Раді Вас бачити!

Після поцілунків з Ларсом Рамія влетіла у свою вітальню, мов ошпарена. Вона швидко замкнула двері зсередини і підперла їх тумбочкою. Дівчині все здавалося, що чоловік прийде і вимагатиме пояснень або забажає продовжити розпочате. Тоді їй уже точно забракне сил йому відмовити.

​Тіло зрадницьки пашіло і вимагало чоловічої ласки. Скинувши з себе весь одяг, Рамія забралася в холодну постіль. Вона ще довго вертілася, намагаючись заснути. А коли вже сон нарешті скував втомлене тіло, їй приснилося те, про що вона воліла б не згадувати.

​Уривки спогадів з далекого минулого тривожили душу, змушуючи дівчину час від часу прокидатися і тихо плакати.

​Ось вона — дванадцятирічна дівчинка на тренуваннях разом з наставником паном Ремусом. Завданням було якомога краще сховатися в імпровізованому лісі і в разі її виявлення уявним противником дати йому відсіч.

​В хід пішло і листя, і багнюка — все те, чим можна було замаскуватися. Вона чудово впоралася з поставленою задачею. Дівчинка була дуже задоволена похвалою наставника. Коли в піднесеному настрої Рамія кинула в мішень останній ніж, вона почула лагідний голос татуся.

​— Донечко! Моє любе Сонечко!

​Рамія повертається і бачить біля нього якихось незнайомих людей. Це були ошатні чоловік і жінка знатного походження, а біля них тулився довгов'язий підліток. Дівчинка ковзнула по хлопцеві поглядом. Він був у новісінькому вбранні, з прилизаною чуприною, весь із себе і якийсь надто манірний. На його невдоволеній мармизі поблискували злі, колючі оченята; губи зімкнулися у вузьку, зневажливу смужку.

​— Донечко, познайомся зі своїм майбутнім чоловіком, ми з мамою щойно домовилися про ваш шлюб! — промовив «радісну» новину татусь.

​Дівчинка спостерігала, як перекосилося обличчя підлітка. Він з огидою подивився на неї, а потім зло виплюнув:

​— Мамо, тату, гляньте на це опудало! Це треба бути не в собі, щоб одружитися з такою потворою!!!

​Потім Рамії наснився важко поранений тато. Він доживав свої останні хвилини. Саме тоді чоловік взяв з дівчинки обіцянку, яка вплинула на все її майбуття.

​Вранці Рамія прокинулася від того, що хтось легенько трусив її за плече. Насилу розплющивши очі, дівчина намагалася сфокусувати погляд. На її ліжку сиділа красива молода незнайомка: синьоока, русява, з правильними і напрочуд ніжними рисами обличчя. Вона була одягнена за останньою модою, але без надмірності. Синя, елегантна, приталена сукня з пишною довгою спідницею, біле мереживо на манжетах і комірці, з прикрас — нитка перлів. Так могла одягатися леді зі збіднілої родини або пані — представниця буржуазії.

​Коли незнайомка побачила, що Рамія остаточно прокинулася, вона зашарілася і вскочила з ліжка:

​— Вибачте, Раміє! Ой, леді Айрін, що вас розбудила! Ой, доброго ранку! Мене звати Дарін Берлік. Мартін попросив мене допомогти вам підготуватися до балу! — скоромовкою випалила дівчина і знову зніяковіла.

​— Доброго ранку, приємно познайомитися. Котра година?! — осілим після сну голосом запитала Рамія.

​— Одинадцята, леді! Пан Блер до цього часу не дозволив вас турбувати. Служниці вже підготували для вас ванну з ароматними травами. Також скоро принесуть сніданок.

​Найманиця піднялася з ліжка. Дарін запобігливо подала їй махровий халат.

​Вже у ванній кімнаті, розімлівши у гарячій воді, Рамія намагалася впорядкувати думки, які нав'язливо роїлися в голові:

​«Як тепер поводитися з Ларсом?», «Чого чекати від цього чоловіка?», «Навіщо він мене поцілував?», «Невже в нього є якесь почуття до мене?»

​Рамія занурилася з головою під воду, наче це допоможе змити весь той неспокій, що в'ївся звечора в її свідомість. Згодом, коли вже підсушувала рушником волосся, дівчина вирішила, що вдасть, ніби між нею і Ларсом нічого не було.

​Дарін виявилася милою і розумною дівчиною. Рамії стало соромно, що вона так зневажливо думала і говорила про неї. Правду кажуть: не суди, і тебе не судитимуть.

