Раді Вас бачити!

Рамія з переплетеною зачіскою сиділа за обіднім столом наче юнка, яка щойно покинула пансіон для благородних дівиць.

Леді Агата час від часу недобре на неї поглядала, підібгавши тонкі губи, але дівчина вдавала, що нічого не помічає. Обід добігав кінця, і кожна думала про своє. Найманиця намагалася вгамувати те полум'я почуттів, що розгорілося всередині від її сміливої пропозиції Ларсу, а леді Агата мріяла вижити цю самозванку з дому.

Чоловіки, навпаки, були в піднесеному настрої і гомоніли про все на світі: від полювання до політики.

— А я тобі кажу, Маку, що Ксавій доведе імперію до занепаду, — емоційно говорив Кларк Блеріс. — У провінціях уже виникають голодні бунти! Його система збору податків неефективна!

— Але ж на ваших землях усе спокійно! — зауважив Ян, підкладаючи рагу у свою тарілку.

— Так, але це завдяки Ларсу і його капіталам. Хоч він і чудовий управитель, але й нам доводиться сплачувати чималу суму в казну. Та вона — як бездонна бочка! Ні лікарень нових, ні шкіл, ні доріг за останні п'ятнадцять років не було побудовано. Зростання злочинності в містах нечуване. Але ж хіба люди з доброї долі йдуть красти? Ех! Те, що було започатковано Ахтанієм, світла йому пам'ять, поступово зійшло нанівець. Усі проблеми переклали на плечі поміщиків, але ті через одного ледве зводять кінці з кінцями.

— Так куди ж діваються всі податки? — поцікавився Ян.

— Як куди? На веселощі, розкіш, фавориток, оточення лицемірів і особисту охорону! Армія гола та боса! Срамота. Я не здивуюся, якщо скоро колонії заявлять про свою незалежність. А ще ці відбори щороку...

— То, може, імператор і справді хоче одружитися, бо ж йому потрібен спадкоємець, — висловив припущення Гор.

— Ха! — вигукнув айр Блеріс, відхиляючись на спинку стільця і складаючи на грудях руки. — Якби він міг його зачати, вже давно б мав! Не виходить у нього, скільки дівчат на тих відборах було, а все марно.

— Тобто?! — одночасно запитали Рамія з Яном.

— Е-е, шановне панство, ми забули, що тут леді, і ці розмови не для їхньої тендітної душі, тому давайте доїдайте, і прошу до мого кабінету, — втрутився Ларс.

Леді Агата стрепенулася:

— Ларсе, я б хотіла з тобою переговорити, чи не приділиш мені трохи часу? — і з очікуванням впилася поглядом у чоловіка.

На мить Блер замислився, бо це трохи не входило в його плани, але врешті-решт йому теж потрібно було вирішити кілька питань з айрою.

— Звісно, тітонько, через пів години я до вас зайду, бачу, ви ще й чаю не пили.

Чоловіки вчергове змінили тему, подякували за частування і, перемовляючись, залишили леді віч-на-віч.

Рамії стало ніяково в компанії айри, яка мовчки копирсалася у своїй тарілці. Щоб приховати власне хвилювання, дівчина запропонувала:

— Айро Агато, дозвольте налити вам чаю?

Леді Блеріс, заскочена зненацька, не відразу второпала, чого від неї хочуть.

— Га? Що? Так-так, будь ласка.

Розмішуючи цукор у філіжанці з дорогоцінної порцеляни, господиня маєтку підбирала в голові фрази, готуючись до розмови з Ларсом.

Найманиця ж відчула себе зайвою, тому, подякувавши за смачний обід, поспішила залишити жінку на самоті. Та лише кивнула їй у відповідь.

Рамії нічого не залишалося, як повернутися до своїх кімнат. З тугою вона подивилася на танець сніжинок за вікном. Вони були вільними у своєму зимовому танку, а де її воля? Найманиця побула всього добу в маєтку, але з'явилося таке відчуття, наче її ув'язнили.

«Мабуть, я себе накручую, ніхто ж не тримає мене під вартою, і нічого не станеться, якщо я прогуляюся околицями».

