Раді Вас бачити!

- Що таке? - помітивши мій стан уточнила Саманта.

- Це все неправильно! Я так не можу! Я повинна бути там!

- Стій! Ти зробиш тільки гірше!

- Я не можу просто не діяти, знаючи, що це все через мене!

- По-перше, Ендер буде відволікатися на тебе, і може втратити перевагу, пропустити атаку, наприклад, а по-друге, якщо ти з'явишся, ти покажеш, тим самим, що у свого вовка не віриш... і що у тебе є зацікавленість у Річарді!

- Що? Ні, Боже! Я кохаю тільки Ендера! - тут же запротестувала я.

- Ось і покажи, що ти довіряєш йому, що впевнена у своєму чоловікові, ми з тобою зараз купимо тобі сукню, візьмемо продуктів, і ти допоможеш мені з готуванням! - жорсткіше ніж потрібно сказала Саманта, а я мучилася зараз від вибору! Я не хотіла, щоб через мене Ендер вбивав Річарда, але й показати Ендеру, що я якось не впевнена у своїх почуттях до нього я не хотіла. Було дуже важко не діяти, я не могла допустити ще одну смерть через мене, і мої коливання не сподобалися вовчиці.

"Якщо ти зараз втрутишся, я за себе не ручаюсь." - промайнуло в голові.

Усі проти того, щоб я втручалася, це навіть якось на рівні інстинкту, через вовчицю в мені.

- Ходімо, Ліліан! - наполягає Саманта, і я, пересиливши себе саму, йду за нею.

Сукні вибираю без інтересу. Просто погоджуюся з Самантою і Бетті. Думки зараз усі про Ендера. Я страшенно хвилююся за нього і не хочу, щоб він хоч якось постраждав. Ще я не хочу, щоб через мене вбили Річарда! Боже! Як же це складно.

Додому поверталась вся в роздумах. Саманта захоплювала мене бесідами на банальні теми. Я майже її не слухала. Думала про Ендера. Переживала за нього.

День провела як на голках. Хоч Саманта й намагалася відволікти мене, але мені це не допомагало.

- Я знаю, що ти хвилюєшся... Ліліан. Мені теж не спокійно, хоч я і знаю, що в мого хлопчика дуже сильний вовк, але я все одно хвилююся. Та я знаю, я впевнена, що з Ендером усе буде добре.

- Теж на це сподіваюся… - відповіла я.

- Тобі краще зараз трохи відпочити, Ендеру після бою все одно потрібно буде трохи часу, щоб прийти до тями. Краще буде, якщо тобі вдасться заснути… - відправила вона мене в нашу з Ендером кімнату.

Я слухняно попленталася нагору.

На вулиці давно глибока ніч, а я не можу змусити себе навіть присісти на ліжко. Весь час простояла біля вікна, вдивляючись у глибину лісу.

Майже під ранок я почула, а вірніше відчула, що Ендер повернувся. Двері в нашу кімнату відчинилися й Ендер нечутно зайшов.

- Ендер! - кинулася я до нього і тут же притулилася. Він обійняв мене у відповідь. Але різкий запах чужої крові змусив мене різко від нього відійти.

- Це кров... Річарда! Він живий? - Ендер мовчав.

- Ти ж не вбив його? Річард живий? - повторила я запитання, Ендер лише насупився.

- Хвилюєшся за нього, так? Не за мене? За нього! Значить він мав рацію! Це все мітка! Мітка на тебе так діє, і ти не кохаєш мене! Якби не мітка, ти була б із ним?

- А я дурень повірив! Повірив, що твоя зміна в наших стосунках не через тяжіння мітки! - відчайдушно сказав він. Потім розвернувся і швидко вискочив із кімнати. Я погналася за ним, але була не настільки швидкою, як перевертень. Ендер став вовком і відчайдушно завив, потім кинувся в ліс! Я побігла за ним.

Я бігла скільки могла. Після півгодинного бігу в мене закололо в боці, і я уповільнила крок. Весь цей час не перестаючи кликала його, але відповіддю мені була тиша. Ну що за чоловік. Навіть не дав мені нічого пояснити! Сам надумав, сам образився. Але від чого так боляче... Вовчиця всередині мене не перестаючи скиглить, і посилає мені в голову бачення того, що я образила свого вовка…

Та я ж не це мала на увазі. У мене абсолютно ніяких почуттів до Річарда, просто я не хотіла, щоб через мене Ендер вбивав! А він... Боже!

