Спочатку:
На сторінку книги
Коли Raven отримав десятий рівень, він стояв навколішки й намагався витягти з-під дошки чужу застібку.
Сторож приймальні впустив її, відкриваючи для них двері. Маленький мідний гачок прослизнув у щілину; тепер сторож світив, Lyra тримала дошку, а Олексій діставав посохом туди, де його власна рука не пролазила. Винагорода за виконане доручення прийшла раніше, ніж він устиг підвестися. Новий рядок спалахнув збоку, і Raven ненавмисне посунув посохом гачок ще далі.
— Бачиш? — спитала Lyra.
— Бачу.
— То чого штовхаєш?
Він прибрав інтерфейс. Застібку зрештою витягли стрілою. Сторож віддячив так радісно, що Олексій запитав, чи не була вона цінною.
— Звичайна. Але я третю гублю. Жінка вже пришивати не хоче.
За два вечори після повернення кошиків вони встигли виконати кілька коротких доручень. Raven допоміг Саві рознести замовлення, Lyra знайшла покупчиню із синім плащем, Kain двічі йшов раніше на свої супроводи. Третій кошик забрали разом з іншим вантажем, не влаштовуючи заради нього окремого походу. До порога лишалося зовсім мало, та Олексій усе одно здивувався, побачивши нову цифру саме тут, над пилом і загубленою застібкою.
— Десятий, — сказав він надворі.
Kain повернув голову.
— Вже взяв уміння?
— Ще ні.
— Тоді до міста.
Вони збиралися перевірити підхід до фарбувальні. Raven глянув на годинник: могли б устигнути й це. Kain уже повертав на сходи, але Lyra затрималася поруч, чекаючи його рішення.
Олексій відкрив нові картки. Хіл, Шілд, К’юр пойзон. Знайомі назви тепер означали можливість зробити те, чого він не міг біля розбитого ящика. Тоді в Kain лишалася кров на руці, а Raven беріг ману для удару, бо нічим іншим не міг допомогти.
— Спочатку до міста, — погодився він.
***
У храмі було прохолодно. Біля бічної стіни двоє новачків сперечалися, хто перший узяв доручення; служитель слухав їх із такою нерухомою ввічливістю, що суперечка поступово втрачала силу. Олексій пройшов до знайомого місця, відкрив список навчання й надовго затримався над запасом SP.
Він міг підсилити те, чим уже впевнено користувався. Зручна думка: швидше закінчуватимуться бої, менше лікування знадобиться. Колись саме так він і відповів би сапортові, який просив зачекати. Тепер перед очима знову стала рука Kain, притиснута до відсталої облямівки щита.
Він узяв усі три доступні вміння підтримки. Запас SP помітно зменшився. На звичне «ще трохи посилити удар» вже не залишалося стільки, скільки хотів.
Серед повідомлень було й інше: захист Lucky закінчився.
Олексій відкрив його. Переглянув наслідки смерті, які знав і раніше, але досі відкладав до десятої сходинки. Рівень лишався. SP — вже не обов’язково всі. Речі могли залишитися на місці загибелі. Потім ослаблення, ремонт, дорога назад, чужий вечір, витрачений на твоє повернення. Він затримав увагу на сумці й подумав про манапот, який кілька днів тому так старанно купував замість випитого.
На виході Kain розмовляв із чоловіком у широкому шкіряному фартуху. Той хотів узяти його на додатковий супровід зараз, до нижнього складу. Почувши, що Kain зайнятий, запропонував більше.
— У мене вже є домовленість, — відповів щитоносець.
— Так ви ж тільки стоїте.
— Зараз підемо.
Чоловік глянув на Raven, на Lyra й знизав плечима. Kain дочекався, поки він відійде, і повернувся до них.
— Куди?
— Ти через нас відмовився? — запитав Олексій.
— Через те, що домовився з вами. Куди йдемо?
Raven показав нові вміння. Lyra нахилилася ближче, хоча могла прочитати й так.
— Тепер мені можна помилятися?
— Бажано за чергою, — сказав він.
— Домовтеся, хто перший, — озвався Kain. — Я поки куплю ремінець.
Зі своїм старим він мучився вже кілька днів. Крамар дістав два на вибір, і Kain взяв дорожчий. Raven мимоволі глянув на ціну.
— Можна було підв’язати.
— Можна. Я вже підв’язував.
Kain нахилив щит, показуючи потерте кріплення. Олексій упізнав Савин шнур на рукавиці. На щиті щитоносець обійтися шнуром не хотів.
