Раді Вас бачити!

Ільма побачила їх у дверях і прибрала зі стільця коробку.

— Сюди.

Lyra сіла, не сперечаючись. Kain поставив щит біля столу. На нижньому краї метал відійшов від дерева; там, де його затиснуло балкою, лишилася свіжа вм’ятина. Ільма подивилася, торкнулася ремінця й підняла очі на щитоносця.

— Тепер дорожче.

— Бачу.

Вона принесла воду. Raven хотів допомогти, але майстриня сунула йому чашку, звільнивши руки. Він випив усе, перш ніж згадав подякувати.

Сава прийшов із сусіднього двору. Повідомлення про зламаний настил уже прочитав; із першого погляду зрозумів, що питати, чи точно зламаний, не треба.

— Бранові написав, — сказав він. — Завтра все одно йде головним верхнім. Я переніс великий товар.

— Малий хід не зачепило, — відповіла Lyra. — Від чанів до майстра можна, якщо перевірять істот. Настил збоку.

— Я зрозумів. Але сьогодні більше нікого туди не поведу.

Raven розповів про Дорна. Сава слухав, тримаючи в руках зав’язки фартуха. На словах про піднятий край перестав їх крутити.

— Він сказав, Varr хоче знати вихід?

— Так. Ми всі чули.

— Добре.

Гном відійшов до дверей і почав писати. Raven не намагався заглянути. У нього перед очима стояв другий чоловік, який сказав, що Lyra повернеться після смерті. Він досі не знав навіть його імені.

Kain сидів на низькому ящику, витягнувши руки між колінами. Lyra повернулася до нього.

— Лада знайшла когось?

— Так. Взяла іншого, дорожче. Караван не чекав би.

— На наступний раз…

— Наступний вона йому теж віддала. Щоб не шукати знову.

Lyra опустила очі. Kain потер долоню, де мотузка лишила червону смугу.

— Я написав, що сам затримався. Вона все правильно зробила.

Він сказав це рівно, але Raven чув, чого йому коштувала та рівність. Триста шістдесят аден не було; наступної роботи теж. Ільма поклала щит на стіл, повернула пошкодженим краєм до світла. Облямівку тепер треба було міняти раніше, ніж Kain збирався.

Олексій відкрив сумку. Дві порожні пляшки мани й одна з-під хілпоту лежали поруч із невикористаним антидотом. Він витяг їх, поставив під лавку. Сава глянув на скло й мовчки зсунув ногою вбік, щоб не зачепити.

— За сьогодні я не платитиму, — сказав гном, повернувшись. — Ми не домовлялися про доставку.

— Знаємо, — відповів Kain.

— Але Varr про місток знає. І про те, що дві майстерні вже збирають дрібний товар разом. Завтра Бран піде за тією ціною, яку він написав. Якщо на другому кінці попросять ще, поверне віз. Я це теж написав.

— Що відповів?

— Що я забагато пишу.

Lyra тихо засміялася. Від сміху скривилася, приклавши руку до боку. Сава поглянув на неї й сів поруч на край лавки.

— І що пропустить, — додав він. — Решту завтра побачимо.

Ільма принесла плаский дерев’яний брусок і поклала Lyra під ногу. Потім повернулася до щита.

***

У чайній вони зайняли той самий кут, звідки було видно вхід. Kain відсунув стілець так, щоб Lyra могла випростати ногу. Вона розстебнула тубус, перевірила аркуші й окремо поклала схему нижнього обходу.

Папір уцілів. Біля позначки звуження була темна пляма від мокрих пальців. Lyra провела по ній нігтем, тоді відкрила канал Терена.

Raven відвів погляд. За хвилину вона сказала сама:

— Написала, що ексклюзивного показу не буде. Дорогу перевірила, але тепер її знає ще один.

— Він може все одно взяти схему, — сказав Kain.

— Може. За іншу ціну. Із цим я на найближчий вихід до уступів не встигаю.