- Ендер! - кликала я вже не вперше. Гадки не маю, де я зараз, на вулиці все ще темно, і я не так добре знаю тут місцевість. Раніше я була тут тільки з Ендером.

Ну як він міг подумати, що я його не люблю? Після таких наших ночей, хіба не відчував, як я йому віддавалася, як тягнулася до нього. Я про мітку і зовсім давно забула. Я просто хотіла бути з ним, тому що він чудовий чоловік. Щойно пізнала його ближче, зрозуміла, що не закохатися в нього неможливо. Та і якій жінці не сподобається, коли в чоловіка такий тваринний інтерес до тебе, коли хоче тільки мене, та й ще так багато. Так! Раніше скаржилася на це! Зараз все змінилося! Для мене змінилося....

- Ендер! - відчайдушно закричала я і заплакала! Бо не хочу, щоб він думав, ніби байдужий мені!

"А ти йому сказала? Сказала про почуття свої?" - подала голос вовчиця.

- Ендер! Будь ласка! Повернися! - кричала я і плакала, потім бухнулася на задницею  і просто заплакала.

Мені ніхто інший не потрібен! Хоч би він не надумав чогось поганого... Я не переживу, якщо він мене кине, бо думатиме, що на мене тільки мітка впливає…

Не знаю, скільки я так проплакала, поки не відчула його наближення. Навіть при його появі я плакати не перестала і на нього не дивилася. Тоді вовк підійшов ближче, ткнув мене своєю мордою і подивився на мене своїми сумними очима.

- Ендер! - обняла його могутню шию і знову заридала. - Я кохаю тебе! Мені ніхто інший не потрібен, чуєш! І мітка тут зовсім ні до чого! Я взагалі про неї забула! Ти потрібен мені, ти так сильно потрібен мені! Я більше не можу без тебе, і якщо ти підеш... - далі я не договорила, Ендер обійняв мене, а я обійняла у відповідь його голі груди, продовжуючи так само плакати!!!

- Ендер! - відсторонилася я від нього, - Пробач мені! Пробач! Я просто не хотіла, щоб ти вбивав Річарда, ось і все! У мене немає до нього почуттів! Я тебе кохаю, чуєш! І мені більше ніхто не потрібен! - відчайдушно говорила я крізь сльози.

- Це ти пробач мені, Ліліан! Це все мої ревнощі! Я просто навіть уявити не можу, що ти будеш не зі мною. Що якщо прибрати мітку, то ти навіть у бік мій не подивишся! А я кохаю тебе до болю в серці! Ти моя дівчинка! Моя рідна... ти справді кохаєш мене? - схопив мене двома руками за обличчя і з надією дивився в мої очі.

- Кохаю! Я кохаю тебе, Ендер! Дуже! - додала я, перед тим як наші губи зустрілися в поцілунку…

І не було нічого важливішого за цей момент, цього чоловіка для мене! Я відкрита перед ним! Я сказала про свої почуття, і зараз між нами немає більше недомовок! Я просто хочу бути з ним!

Міцно обняла його за шию і стала несамовито цілувати його, притиснулася до нього якомога ближче, так хотіла показати, що я тільки його, що він потрібен мені…

- Ліліан! - прогарчав Ендер і повалив мене на землю. І мені було байдуже, що ранкова роса холодила шкіру. Мені було жарко від гарячих дотиків коханого чоловіка.

Скільки разів уже Ендер підніс мене до небес я й не рахувала, надворі вже давно яскраво світить сонце, а мені добре, бо Ендер знову накрив мене своїм тілом і несамовито мене поцілував.

- О, Ендер! - видихнула я йому в губи, щойно він зробив черговий поштовх у мене.

- Скажи ще, що кохаєш мене! - попросив мене Ендер.

- Я кохаю тебе, Ендер! О, боже... м-м-м, Ендер! - сказала я крізь стогін! Почувши такі бажані слова, Ендер прискорився. А я розслабилася, розставила ноги якомога ширше, пропускаючи чоловіка ще ближче до себе, пах Ендера бився об мій, а я пливла від кожного його поштовху, це нереальне задоволення, знову кричу від насолоди, бо яскраво кінчаю.

- Знаєш, ти не дійшла буквально трохи, за тими деревами ще одна галявина квітів, яку думав подарувати тобі сьогодні! - посміхнувся мені Ендер.

- О, це так мило! - посміхнулася йому у відповідь і чмокнула в губи.