Прийнявши рішення, дівчина швидко переодяглася у свій звичний одяг, озброїлася, прийшла до стайні й осідлала Сніжку.

Рамія вивела в поводі коня за ворота, з легкістю злетіла в сідло і поскакала засніженим трактом.

Айра Блеріс із нетерпінням чекала на Ларса. Вона знала його непростий характер, тому помітно нервувала. Пролунав стукіт у двері її вітальні. Жінка прочинила їх, пропускаючи названого племінника. Вона глянула, чи в коридорі більше нікого немає, і замкнула вхід на ключ.

— Проходь, Ларсе, сідай, — запросила леді Агата і вказала на крісла біля вікна.

Чоловік із задоволенням влаштувався і з цікавістю подивився на співрозмовницю.

— Бачу, ви хвилюєтеся, щось трапилося? — запитав він.

— Трапилося! Трапилося те, що Рамія не підходить на роль нашої з Кларком доньки! — не стала тягнути кота за хвіст леді Агата.

Ларс від здивування підняв брови, але вирішив не допомагати тітці.

Жінка несамовито міряла кроками кімнату. Зібравшись із думками, вона випалила:

— Айрін — блондинка з синіми очима, а ця… найманиця — сам знаєш!

— Вам потрібна була доба, щоб помітити різницю в зовнішності? — хмикнув чоловік.

— Так, я все помітила! — закипала жінка. — Добре роздивилася з вікна! Вона розпусниця! Я бачила, як вона кинулася на тебе з поцілунками! Який сором!

Ларс ледь стримував сміх, бо боявся, що той перейде в регіт. «Це ж треба, яка фантазія!» — дивувався Блер.

— І що я?

— Що ти? — не зрозуміла запитання леді Агата.

— Ну, дівчина кинулася на мене, а що я зробив? — відверто глузуючи, запитав чоловік.

Леді Агата розчервонілася і пихтіла, мов перегрітий чайник.

— А ти, ти… такий, як і вона! Це ні в які ворота не лізе! Що ви робили в лавандовій кімнаті?

Ларс підвівся і з грацією хижака підійшов до айри. Він узяв її за руку, проникливо подивився у вічі й оксамитовим низьким голосом запитав:

— Невже ви так прагнете подробиць, шановна тітонько? Що ж може робити чоловік із гарною жінкою, коли вони наодинці? Особливо, коли їхня зустріч розпочалася з поцілунків!? Як ви гадаєте?

— О, як, як ви можете? Це неподобство! Що скажуть люди? Що моя донька крутить амури з моїм племінником! О!

Тітонька вхопилася за серце і впала в крісло.

Ларс, не в силах більше стримуватися, розсміявся.

— Моя леді, актриса з вас нікудишня! Але ви намагалися — це вже похвально. Тепер щодо ваших припущень: по-перше, ніхто вже не пам'ятає, як виглядала ваша донька, вибачте, що нагадую, але це так. По-друге, так, Рамія — моя жінка, і я її сам цілував біля стайні! І буду цілувати: коли захочу і де захочу!

— Жінка? Що означає «жінка»? — звилася леді Агата, забувши, що щойно мала «серцевий напад».

— Це і означає! Я ж не схожий на ченця чи євнуха? — запитав Ларс, відчувши роздратування — чого він взагалі виправдовується, наче якийсь підліток.

— О ні! Ні! А як же відбір, артефакт, наш задум? — айра схопилася з крісла.

— Одне одному не заважає! — відрізав чоловік, якому почала набридати розмова про особисте.

— Ти хіба не знаєш? На відбір потрапляють тільки незаймані дівчата, а ти зіпсував кандидатку! Я ж кажу, що вона не підходить! — більше зі зловтіхою, ніж із розчаруванням, вигукнула леді Агата.

Здавалося, що ця новина мала б вибити в Ларса землю з-під ніг чи хоча б якось збентежити, але ні. Чоловік наче почув про те, що сусіди купили ще одну корову. Він спокійно взяв тітку під лікоть і посадив у крісло, а сам сів навпроти неї. Ларс важким поглядом подивився на леді Блеріс.