Вона скрутила аркуш. Верхня карта, яку колись мала показувати Оренові, лежала в тубусі окремо. Lyra перевірила її край і закрила застібку.

— Наступна група йде пізніше. Написала, щоб лишили мене в списку.

Raven дивився на її руки. Йому дуже хотілося запропонувати гроші, але перед ним стояли порожні пляшки в пам’яті, ремонт Kain і його власний майже порожній гаманець. Цього разу він не мав навіть пристойного жесту. Він посунув до Lyra чашку, яку поставили надто далеко.

Kain дочекався, поки відійде служниця.

— Хто сказав про світло?

Олексій підняв голову. Lyra перестала розмішувати чай.

— Ти чув? — запитав Raven.

— «Не йди за світлом». І далі про тишу.

— Я теж, — сказала вона. — Обидва речення. Не твій голос.

Вони подивилися на Raven.

— Я чув усе. «Не йди за світлом. Йди за тишею». Думав, хтось поруч.

— Поруч були ми й Дорн, — відповів Kain. — Він питав, що сталося.

— Міг прикидатися, — сказав Олексій. — А міг не почути. Я не знаю.

Lyra дістала короткий аркуш із двома попередніми записами. Додала третій нижче, лишивши між ними порожнє місце. Raven прочитав перевернуті слова: «За перегородкою. Під час виходу. Чули троє». Вона не написала «нам сказали».

Kain дивився у свою чашку.

— Ми все одно вже йшли там.

— Так, — сказала Lyra. — І я не хочу повертатися сьогодні, щоб спитати, чи правильно.

Олексій похитав головою. Від самої думки про спуск у нього занили пальці. Поки Lyra дописувала, він відкрив список доручень. Побачив незнайому назву.

Спершу подумав, що неправильно прочитав. Прокрутив вище, повернувся.

Рядок нікуди не подівся.

— У мене є дещо нове, — сказав він.

Lyra завмерла з олівцем у руці. Олексій побачив її вираз і відразу додав:

— Зараз покажу словами. Я сам щойно побачив. Нікуди йти не треба.

Він відкрив картку. На ній не було місця зустрічі, імені замовника чи звичного пояснення. Коротка назва стояла над чотирма рядками.

**Тиша**

**Статус:** активна нитка

**Доступ:** з 20 рівня

**Нагорода:** приховано

**Штраф за провал:** приховано

Raven прочитав усе вголос, неквапно. Потім прочитав ще раз, дослівно, поки Lyra записувала.

Kain перевірив свій список.

— У мене немає.

— У мене теж, — сказала вона.

Вони не могли бачити його картку. Олексій відчув знайомий холодок: він знову знав щось, чого вони не могли перевірити самі. Можна було сказати, що це підтвердження голосу, що вони справді щось знайшли. Йому хотілося сказати саме так.

— Не знаю, коли з’явилося, — промовив він натомість. — Унизу список не відкривав. Більше тексту тут немає.

— Час? — запитав Kain.

— Не бачу.

— Відлік?

— Ні.

Lyra глянула на останній рядок у своєму записі.

— «Штраф» мені не подобається.

— Мені теж.

— Але ми не знаємо, за що він. Навіть що тут можна провалити.

Олексій повернув картку й перевірив іще раз. Додаткового опису не було. Він закрив її, відчуваючи майже фізичну незавершеність руху.

У чайній хтось посварився через рахунок. Господарка підійшла до столу, порахувала чашки, забрала одну зайву. Суперечка скінчилася, наче її вимкнули. Raven раптом позаздрив цій простій можливості — побачити всі предмети й точно встановити, за що платиш.

— Я хочу розібратися, — сказав він. — Не зараз. Коли знатимемо, куди й навіщо. Але хочу.

Kain повільно повернув чашку за вушко.

— Я теж. Тільки мені спочатку потрібна робота. І щит.

