Спочатку:
На сторінку книги
«Ну хоч уже посміхається, і то добре!» — відзначив про себе Ларс і попрямував до своїх апартаментів. Йому теж не завадило б добре помитися. Хоч недодракони не так швидко починають тхнути, але навіть для нього це вже занадто.
Блер із задоволенням скинув одяг і став під гарячий душ. Десь там, за тонкою стіною, ніжиться у ванні його Рамія. Ларсу здалося, що він чує, як дівчина наспівує якусь пісеньку.
Ні, він не може більше чекати, треба обов'язково з нею поговорити. Його тіло, його душа хочуть цю жінку, потребують її як води та повітря. За ці дні «відчуження» Ларс особливо гостро це відчув. Сьогодні він дасть їй спокій, а завтра знайде нагоду залишитися наодинці.
Сімейна вечеря пройшла напрочуд спокійно, хоч леді Агата час від часу похмуро поглядала на найманицю.
Рамія одягла домашню сукню, яку привезла із собою, і заплела волосся в складну косу. Дівчина поводилася чемно й мило, демонструючи вишукані манери та знання столового етикету. Вона здавалася юною та тендітною.
Охоронці теж мали вигляд не такий вже й брутальний. Поголені обличчя, вимите волосся, звичайний одяг буржуа зробили з них чоловіків досить приємної зовнішності. Ніхто б і не здогадався, що перед ним — злагоджене угруповання найманців. Це було професійне перевтілення, вироблена роками властивість хамелеонів: бути завжди своїми в будь-якій компанії.
Охоронці невимушено вели світську розмову з айром Блерісом і не відчували за столом жодних незручностей. І як леді Агата не намагалася якомога складніше засервірувати стіл — у гостей не було жодного промаху. Врешті-решт господиня здалася і просто насолоджувалася вечерею, яка перестала бути нудною. Ян пообіцяв намалювати портрет чарівної айри, Мак уже домовився з айром Кларком про партію в шахи, а Гор виявився талановитим музикантом. Тому чай і десерти подали в малу вітальню, де стояв старовинний рояль.
Молоді охоронці настільки зачарували власників маєтку, що леді Агата на якийсь час забула про Рамію. Поки Гор грав наступний шедевр невідомого композитора, Ларс непомітно відвів дівчину до її кімнат. Він бачив, що вона втомилася, та й йому самому давно потрібно було нормально виспатися.
Ранок наступного дня видався яскравим і сонячним. Рамія прокинулася й підійшла до вікна. Маєток Блерісів розташовувався посеред доглянутого парку. Доки сягало око — синіло чисте небо, всі дерева та кущі притрусило снігом, що сліпуче виблискував на сонці, створюючи казкове мерехтіння.
Невелике озеро частково ховалося за ялинами. Через нього перекинувся ажурний місток. Де-не-де серед екзотичних дерев визирали ротонди. А далі, до самого обрію, розкинувся густий ліс. «Мабуть, саме там загубилася маленька Айрін», — подумала найманиця.
Рамія щиро співчувала Агаті Блеріс і вибачила тій дещо неввічливу зустріч. Врешті-решт ця жінка має зіграти важливу роль у Ларсовому плані. Всі вони в одному човні, тож немає сенсу ворогувати.
З цією думкою дівчина швидко одяглася, причепурилася й покинула кімнату.
Спочатку Рамія гадала, що її розбудять, покличуть на сніданок, але ні. Ніхто й не потурбував. У коридорах маєтку теж панувала цілковита тиша.