Вони не пішли вниз. Raven запропонував віднести до приймальні довгу дерев’яну планку, яку Ільма кілька днів просила передати майстрові: дорога була знайома, справа коротка, залишався час звикнути до нових умінь. Lyra погодилася, але спершу попросила зайти за її паперами. Kain забрав готовий ремінець і пішов із ними.
***
Планка виявилася частиною рами. Ільма дала до неї ще одну, коротшу, щоб майстер не помилився з пазом. Kain ніс довгу попереду, Raven притримував іззаду. Lyra йшла першою й попереджала перехожих, які вперто намагалися пройти між двома носіями.
— Це одна річ, — сказала вона черговому гномові.
— Я бачу.
— Тоді обійди всю.
За останніми житловими дверима вони опустили ношу. Попереду біля водяного жолоба шарудів імп. Сам, без чужих кроків і підведеної зграї; він тягнув із води шкіряний обрізок і відскакував щоразу, як його накривало бризками.
Kain перевірив праву арку. Lyra перейшла до сухої стіни. Олексій поклав коротку планку на довгу й узяв посох.
Істота кинулася на них, коли вони вже приготувалися. Kain зустрів її щитом. Стріла Lyra влучила в плече, імп ударився об борт жолоба й, замість упасти, метнувся низом. Олексій почав Вінд страйк, але щитоносець саме переступив, затуливши ціль. Довелося обірвати рух.
Kain вилаявся. Кігті пройшли нижче рукавиці. Він відкинув імпа від себе, Lyra добила другим пострілом. Усе скінчилося так швидко, що Raven лишився з посохом напоготові й невикористаним закляттям.
— Дай руку, — сказав він.
Kain подивився на подряпини.
— Не сильно.
— Бачу. Дай.
Застосувати Хіл до іншої людини виявилося дивніше, ніж прочитати його опис. Raven спершу надто пильно дивився на кров, гублячи потрібний фокус. Перевів увагу на самого Kain, на його рядок у групі, завершив дію. Порізи стяглися не всі одразу. Kain розтиснув пальці, тоді знову стиснув, перевіряючи руку.
— Ну?
— Щипає.
Олексій дав другий Хіл. Мана впала ще нижче. Він хотів домогтися повного відновлення, прибрати саму потребу дивитися на цю руку, та Kain уже опустив рукав.
— Досить. Понесемо?
Тепер Raven відчув власну втому. Не тілесну — ту коротку порожнечу після витрати, коли наступна дія ще можлива, але запас за нею вже не такий, яким був. Два лікування через подряпану руку. У справжньому довгому бою він так не встигатиме.
Lyra витягла цілу стрілу й повернулася до планок.
— П’ять хвилин? — запропонувала вона.
— Так, — відповів Raven.
Вони сіли на сухий бортик. Kain обережно простягнув вилікувану руку до води, змиваючи кров. Олексій дивився на його пальці. У них не було нічого надзвичайного: темна шкіра, натерте місце біля великого пальця, погано затягнута рукавиця. І все-таки зараз йому хотілося сказати щось зовсім недоречне, наче вони щойно пережили набагато більше за дрібну сутичку.
— Перший раз? — спитала Lyra.
— Цим персонажем.
— А взагалі?
Він помовчав.
— У старій групі я зазвичай чекав, поки полікують мене.
Kain струсив воду з руки.
— Тоді знаєш, як довго це буває.
Сказав і нахилився за планкою. Raven підвівся разом із ним. Ноша не стала легшою; на куті знову довелося розвертатися вдвох. Але до приймальні він ішов уже з іншим відчуттям від двох чужих імен збоку поля зору.
Майстер приміряв коротку планку, відразу знайшов помилку в пазі й заходився пояснювати, що Ільма мала на увазі зовсім інший кут. Lyra зажадала намалювати: вона не збиралася передавати цю сварку напам’ять. Поки він шукав вуглину, Raven запитав про сходи за чанами.
Майстер перестав ритися у шухляді.
— Вам туди навіщо?
— Перевірити хід до вас знизу. Поки без товару.
— З порожніми руками ще можна. З вантажем не пробуйте, доки не побачите поворот біля старих ніш. Там і без ящика ноги переламати можна.
Він дістав вуглину, притягнув клапоть пакувального паперу й почав із паза. Про сходи розповідав поміж лініями. Lyra слухала, час від часу перепитуючи. Kain залишився біля дверей і рахував, скільки людей проходить угору з порожніми кошиками.