До маєтку ми повернулися, коли сонце вже сідало. Ми знову весь день провели на природі. Я починаю звикати до цього. І мені подобається це.

Ендер побіг нагору перший, прийняти душ, а я залишилася внизу, хотілося просто води. Поки пила, до мене підійшла Саманта.

- Сподіваюся, ви вже все з'ясували, і ти перестанеш мучить мого хлопчика? - серйозно запитала жінка.

- Я не хотіла цього, ти ж знаєш…, але я сказала йому про свої почуття, і я теж сподіваюся, що все в нас буде добре! - усміхнулася я і пішла нагору.

Ендер уже чекав мене в ліжку, я вирішила теж прийняти душ і швидше опинитися в обіймах свого коханого чоловіка.

Наступні дні здалися мені найщасливішими відтоді, як я опинилася тут. Щодня Ендер дарував мені квіти, кохав мене занадто часто і занадто довго. Ми багато розмовляли, гуляли лісом. Ендер тепер на довго не залишав мене одну, і я закохувалася в нього з кожним днем дедалі більше.

На кілька годин на день йому доводилося залишати мене, щоб вирішувати справи зграї, і він дедалі частіше говорив, що не проти передати і цей обов'язок, тому що хоче бути зі мною весь свій час. Не знаю, мене це зовсім не напружує поки що.

Минув ще тиждень і я почала себе дивно почувати, хіть у мені затьмарила всі мої почуття. Ендер цього не помічав, він був радий, коли я першою приставала до нього, ну а мене така моя сексуальна активність стала лякати. До того, що в цих істот занадто сильне сексуальне бажання, я вже звикла, але раніше це проявлялося тільки з боку Ендера, зараз я себе зовсім не впізнаю, мені інколи здається, що й не я цього хочу, а вовчиця.

"Не здається!" - пролунало в голові в мене, і я вирішила цим поділитися з Ендером.

- Ендер? - я лежала на його волохатих грудях, і водила пальчиком по волоссю. Мені так подобалося це, що він такий... мені тепер, здається, це таким сексуальним... боже... знову.

- Так, кохана моя?

- Я дивно себе почуваю! Мені здається, зі мною щось відбувається. Раніше я так сильно тебе не хотіла, у мене в голові думки тільки про те, щоб ти знову взяв мене. Думки про близькість із тобою не полишають мене навіть коли ми обидва кінчили. Мене лякає це бажання... - спочатку Ендер посміхнувся на моє запитання і хотів щось сказати, але потім насупився і різко піднявся....

- Чорт! Яке зараз число? Я зовсім забув… - Ендер і зовсім встав, підійшов до вікна і подивився на небо, - а я тим часом поправила простирадло на собі, закриваючи голе тіло.

- Дівчинко моя, я зовсім забув про повний місяць, я так захопився тобою, що зовсім забув про цю важливу подію. І про те, який завтра день... Твоя вовчиця ще не зміцніла як слід і їй не можна ще робити оборот. У повний місяць сутність вовка в людині сильніша, і для них це найкращий час для зачаття…

- Завтра мені потрібно буде востаннє повести вовків, як Альфа до лісу.

- Я попрошу матір, щоб вона пригледіла за тобою. Я не знаю, як поведеться твоя вовчиця, але, судячи з того, що в тебе і зараз є це бажання, значить завтра вона може частково вибратися. Вона шукатиме мого вовка, щоб…

- Щоб? - не договорив він фразу, а я перепитала.

- Щоб зачати! - продовжив він фразу, - У нашу першу зустріч, теж був повний місяць і саме тому я не міг контролювати вовка, у повний місяць вовк у мені сильніший, як і в будь-якому іншому перевертні. А коли він зрозумів, що зустрів свою пару, він збожеволів від щастя! Тим самим замкнув мене ще глибше в собі. Я прокинувся тільки вранці. І зрозумів, що наробив... - та вже, ось це новина.

Мене лякає це ще більше... я підібгала коліна до живота й обняла їх руками. Обидва ми якийсь час мовчали.

- Значить, я все ж таки можу завагітніти... тепер, коли ти знаєш, що я не просто людина? - ставлю я запитання після довгих роздумів.

- Ти цього не хочеш? - відповів запитанням на запитання Ендер, і видно, як його це запитання засмутило…

- Я не знаю, Ендер, ти весь цей час говорив про те, що я повинна тобі народити, і я не проти дитини, але я... боюся, напевно, це все так швидко відбувається…

- Розумію, - Ендер підійшов і присів поруч, - розумію, рідна... але це інстинкт, на це майже неможливо вплинути, але я намагатимусь поговорити з мамою і пояснити їй, щоб вона була з тобою завтра вночі. І краще буде замкнути тебе в кімнаті, як би страшно це не звучало…

- Боже! Все так серйозно?