​Пані Берлік не тільки розумілася на моді, вона була також вправною перукаркою і манікюрницею. За підготовкою до балу дівчата розговорилися, як давні подруги. Дарін розповіла Рамії свою сумну історію.

​До п'ятнадцяти років дівчина жила з батьками в столиці. Сім'я мала двоповерховий будинок поруч із центром міста. На першому поверсі розміщувалися салони краси і готового одягу, а на другому — майстерня і власне квартира господарів. Дарін у всьому допомагала батькам, нерідко сама вже робила зачіски і манікюр заможним пані, а також шила одяг. Однієї зимової ночі в будинку здійнялася пожежа, вогонь дерев'яними стінами швидко перекинувся на другий поверх. Сусіди намагалися загасити полум'я, але марно — все згоріло вщент. Батьки і молодший братик Дарін загинули. Сама дівчина в той час перебувала у бабусі, яка сильно застудилася і потребувала догляду. Сирота залишилася жити зі старенькою. На жаль, без дорогих ліків бабуся прожила недовго.

​Як виявилося, батьки Дарін взяли у лихварів кредит на купівлю партії дорогих тканин. Дівчині потрібно було виплатити велику суму. Оскільки в неї не було грошей, Дарін віддала в оплату боргу бабусин будинок. Сама ж дівчина намагалася знайти роботу, щоб забезпечити собі дах над головою та заробити на шматок хліба.

​Дарін заходила до кожної майстерні і пропонувала свої послуги швачки. Врешті-решт дівчину забрав до себе батьків конкурент — пан Ясік. Він виділив сироті невелику кімнатку у своїй швейній майстерні. Дівчина працювала швачкою, а також допомагала кравцеві. І все було б байдуже, якби однієї ночі Дарін не прокинулася від того, що її придавило важким тілом. Швидко дихаючи, ґвалтівник уже задирав її сорочку. Спітнілою долонею закривши Дарін рота, негідник її збезчестив. На ранок виявилося, що це був пан Ясік. Він не ховався, а навпаки, поводився ще знахабніліше. Покидьок запропонував дівчині стати його таємною коханкою в обмін на проживання в майстерні або ж забиратися геть.

​Пан Ясік був одружений зі значно старшою за нього жінкою, але це не заважало їй тримати чоловіка в міцних лабетах. Колись молодиком він зазіхнув на статки сорокарічної вдовиці. Думав, що задурить голову закоханій жінці і заволодіє її майном. Але та швидко разом з впливовими родичами поставила чоловіка на місце, тож пан Ясік мстиво насолоджувався численними зрадами своїй благовірній.

​У Дарін нікого й нічого не було, і йти їй було нікуди. Зібравшись із духом, вона погодилася на непристойну пропозицію. Ясік кілька днів на тиждень залишався на ніч у майстерні. Дружині казав, що має багато замовлень і йому краще працюється вночі. Так минув рік. Одного разу Дарін підслухала розмову свого коханця з якимось неприємним типом. Той шантажував Ясіка. Казав: якщо пан не заплатить, то поліціянти дізнаються, хто насправді винен у загибелі батьків сирітки Дарін.

​Дівчину кинуло в жар, потім у холод. Відчуття мерзенності того, що відбувається, стисло їй груди. Огида до себе сперла повітря в легенях.

​Накинувши манто, на негнучких ногах Дарін покинула майстерню і побрела світ за очі. Не помічала вона ні холодного колючого вітру, ні розкислого снігу, що, хлюпаючи, потрапляв до легких черевичків. Дівчина отямилася тільки від грізної лайки візника, бо ледь не потрапила під колеса його повозу.

​На зміну їдкому розпачеві прийшла шалена лють і не менш шалений план помсти. Повернувшись до майстерні, Дарін старанно вдавала, що нічого не трапилося. Однієї ночі, коли пан Ясік відмучив її стражденне тіло і задоволено захропів, дівчина тихенько встала з ліжка. Вона витягла з кишені негідника гаманець, забрала свій одяг і напередодні приготовану валізу з нехитрим скарбом, вислизнула з кімнати і закрила її на ключ.

​Дарін швидко одяглася. Потім підпалила приміщення майстерні в кількох місцях і вийшла на вулицю. Ховаючись у сусідньому провулку, дівчина дивилася, як палає місце її страждань, поглинаючи полум'ям тіло ґвалтівника і вбивці.

