Спочатку:
На сторінку книги
У дворі сушарні висіло простирадло. Воно перекривало половину сходів, і Kain довелося відсунути його щитом, щоб дістатися до решти групи.
— Тут хтось живе, — сказав він.
— Вище, — відповіла Lyra. — Я питала. На сходи дозволили, до дверей не лізти.
Вона стояла біля трьох кам’яних стовпів. Між ними колись натягували полотна, тепер на одному сохли маленькі панчохи. У відрі біля стіни кисла вода. Raven подумав, що якби сюди привели Теренову групу, ніхто не запідозрив би дорогу до катакомб, доки не побачив би сходи в самому куті.
Kain показав час і нове повідомлення від Лади. Вона вже зібрала двох носіїв; зустріч лишалася о восьмій біля верхньої брами, звідки Kain мав провести їх до караванного двору. За супровід він мав отримати триста шістдесят аден.
— О сьомій звідси йду, — сказав він. — Мені ще забрати речі в Ільми.
— Якщо не встигнемо зійти нижче, завернемо тут, — відповіла Lyra.
Raven перевірив дві пляшки мани. Поруч лежали хілпот і антидот. Прийшовши раніше, він устиг відновитися після захисних заклять; тепер неприємно було сидіти й нічого не робити, поки інші збиралися. Він сидів, притримуючи посох колінами, і слухав, як нагорі дві жінки домовляються помінятися прищіпками.
Lyra опустилася поруч, діставши чистовий аркуш. Верхні переходи лишилися в тубусі. На цьому були тільки двір, сходи, водозбірник і дорога до господарських дверей. Між двома краями нижньої полиці вона ще не провела лінії.
— Якщо пройдемо, закінчу сьогодні, — сказала вона. — Терен відповів: ціна та сама. Показ післязавтра.
Raven подивився на білу прогалину. На папері вона займала палець завширшки.
— Даси подивитися весь цей клапоть?
Lyra затрималася перед тим, як простягнути. Він устиг помітити цю паузу і взяв аркуш обережніше, ніж потребував папір.
— Ми йдемо сюди. Якщо настил поганий — повертаємося до двору. Якщо з цього берега видно сходи вниз, перевіряємо нижній хід. Правильно?
— Так. Але спочатку світимо. Там може бути вода.
Kain присів із другого боку. Втрьох вони нахилилися над схемою. Згори впала прищіпка, влучила щитоносцеві по шолому й відскочила до Raven.
— Вибачте! — гукнули з вікна.
— У нас є хілер, — відповів Kain.
Олексій кинув прищіпку назад і промахнувся. Довелося підбирати вдруге.
***
Сходи йшли вниз довше, ніж здавалося з подвір’я. Наприкінці вони звернули під низьке перекриття й вийшли до дальнього краю настилу — того, на який дивилися позавчора з боку майстра. Звідси було видно іржаву скобу на протилежному березі. За нею починалася галерея до господарських сходів.
Kain не ступив на дошки. Ліг на живіт, притримав щит ліктем і посвітив униз ліхтарем Lyra. Тут до вузької полиці вели три стерті виступи. Нижній здавався мокрим, але вода його не діставала.
— Спуститися можна. Передаваймо речі окремо.
Lyra першою опустила тубус. Лук лишила за спиною, вільною рукою тримаючись за край кладки. Raven ішов другим. На останньому виступі підошва ковзнула, і він повис на руках, поки Kain не підказав, куди ставити ногу. Полиця під ним була завширшки трохи більше ступні; одразу хотілося повернутися нагору й назвати настил достатньо надійним.
Праворуч хід загинався за перегородку. Тут вода падала з кам’яного рота й бігла в інший бік, під місток. На стіні лишилися гнізда старих балок. Lyra просувалася боком, тримаючи ліхтар попереду себе. За першим поворотом вона зупинилася.
— Є. Але сюди треба без щита.
Raven заглянув через її плече. Край перегородки майже торкався виступу стіни. Для плечей вистачало місця, для щита на спині — ні. Kain зняв його, поставив ребром, передав спочатку Raven, потім Lyra. Сам протиснувся останнім, затримавшись на мить ременем.
За звуженням полиця ставала ширшою, а далі повертала до протилежного берега. Вони вийшли просто під ту іржаву скобу, яку вже бачили згори. Кам’яні сходинки піднімалися до галереї майстра. Raven обернувся: обхід справді з’єднував обидва береги, лишаючись нижче настилу. Той із цієї точки виглядав ще старішим. Між короткими дошками просвічували два чорні поздовжні бруси; один був надщерблений біля опори.
— По одному, — сказав Kain. — І без стрибків. Кошик сюди не поведемо.