- Повторюся, що не знаю, як поведеться твоя вовчиця, але краще перестрахуватися! - і як тут не грузитися? Мене реально лякають такі перспективи, не готова я ще до материнства! Точно не готова! Або, я не знаю... це все так швидко. Наші з Ендером стосунки тільки-тільки налагодилися, я б хотіла ще просто насолодитися цим цукерково-букетним періодом. Діти - це велика відповідальність, та я взагалі про це раніше не замислювалася…

- Гей! Не думай про це зараз! Іди до мене! - безсоромно посміхнувся Ендер. Тіло тут же відгукнулося на цей його жест, низ живота занив, і я із задоволенням поцілувала його й обійняла, Ендер одразу ж повалив мене спиною на ліжко, і цю ніч я не могла думати ні про що інше, як про його поцілунки й пестощі.

Вранці я прокинулася від того, що відчула, як Ендер хоче піти, одразу ж зловила його руку і потягнула на себе.

- О, мабуть, я втрачаю спритність. Думав піти непоміченим, - усміхнувся Ендер, обійняв і швидко чмокнув мене в губи.

- Я прокинулася від того, що зникло твоє тепло! Поцілуй мене, коханий? - посміхнулася я, а Ендер так поцілував мене, що я забула про все. Йому дуже подобається чути про те, що я кохаю його. Йому буквально зносить дах, тому що в наступний момент, він уже нависає наді мною і коліном розсовує мені ноги....

- О, Ендер! - застогнала я і прогнулася в спині, тягнулася до його ласки, до його тепла, до його поштовхів…

Ранок для нас затягнувся.

- Ліліан! Дівчинко... мені потрібно... - намагався сказати він крізь шквал моїх поцілунків, я не хотіла, щоб він зараз ішов, у мене була просто гостра потреба в його присутності, у його ласках... хотіла його весь час. І зовсім не замислювалася, звідки ця хіть зараз у мені.

- Потрібно! Потрібно знову бути в мені! О, Ендере! - не витримала я і сама сіла на нього зверху, - Хочу вкусить тебе! - нахилилася я до його шиї, - Ось сюди! - поцілувала це місце, а Ендер загарчав, перекинув мене на спину, перевернув на живіт і змусив прийняти колінно-ліктьову позу. Він одразу ж схопив мене за волосся, змушуючи прогнутися в спині, і різко насадив мене на свій член.

Хтивість, почуття збудження, що не полишає, всі думки про Ендера, про ту насолоду, що він зараз дарує мені. Хочу ще! Мені мало! Боже!

- Ендер! Коханий, іди до мене! - вимагаю я поцілунку, і знову забуваю про все.

Отямилася від стуку у двері.

- Ендер! Я все розумію, але ти все ще Альфа зграї, і на тебе давно чекають! - чуємо ми голос Саманти.

- Ні! Не йди, Ендер! - Ендер із причмокуванням відривається від моїх губ і все-таки виплутується з моїх обіймів!

- Якщо я зараз не піду, станеться те, до чого ти ще не готова. І мені справді, зараз, дуже важко тебе залишити, але так буде краще! Прийми ванну поки що, я поговорю з матір'ю! - швидко промовив Ендер і буквально вибіг за двері, захопивши з собою штани!

Ванну приймати я не захотіла, швидко прийняла душ, холодний душ! Щоб привести свою голову до ладу і зменшити ці хвилі збудження, що осіли в моєму тілі й розумі. Спускаючись, встигла почути частину розмови Ендера з мамою, завдяки слуху вовчиці.

- Ма, я прошу тебе, зроби так, як я сказав!

- А я не хочу! Судячи з того, як ви поводитесь, вона давно готова! Я дуже хочу внуків! І бажано більше!

- Ліліан ще не готова, і я пообіцяв їй поговорити з тобою, щоб ти її втримала, якщо її вовчиця в повний місяць візьме владу над нею... хоча не повинна... ну хіба мало.

- І перешкоджати створенню свого внука?! Ні! І не проси! Я їй ще дорогу до тебе покажу, якщо потрібно.

- Мамо, ну місяць ще почекай! Це занадто великі зміни для неї!

- А сам то? Зможеш втримати вовка?