— Я пам’ятаю.

— Завтра я ні з ким униз не йду.

Lyra поклала олівець.

— А я хочу на міст. І все одно поїду. Якщо через це пропущу вашу перевірку, почекаєте або підете без моєї карти.

Олексій кивнув.

— Почекаємо, — сказав він, тоді глянув на Kain.

— Поки що й перевіряти нічого, — відповів той. — До двадцятого йому ще жити та жити.

Lyra вперше за вечір усміхнулася без гримаси.

— Давай без мотиваційних промов.

— Це про ремонт. Він не може померти, поки мені винен чай.

— Чай я заплачу, — сказав Raven.

— Оцей — так. Наступний твій теж.

Вони посиділи мовчки. Не так, як біля фарбувальні після скасованого виходу. Lyra допила чай, перечитала запис і показала його обом. Kain уточнив, де стояв, коли почув голос. Олексій виправив одне слово зі своєї картки. Після цього вона згорнула папір.

— Поки втрьох? — запитала вона.

— Втрьох, — відповів Kain. — А про Дорна Саві вже сказали. Це не секрет.

— Я про це, — вона торкнулася тубуса.

Raven кивнув. Коли Lyra підвелася, вона сама простягнула йому руку, щоб спертися на виході.

***

Наступного вечора Бран пройшов повз Ільмину майстерню з порожнім візком.

На підйомі застрягло колесо. Raven допоміг підштовхнути, гном зістрибнув із приступки й перевірив вісь. Сава вийшов на шум.

— Назад теж пропустили?

— За ті самі. Я ж написав.

— Хочу почути.

— Пропустили. Ще раз сказати?

Сава не попросив. Повернувся до столу, де стояла свіжа партія барвників. Між великими посудинами залишив місце для п’яти малих банок. Домовленість із двома замовниками на нижню доставку він не скасував.

Varr лишався біля свого проходу. Дерев’яних знаків у нього теж не поменшало. Але за цей віз Сава заплатив один раз і вже знав, що наступну малу партію може замовити інакше.

Lyra сьогодні не прийшла. Написала, що відпочиває й домальовує верхні переходи. Терен запропонував купити звичайну копію нижньої схеми дешевше; вона ще торгувалася. Kain забрав у Ільми щит, погодивши оплату ремонту частинами, і пішов шукати короткий супровід на завтра.

Mirr покликав Raven допомогти з рибою. Шнур перетерся об гачок, і вчора вона мало не впала на голову новому королю. Олексій замінив зав’язку, постояв унизу, поки Лесс провела рибу від стіни до стіни. Цього разу та не смикнулася жодного разу.

— Сьогодні лишишся? — спитав Mirr.

— Ненадовго. У мене робота.

— Це до вистави чи після?

— Залежить, як довго ти помиратимеш.

Mirr урочисто поклав руку на груди. Raven сів на лаву біля дверей.

***

У квартирі накопичувач лежав у Наталиній коробці. Олексій дістав його, звільнив місце на столі й підключив до комп’ютера. Поряд поставив чашку, але відразу пересунув подалі від кабелю.

Перші хвилини тесту минули без помилок. Цього було мало, щоб повертати диск як надійний. Він записав проміжний результат і призначив повну перевірку. Написав Наталі, що завтра принесе висновок та окремо пояснить, чи можна використовувати накопичувач для копій.

Папка зі старою угодою лишалася на місці. Сергій не відповів. Олексій відкрив їхнє листування, прокрутив до останнього повідомлення і довго тримав палець на краю стола. Потім закрив, нічого не видаляючи.

На екрані повільно рухалася перевірка диска. Він дістав із сумки чистий пакет, вклав туди кабель і підписав коробку, щоб завтра не шукати потрібну. Поставив її біля ключів.

Телефон коротко озвався: Наталя підтвердила час.

Олексій завів будильник на пів години раніше, ніж потрібно для дороги. На сніданок.