабуть, глава зграї. Ось і все Ліліан, зараз твоє життя припиниться! Думки хаотично лізуть у голову, але нічого, щоб зараз врятувало мене, я придумати не могла. Тут навіть дерева немає поблизу, щоб я змогла... скажімо так, спробувала, на нього залізти! Та й не встигла б я. Ці чудовиська такі величезні, що дерево думаю з легкістю зможуть просто переламати.

З переляку роблю повільний крок назад, гілка піді мною тріщить, і цей ватажок гарчить і кидається на мене! Я несамовито кричу, виставляючи руки вперед для захисту, які навряд чи мені допоможуть, але тут немов з нізвідки переді мною виникає чорна фігура. Він збиває мене з ніг, і я подаю на попу.

Це такий самий вовк, але він у рази більший за цих чотирьох. І він чорний! Сірі очі дивляться просто на мене. Він спершу робить глибоке зітхання, потім нахиляється до мене і ще раз нюхає мене, адже інакше я б це не назвала, його очі ще більше розширюються, і він виє як ці вовки, тільки набагато голосніше. Потім розвертається до мене спиною, закриваючи повністю мене собою.

Вже й не знаю радіти мені чи ні, що цей чорний величезний вовк вирішив з ними не ділитися і з'їсти мене сам, але з місця зрушити я не відразу наважуюсь.

Двоє коричневих кидаються на мого тимчасового захисника, але той, замахнувшись, своїми величезними лапами збиває їх і вони падають. Решта теж кидаються на чорного. У цій метушні мені важко щось розібрати. То виття, то скиглення, удари. Усе це моторошно і страшно.

Ловлю момент, коли чорному вовку залишається розправитися з уже одним коричневим і змушую себе піднятися на ноги. Цей чорний вовк набагато могутніше за тих чотирьох, тому думаю, що зовсім скоро і з останнім, четвертим, розправиться швидко. А мені треба бігти! Може знайду якесь дерево велике й високе. Потрібно бігти!!!

Роблю кроки назад, розвертаюсь і з усіх ніг біжу якомога далі від цього побоїща. Адреналін жене мене вперед. Не знаю скільки я так бігла, поки не побачила перед собою струмок.

Чорний вовк обнюхав мене і напевно запам'ятав запах, потрібно перебратися по воді на той бік. Немає гарантії, що мені пощастить і я сховаюся від вовка, але потрібно робити все від мене залежне. Повільно заходжу у воду, течія сильна, але перебратися на інший бік зможу. Повільно ступаю, щоб не впасти, і раптом чую знову це виття. Чорний вовк! Матусі! Прискорююся і доходжу до іншого берега. Вибираюся з води та щодуху біжу вперед!

Вода хлюпає у взутті, спідниця обліпила ноги, і бігти зараз мені ще важче, але я біжу. Страх жене мене вперед.

Знову чую виття, і воно близько! Мама дорога, він біжить за мною. І струмок цей не допоміг!

Сльози біжать по щоках! Я не хочу вмирати!

Спотикаюся об гілку і падаю вниз. Ззаду чую гарчання, розвертаюся на попу і бачу перед собою ці сірі очі. Чорна шерсть така ж чорна, як зараз усе навкруги, я бачу лише його сірі очі, дивно, що він ще й всміхається мені. А мене пробирає страх, я намагаюся відповзти назад, але тепер уже чую гарчання.

Він підходить ближче і, о Боже! Мама дорога! Який же він великий!

Я навіть звуку видати зараз не можу. Страх паралізував мене. Дивлюся на нього і розумію, що зараз настане мій кінець. Його величезна морда наближається до мого обличчя і весь цей час він активно мене обнюхував, а в мене, здається, зараз серце зупинитися!

Ну чому я не можу зараз втратити свідомість?

Хотіла спробувати відповзти, але знову почула гарчання, може він мене не одразу вб'є, і я зможу від нього втекти?