​Дарін розуміла, що їй не можна залишатися в столиці. Рано чи пізно її знайдуть. Тому, змінивши ім'я і прізвище, дівчина купила квиток на диліжанс і вирушила в Хелібек.

​По приїзді, нічого не придумавши кращого, дівчина пішла в місцевий бордель. Після пережитого вона вважала себе брудною і негідною кращого життя, ніж життя повії. Але у господині будинку розпусти на дівчину були інші плани. Дізнавшись про таланти Дарін, матінка Го запропонувала дівчині чепурити і обшивати її підопічних. Там сирота і прожила кілька років, аж поки з доброї ласки пана Блера не потрапила до Марішкан, де і зустріла чоловіка своєї мрії.

​Рамія була шокована почутим. Вона і жаліла бідну дівчину, і захоплювалася її відважним вчинком. Дарін похвалилася, що пан Блер був настільки щедрим, що подарував їм з Мартіном просторе приміщення на одній з головних вулиць міста. Тепер вона може відкрити свій салон краси.

​За розмовою з Дарін власні переживання відпустили Рамію, і вона натхненно продовжила готуватися до балу.

​Маска, креми, манікюр, сукня, зачіска, прикраси, макіяж, черевички — Рамія дивилася у високе дзеркало-стійку і впізнавала, і одночасно не впізнавала себе. У відображенні була справжня аристократка королівської крові, не інакше!

​Сукня з тонкої напівпрозорої тканини кольору ванільного крему переливалася перламутром та іскрами шампанського. Ліф з відкритим декольте прикрашало дивовижне скупчення блискучих кристалів різного розміру, немов створюючи фантастичні квіти. Схожі візерунки були по всій спідниці-годе. Ніжні шифонові рукави-буфи починалися на лінії грудей і переходили у невагому сітку, що щільно прилягала до рук. З шифону був пошитий і розквітчаний сріблястою вишивкою пишний шлейф, що кріпився до талії хитромудрими застібками. Довершували образ черевички-човники на високих підборах з гострим миском. Вони були прикрашені такими ж кристаликами, як і сукня.

​Дарін вирішила залишити волосся Рамії розпущеним, лише зверху і на скронях забрала пасма в прихований хвіст. Прикрашав зачіску широкий обруч з діамантових квітів.

​Рамія захопилася спогляданням нової себе і не помітила, як до вітальні зайшов Ларс. Чоловік був настільки приголомшений побаченим, що забув привітатися. Він так і залишився стояти біля дверей, не в силах зробити ні кроку. Магічна краса Рамії засліплювала, затьмарювала мозок і завойовувала серце.

​Здавалося, що Ларс забув, як дихати. На допомогу йому прийшла Дарін. Мило посміхаючись, пані Берлік зробила кніксен і привіталася першою:

​— Добрий день, пане Блер, а ми вже закінчили! Залишилося накинути шалик та манто, і можете їхати!

​Рамія мимоволі здригнулася, але швидко себе опанувала і повернулася до Ларса. Чоловік нарешті «відмер» і схилився в напівпоклоні.

​— Добрий день, айро Блеріс, пані Берлік!

​Він хотів поцілувати Рамії руку, але побоявся, що знову заклякне, дивлячись на неї.

​Рамія привіталася у відповідь. Дарін принесла білий палантин і в тон йому довге розкішне манто та допомогла Рамії одягнутися.

​Весь цей час найманиця гадала, як поводитися з Ларсом. Їй дуже не хотілося залишатися з ним наодинці в кареті. Крім того, Рамія піклувалася про сукню. Довгий шлейф волочився по підлозі, і якщо в приміщенні це виглядало гарно, то на вулиці його легко забруднити. І тут їй спало на думку, що було б добре взяти пані Берлік із собою.

​— Пане Блере, дозвольте Дарін їхати з нами як моїй компаньйонці? Я б не хотіла зараз одягати шлейф, щоб не зіпсувати сукню, а без помічниці я її не пристебну. І хтось має мені підправляти зачіску і макіяж.

​Ларс розумів, що найманиця має рацію, тим більше, що присутність у кареті сторонньої людини відтермінує з'ясування стосунків між ним і дівчиною. Прийнявши рішення, чоловік звернувся до Дарін:

​— Чарівна панно Берлік, я був би вам щиро вдячний, якби ви погодилися на пропозицію леді Айрін!

​Дарін зашарілася, але в її очах палахкотіла нічим не прикрита радість. Поклавши руку на серце, дівчина з захопленням відповіла:

​— Пане Блере, для мене це не просто велика честь, а мрія, яка сьогодні здійсниться!