Lyra провела на аркуші лінію. Поряд написала про щит, виступи й місце, де потрібно передавати речі. Потім кілька секунд просто дивилася на з’єднану схему.
— Що? — спитав Raven.
— Вийшло.
Вона всміхнулася й одразу сховала аркуш, наче він застав її за чимось особистим.
До сьомої лишалося трохи менше пів години. Вони пройшли до господарського повороту. Двері майстра були зачинені, але це вже не мало значення: назад вів перевірений двір. Raven написав Саві тільки про людей без вантажу. Гном відповів, що для нього це не новий шлях постачання, але аварійний вихід теж потрібен.
Із галереї зі світлою смугою чулося капання. Lyra постояла біля арки, подивилася на час.
— Сьогодні не перевіряємо, — сказала вона. — Я цей відрізок ще переміряю і все.
Raven допоміг натягти шнур. Kain чекав біля стіни, стежачи за обома підходами. Коли десь далі скреготнув камінь, він підняв руку, і вони завмерли. Потім почувся голос.
— Тут були.
Lyra швидко змотала шнур. Raven прибрав повідомлення Сави. Вони повернулися до водозбірника, не намагаючись подивитися, хто йде.
Настил був найкоротшим шляхом до двору. Kain випробував першу дошку, переніс вагу на балку, пройшов. Raven рушив за ним. Крізь щілини було видно нижню полицю, якою вони щойно обійшли воду; знання, що там можна пройти, дивним чином не допомагало дивитися вниз.
Lyra лишилася на березі біля іржавої скоби. Притримувала ліхтар, чекаючи, поки Олексій зійде з останньої дошки.
Із галереї вийшов Дорн.
— Не поспішайте.
За ним з’явився другий гравець із короткою сокирою біля пояса. На Raven той не дивився. Дивився на Lyra, потім на тубус у неї за плечем.
Kain підняв щит.
— Ми вже йдемо.
— Бачу. Куди?
— Нагору.
— А звідки нагору? Через чиї двері?
Дорн показав списом на освітлений підйом за спинами Raven і Kain. Lyra вже ступила на настил, але тепер повернулася до нього обличчям.
— Це не твої двері.
— Я не питав, чиї не мої. Varr хоче знати, що ви тут відкрили.
Raven стояв за два кроки від першої сходинки до двору. Можна було піти. Якби вони були всі троє на цьому березі, Kain уже повів би їх угору. Але Lyra досі трималася за виступ поряд із Дорном.
— У нас домовленість про вантажі, — сказав Олексій. — До цього ходу вона не стосується. Дай їй перейти.
— Я їй не заважаю.
Дорн опустив спис упоперек першої дошки.
Lyra зняла ногу з настилу.
— То прибери.
Другий гравець підійшов ближче до кам’яної опори. Під його чоботом хруснула крихта. Raven бачив на обох звичайне спорядження, звичайну втому після дороги. Саме це чомусь робило їхню впертість нестерпною.
— Нам достатньо вийти з вами, — сказав Дорн. — Без карти. Подивимося, де вихід, і розійдемося.
— Ні, — відповіла Lyra.
Вона не підвищила голосу. Підняла ліхтар і показала на спис.
— Прибери.
Дорн глянув на Kain. Щитоносець стояв на іншому березі, поставивши щит так, щоб закрити Raven. Звідси ніхто не міг дотягтися до списоносця, не ступивши на дві вузькі балки.
— Тоді почекаємо, — сказав Дорн своєму супутникові. — Підтягни цей край. Щоб не бігали.
Той нахилився до поперечної дошки, взявся обома руками. Kain одразу крикнув:
— Не чіпай опору!
Lyra відступила до сходинок нижньої полиці, звільняючи собі місце від списа. Дорн повернув древко вслід за нею. Raven не встиг зрозуміти, чи той хотів загородити сходи, чи просто боявся удару знизу.
Скоба вирвалася з крихкого каменю з коротким тріском.
Настил не обвалився весь. Ближня до Lyra балка повернулася, потягла за собою дошки й з’їхала боком з опори. Другий гравець відскочив, випустивши поперечину. Lyra зникла за краєм.
Олексій почув удар, потім її голос — різкий, зовсім не схожий на щойно сказане «ні».
Ліхтар упав нижче й лишився світити на боці.
Kain схопив Raven за плече, не давши ступити на рештки містка. Вільний кінець балки ще коливався над водою. У просвіті під ним Lyra сиділа на кам’яній сходинці, зігнувшись над затиснутою ногою. На її стегно лягла обшита дошками частина настилу. Щоразу, коли верхній край деревини здригався, вона хапалася обома руками за камінь.
— Не рухайте! — крикнув Raven.
Дорн, який уже потягнувся до балки, завмер.
Від двору над головою Raven долинув голос жінки: вона кликала когось вечеряти.