А вовк тим часом підходив дедалі ближче, впала спиною на траву, коли ця махина стала наді мною. Матусі, зараз це станеться!

Він ще якийсь час мене обнюхував, а потім, з невідомої мені причини, став бурчати. Нахилився до моєї шиї, а в мене душа пішла в п'яти, але замість гострих зубів у своїй шиї мене лизнули.

Лизнули ще раз, і цей вовк завив. Потім його язик знову лизнув область між плечем і шиєю, мені все одно було страшно до мурашок. Єдине чого я не розуміла, було те, чому він так зволікає. Як то кажуть, очікування смерті гірше за саму смерть!

Але знову повторив свої дії й цього разу сірі очі подивилися точно в мої. Мені навіть здавалося, що було це усвідомлено. Це дезорієнтувало мене. Я не розуміла, що відбувається, і тим більше не очікувала, що вовк піде далі. Він знову лизнув шию і став опускатися нижче. Заніс наді мною свою величезну лапу, і я вже думала, що ось він кінець, але замість цього він підчепив пазуром мою кофту і розірвав її. Я залишилася в одному ліфчику. Сірі очі знову втупилися в мої, немов перевіряючи реакцію, я тут же прикрила рукою груди.

Це знову не сподобалося вовку, він гарчав доти, доки я не прибрала руку. Шорсткий язик лизнув плече й опустився на груди, я скрикнула, не подобається мені те, куди все це рухається. В обурення пробувала ще раз відповзти від вовка, і коли мої ноги опинилися в області його морди він поклав свою пазуристу лапу мені на ногу. Я тут же завмерла. Дивно як це він ще мене не подряпав?

Я знову скрикнула від обурення, коли морда тварини повільно уткнулася мені між ніг. Ще й завурчав.

- Ти чого надумав, тварино? - обурено скрикнула я і знову спробувала відповзти від нього якомога далі, але цього разу Вовк страхітливо заричав так, що рухатися далі мені одразу ж перехотілося.

Він знову заніс наді мною свою пазуристу лапу і цього разу розірвав на мені ліфчик, потім опустився до живота і, підчепивши мою спідницю, повільно розпоров її на дві частини, я залишилася в самих трусиках. Боже! Навіть не знаю, що зараз гірше, померти чи бути зґвалтованою таким звіром. Це взагалі як? Звідки у вовка такі думки взагалі? Це неправильно! Не правильно!

- Ні! - вигукнула я і, піднявшись на ноги, спробувала втекти, прикриваючи рукою груди.

Вовк знову завив і наздогнав мене за частки секунди, штовхнув мене лапою, і я полетіла на землю. Знову перевернулася на попу і тепер уже побачила цей страшний вискал. Вовк зло гарчав і повільно наступав на мене. Я знову позадкувала назад, але цим лише більше його розлютила. Він ще голосніше загарчав і за частки секунди опинився наді мною. Лапою притиснув мене до землі, вискалив свої зуби, немов наказуючи більше не рухатися.

А в мене знову мурашки поповзли по спині. Він знову нагнав на мене страху. Я боялася поворухнутися. Рукою все ще прикривала груди й весь цей час чула його страхітливе гарчання. Прибрала руку з грудей, і воно припинилося. Матусю люба, мені якийсь неправильний вовк попався.

А вовк тим часом ще раз принюхався до мене і цього разу лизнув мій сосок. Боже, це справді зі мною відбувається?

Він завурчав і знову лизнув сосок. Я вся стиснулася, боялася поворухнутися. Але й те, що відбувається, в жодні ворота вже не влазило. Знову скрикнула і спробувала відповзти, коли кігтем він порвав останню річ на мені й хотів лизнути мене там!

- Ні! - у паніці закричала я і знову хотіла відповзти. Цього разу я відчула на своєму стегні болючий укол, Вовк подряпав мене кігтем, знову страхітливо загарчав і болісно притиснув мене лапою до землі.