— Незайманість легко лікується подарунком для лікарки, яка проводитиме огляд. Мої можливості ви знаєте. Що ще вас бентежить, люба тітонько?

Жінка невдоволено схрестила руки на грудях.

— Претендентки будуть проходити перевірку на артефакті сили, — пробурчала вона. — Ми могутній рід: Кларк, хоч і далекий, але родич імператора Амарканда, а мій батько — з королівської династії повітряних драконів. Тож наша донька має показати яскраве сяйво. А що покаже твоя протеже? До якої стихії вона взагалі належить? Хто її батьки?

Леді Агата подалася вперед, наче яструб, що готовий накинутися на здобич.

— Вона сирота, для справи цього достатньо, а в роду бувають і слабкі нащадки, — спокійно відповів Ларс.

— То й що, що сирота, не вітром же її надуло! Що ти взагалі про неї знаєш? — не здавалася співрозмовниця.

— Я знаю достатньо, щоб довіряти.

— А-ха-ха! Ви, чоловіки, такі дурненькі! Може, вона вже здогадалася, хто ти насправді, і в'ється біля тебе, наче хміль? Не думав про це?

Ларс посміхнувся. Тітка нагадувала йому квочку, але ж він не курча. Чоловік давно зрозумів, що Рамія склала два плюс два. Може, вона не до кінця усвідомлювала, хто він, але куди мітить — це їй точно відомо. Найманиця досить спокійно відреагувала на його заяву, що землі дарувати може тільки імператор. Тож знала все ще тоді, коли вимагала в оплату своїх послуг Ізірську долину.

— Що я такого веселого сказала? — буркнула леді Агата. — Як ця найманиця сплутається зі Ксавієм, а ми всі підемо на ешафот — от тоді тобі буде не до сміху!

Леді Агата надулася, підібгавши і без того тонкі губи.

— Всевишні боги! — Ларс закотив очі і важко видихнув. — Тітонько, ну хіба я схожий на якогось дурника? Ну що ви накручуєте? У нас кровна клятва з Рамією. Ми обоє зобов'язані виконати умови договору.

— Але ж вона твоя коханка! — обурливо зауважила леді Агата.

— То й що? — байдуже запитав Ларс.

— Кохання сліпе, ще візьмеш і одружишся з нею, а у тебе обов'язки! Не можна йти проти традицій!

— Ви сильно забігаєте вперед. Ще ведмідь у барлозі, а ви вже зробили з його шкури килимок! — сказав як відрізав чоловік. — Усе! Досить на цю тему! А тепер по справі. Я вам, леді Блеріс, наполегливо рекомендую припинити займатися всілякими здогадами та припущеннями і нарешті згадати про свої обов'язки! До вас повернулася донька! І вже добу ходить у пом'ятих сукнях. Де її камеристка!? Чому ще не виготовлені запрошення на прийом з такої чудової нагоди!? І врешті-решт, проявіть до дівчини трохи тепла та уваги, бо щось не бачу материнської радості!

Ларс сипав і сипав докорами, аж айра Агата побіліла і вже була не рада, що затіяла цю розмову.

— Ви все зрозуміли, тітонько? — підкреслено ввічливо запитав Блер.

Леді Агата сиділа ні жива ні мертва.

— Так, я все зроблю, — пересохлими губами промимрила вона.

— От і добре, я радий, що ми порозумілися, а тепер, з вашого дозволу, я піду.

Чоловік, не чекаючи відповіді, покинув вітальню. Його настрій був вкрай зіпсованим. Щоб якось провітрити голову, Ларс тепло одягнувся і вийшов надвір. Він вирішив вигуляти Красунчика. Зайшовши до стайні, чоловік завмер — Сніжки не було.

— Що за лиха година? — вилаявся Ларс. — І де цю дівку носить?

Чоловік швидко осідлав коня і вивів його за ворота маєтку. Сліди Сніжки до половини засипало снігом, але ще можна було зрозуміти, в якому напрямку поскакала дівчина.