Спочатку:
На сторінку книги
Після квесту усіх очікував приємний сюрприз у вигляді барбекю. Колеги радісно розподілили між собою обов'язки: хтось пішов смажити м’ясо, хтось нарізав салатики, інші розставляли посуд на стіл та приносили пляшки з холодильника, бо яка ж командна робота без алкоголю.
Навколо панував галас, шум та була загальна атмосфера зайнятості.
Яна чесно виконала свою частину місії: вимила овочі, порізала їх і зразково виклала на тарілку. Після цього зі спокійною совістю сіла на лавку й замислено відкусила огірок. Цікаво, а якщо вона зараз візьме оту сосиску з сусідньої тарілки та з'їсть її, система припинить грати в мовчанку?
Гіпнотизуючи поглядом соковиту сосиску, яка тільки-но прибула з мангалу, вона пішла на ризик. Найбільше – вона втратить кілька балів і грошей, але разом з тим заспокоїть свої нерви і голод, який після вечірньої прогулянки по лісу неабияк розігрався.
Взявши заборонену системою їжу, відкусила і приготувалася до виття сирени у власній голові. Але замість цього лише її смакові рецептори відлетіли до раю, відчуваючи неймовірне блаженство.
Так, її не карали. Навіть не натякали, що холестерин — це шлях у нікуди.. Вона насолоджувалася і водночас відчувала дивне розчарування. Її справді покинули напризволяще? Думка була настільки дивною, що навіть трохи лякала.
Ні, життя Яни Жук не найгірший варіант і достатньо буде попрацювати над її образом, щоб усе подобалося Яні всередині неї. Та й зарплату платять хорошу. Проте це життя ніколи не було її. І як не крути, а мама буде хвилюватися, якщо вона в Україні не прийде до тями.
Гучна музика з колонок перекривала її внутрішні метання, але рівно до тієї миті, поки Яна не перевела погляд убік і не побачила Романа біля мангала. Так, він разом з Юрою займалися м'ясом, закотивши рукави сорочки. Іскри від вугілля відбивалися в його очах, рухи були впевненими, сексуальними.
Чоловік слухав підлеглого, навіть кивав у відповідь, а потім перевертав шашлики. І знаєте, зі сторони це виглядало дуже спокусливо (і ні, Яна мала на увазі не м'ясо). Він схилився, підняв пляшку з водою, яка стояла на землі, а його м'язи напружувалися при кожному русі. Волосся зараз було трохи розкуйовджене та спадало на лоб. Певно, це була прерогатива головного героя завжди й усюди гарно виглядати.
« Не дивись, — сказала собі Яна, в спробах відвести погляд. І зробила ту ж саму помилку, знову подивившись у його бік»
Щоб якось відволіктися вона налила собі в пластиковий стаканчик пива та зробила ковток напою. Він здався їй посереднім, але вона випила все до дна, в спробі уникнути небезпечних думок.
Та якщо раптом система справді втекла, як той щур з корабля, який тоне? Їй тепер дозволено жити, як хочеться? Їсти сосиски. Дивитися на гарних чоловіків. Думати дурниці. Гм. Погляд білявки мимоволі зупинився на Романі. З героїнею у нього ніякого зв'язку немає зараз. Герой повністю вільний, як вітер в полі. Як і вона. То чому б не...?
Роман на мить повернув голову в її бік, ніби щось відчув, і їхні очі зустрілися. У неї було відчуття, що він бачить її наскрізь. Ця думка прошила не гірше за удар струмом і вкотре за сьогодні поспіхом відвела погляд.
Ні, щось її понесло не туди. Системі краще якнайшвидше повернутися і довести справу до кінця. Якщо вони десь на шістнадцятому - сімнадцятому розділі, потерпіти залишилося ще стільки ж. А після завершення історії Яна зможе повернутися до звичного їй життя, але вже з цифрою з шестизначнами нулями на картці.
Власні думки підбадьорили і вона більше не сумувала. А відсутність системи їй була поки на руку, бо вона мала змогу нормально поїсти. Колеги жартували, що навіть Яна Жук злізла зі своєї дієти, відчувши запах шашлику. Але білявка усе їм пробачила, насолоджуючись цією ніччю.
У номер вони повернулися вже втомлені, а вже за хвилину Яна поскаржилася на важкість у шлунку. Таки менше треба було налягати на м'ясо, бо це тіло звикло до легкої їжі. Та їй пощастило, що у Насті з собою було купа таблеток і вдалося знайти потрібну.
Щиро подякувавши головній героїні, дівчина пішла в душ. Вода змивала втому, і на мить їй навіть здалося, що все добре. Але недовго музика грала, недовго вона раділа. Як тільки вона вийшла з ванної то почула знайомий дзенькіт.
[ Починаю сканування. ]
У Яни ледь рушник з рук не випав. Вона ж готувалася до найгіршого, а ця маленька система нікуди не поділася. Ще й якесь сканування.
« Системо, привіт. Як се маєш? Де пропадала? – невинним голосом спитала вона.»
Відповіддю їй була тиша. Зламалася, чи що? Ну. Не стояти ж їй півночі посеред номеру й дивитися вперед. Ще божевільною будуть вважати.
Яна зітхнула, лягла в ліжко й вирішила, що якщо її збираються лякати штрафними балами, то хай роблять це завтра.
Вона вже майже заснула, коли голос знову озвався:
[ Хост, чому показники холестерину в тілі Яни Жук такі високі? Що ви робили? ]
« Нічого протизаконного. Лише поїла, – ліниво відповіла їй Яна.»
[ А ще я бачу великий показник емоційної прив'язаності. Хост, ви ж пам’ятаєте, що це вигаданий світ? ]
« Звичайно, пам'ятаю! І немає у мене ніяких прив'язаностей! – не розуміла чого так причепилася система. Подумаєш, трохи спокусилася на приємну зовнішність головного героя! Це не означало, що вона запала на нього. А потім швидко спитала, щоб перевести тему: – То де ти була? Я вже думала, що лишуся тут сама!»
[ Ні, хост, ми з вами прив'язані один до одного і не можемо до кінця історії залишити цей світ. Я лише встановлювала оновлення. Це зайняло багато часу. ]
« Що за оновлення? – насторожилася дівчина. Шосте чуття підказувало не розслаблятися. Навряд чи система дасть їй крутий баф. То не для звичайних НПС. – Буде щось цікаве?»
[ Завтра дізнаєтесь, хост. А поки спіть. Сон теж є важливим показником продуктивності. ]
Сама загадковість.
Яна не стала питати для чого напускати стільки диму таємничості. Все одно, книга не в жанрі фентезі і ніякої магії в цьому світі немає. Он скільки їй довелося бігати та відпрацьовувати різні ролі.
Завтра все розкаже, а сьогодні й справді можна поспати.
