Спочатку:
На сторінку книги
Ресторан був саме таким, як і обіцяв Ткаченко: дорогий, пафосний та з розцінками, які перевищували її зарплатню за кілька місяців. Роззираючись довкола, Яна готова була пробачити герою його некомпетентність. Інакше їй би не пощастило потрапити сюди й смачно поїсти. Звичайно, покуштувати нічого вона ще не встигла, але ж за таку ціну не можуть годувати чим попало?
Коли принесли їжу, яку замовляв Роман, бо дівчатам було складно зорієнтуватися в стравах, Яна вирішила трохи підтримати свій нинішній імідж і пофотографувати все, що зараз було у неї на тарілці. Ну гаразд, гаразд! Їй захотілося залишити щось напам'ять. Потім, коли буде повертатися додому, попросить систему перекинути ці фото на її телефон. Ще й доказ буде, що вона при своєму розумі та їй не наснилося усе.
Трохи пізніше принесли вино і настав час включилася в гру, бо у неї з’явилася чудова ідея! Тим паче, що на повний шлунок думалося краще!
— За успішну співпрацю! — бадьоро сказала вона, піднімаючи келих.
— Я за кермом, — в своєму улюбленому стилі «сухаря» відповів Роман.
— А я… — Настя невпевнено усміхнулася. — Я не вмію пити…
Ти диви! У книзі вони так завзято налягали на алкоголь, а тут прикидаються святими й тверезвениками. На їхньому фоні Яна виглядала алкашкою.
Дарма вони так, ой дарма!
— Та годі вам! — відмахнулася білявка та спокусливим голосом додала, що це просто символічний ковточок для процвітання справи.
[ Хост, рівень вашого втручання перевищує рекомендований. ]
У голосі системи відлунювало напруження. Хвилюється за своїх персонажів? А нещодавно кричала, аби Яна терміново втрутилася. Тепер нехай не заважає.
Запевнивши, що у неї все під контролем, вона власноруч розливала дороге вино по бокалам головних героїв.
— Жук, — Роман насупився. — Я не…
— Один ковточок! — вона вже підсунула йому наполовину повний келих. Вслід за тим невинно покліпала віями. А вони у неї були гарні, довгі, нехай і нарощені. — Чи ви знову граєте в жадібного боса і просто не хочете платити, бо пити будемо тільки ми?
Він важко зітхнув. Але опиратися не став й хотів зробити вигляд, що також п’є. Думає її провести?
Яна зреагувала швидше і, поки він робив той фейковий ковток, схопила за ніжку його келиха й «допомогла» всій рідині опинитися в роті чоловіка. Той, здається, ледь не вдавився, але все ж був живий. Лише дивився на неї спопеляючим поглядом, який дуже живо передавав його розгніване: "Жууук!".
– Я просто хочу, аби ви нарешті розслабилися! – в своє виправдання сказала блондинка.
Роман нічого не відповів, міцно стиснувши губи. А от Настя трималася довше за нього і відмовлялася від вина.
— Може, не варто… — промимрила вона.
— Анастасіє Володимирівно, — Яна в дружньому жесті поклала їй руку на плече. — Це ваш перший великий контракт у нашій компанії! Тож ви маєте сказати тост і випити.
Настя зніяковіло засміялася — і теж підняла келих з червоним вином. Вона вичавила з себе кілька незначних фраз, в основному дякувала Роману Ігоровичу, після чого таки випила. Залпом. Причому, сама. А казала, що пити не вміє.
Яна підняла великий палець догори, відчуваючи повагу.
[ Хост, фіксується ризик втрати контролю над сценою! ]
«Та що ти таке кажеш, — Яна наслідувала приклад героїв і розслаблено відпила зі свого келиха. — На відміну від тебе, у мене все йде за планом».
План, щоправда, почав трохи плисти вже за півгодини. Усіма правдами й не правдами вона допомагала алкоголю опинитися в келихах героїв, а потім так само й у їхньому роті. Завдяки її старанням Роман говорив більше, ніж зазвичай. Про роботу знову ж таки, але це були просто майбутні плани компанії і напруження в його голосі кудись поділося.
Настя сміялася голосніше й частіше. З її симпатичного обличчя не сходила задоволена усмішка, а пальці міцно стискали келих з червоною рідиною. А Яна… Яна давно перестала рахувати келихи. Можна навіть брати вище – рахунок пішов на пляшки. Мабуть, гаманець Романа Ігоровича сьогодні значно схудне.
— Ви знаєте, — раптом сказала героїня й притулилася ближче до білявки, — сьогодні чудовий день! А ще...по секрету, – вона нахилилася до вуха до Яни і, можливо, планувала сказати це тихо, але сп’яніння давалося в знаки і вона не контролювала свою тональність: – Ти така класна!!!
— Так, — несподівано погодився з нею Роман і теж нахилився ближче. Тепер її з двох сторін оточували головні герої, наче вони були закадичні друзі. — Ви… дуже класна і наполеглива, Жук!
— Дякую, — щиро відповіла дівчина, відчуваючи легкий рум'янець на щоках через похвалу. Або, можливо, то все дія алкоголю. — Я стараюся!
[ Хост, рівень сп’яніння персонажів виходить за межі безпечного. ]
Нічого собі, система перейшла на шепіт? Однак її хвилювання неабияк дратувало Яну. Складається враження, що вона не за сюжетом йде, а усе псує.
Дівчина окинула поглядом двох людей, які сиділи надто близько до неї: їхні погляди були м'якими й трохи розфокусованими. Останнє свідчило про тимчасову нездатність самостійно переміщатися хоч кудись.
« Ой…Я переборщила, — зойкнула вона подумки».