Він продовжував гарчати, а я тим часом з усієї сили стиснула ноги, не хочу думати, що буде далі…

Лапа вовка продовжувала притискати мене до землі, а його мокрий ніс ткнувся мені в живіт. Він знову гаркнув і цього разу знову показав мені свій страхітливий вискал.

- Ні! Будь ласка! - зі сльозами на очах просила я тварину, слабо вірячи в те, що вона мене розуміє. Але навіть якщо воно мене зрозуміло, то прислухатися до мого прохання воно явно не збиралося.

І тут я відчула, як на лапі, що притискала мене, почали з'являтися нігті, вони ще не заподіяли мені шкоди, але це була явно погроза з його боку.

- О, Боже! - сказала я в голос і, не вірячи в те, що відбувається, розвела трохи ноги вбік. Грізне гарчання тут же припинилося, даючи зрозуміти, що саме цього тварина і хотіла. А мені стало ніяково, коли я відчула тепле дихання вовка у своїй промежині, він знову взявся нюхати мене там, мені було моторошно незручно, соромно, як ще описати те, що я відчувала, не знаю. Стало тільки гірше, коли мокрий шорсткий язик лизнув мене там!

Я знову спробувала вирватися, але лапа Вовка знову з силою притиснула мене, відчутно випускаючи пазурі, якщо я ще посунуся, то неодмінно подряпаюся.

Завмерла на місці, дозволяючи цьому стурбованому вовку пускати свій язик у хід. Він став вилизувати мене там. Урчав від задоволення, а мені хотілося на стіну лягти від того, що відбувається. Боже! Краще б я втратила зараз свідомість!

Ця мука тривала якийсь час, поки моє, напевно, збочене тіло раптом не стало реагувати. Вдалося розслабитися й отримати задоволення, про яке я сповістила Вовка своїм стогоном. Він ніби цього чекав, активніше став вилизувати мене, а я, не вірячи в те, що відбувається, примудрилася отримати оргазм. Щойно це сталося і приємне розслаблення осідало в усьому тілі, ділянку між шиєю і плечем ніби голками проткнули.

Я не відразу зрозуміла, що це був укус! Мене вкусив Вовк! Потім я істерично закричала, наді мною височів справжній перевертень!

Усі, хто колись дивився фільм Ван Хелсінг, можуть собі уявити, що я зараз побачила.

Довгасте обличчя, з опуклою щелепою. Гострі ікла, довге людиноподібне тіло, що зараз притискало мене до землі.

А далі почався мій найстрашніший кошмар. У промежину мою встромилася товста і велика головка члена. Без зволікань він різко увійшов у мене. І я закричала з новою силою, пекельний біль проткнув живіт, і продовжував мене насаджувати, кожен різкий поштовх розривав мене зсередини. Я це відчувала.

Мене кусали й не один раз. Цей монстр кусав мої груди, живіт, шию кілька разів. Мені здавалося, що я просто помру. І шкодувала лише про одне, що так довго залишалася при свідомості. Перед тим як відключитися, я знову почула виття цього монстра і те, що він знову мене там вилизував.

Нарешті моя свідомість відключилася.

Після того, як перевертень зрозумів, що дівчина непритомна, завив від туги й від усвідомлення того, що сам щойно наробив. Намагався зализати свої укуси, потім просто обійняв її, намагаючись зігріти її тендітне тіло. Через якийсь час він заснув.

Весь цей час за чорним перевертнем і дівчиною спостерігала попеляста вовчиця. Бачачи, що чорний вовк зробив, вона картала себе за те, що зволікала і не встигла забрати дівчину вчасно. Але й перевертня в повний місяць вона б не змогла зупинити, їй залишилося тільки чекати.

І вона дочекалася! Коли вона зрозуміла, що перевертень заснув, то нечутно підійшла до пари. Хоч у перевертня і на межі інстинкту захищати своє, але перед магією попелястої він встояти теж не міг. Тому вовчиці без проблем вийшло забрати дівчину.