Раді Вас бачити!

— Тільки не за ручку, — сказав майстер.

Mirr, який уже взявся за ручку, повільно розтиснув пальці.

— А навіщо вона тут?

— Я звідки знаю? Я фарби роблю.

Ящик виявився меншим, ніж Raven очікував, але важким. Посудини всередині були перекладені грубою тканиною; у щілині між ними темніла синя пляма. Майстер, довгорукий темний ельф із перев’язаним великим пальцем, провів по ній нігтем, понюхав і запевнив, що це старе.

— Сава все перевіряв. Ще до того, як носій відмовився. Якби щось текло, я б уже не стояв тут спокійно.

Він віддав накладну Lyra, а сам притримав двері, поки Rusk і Mirr виносили ящик. Raven ішов перед ними, прибираючи з дороги порожні рамки. Kain залишився біля повороту. Майстерня тулилася до старого водоводу. Тут вода ще працювала: крутила невелике колесо за стіною, від якого до приміщення тягнувся ремінь. Коли двері зачинилися, гудіння стало глухим. Олексій відчув, як звук проходить крізь підошви. У фарбувальні, де вони були позавчора, від усього цього лишилися порожні чани; тут люди досі встигали щось робити. Lyra показала на коридор ліворуч. Ним вони прийшли: через старі приміщення до вільного боку міста. Праворуч за низькою аркою починався спуск до розвилки, де стояв Varr. До нього вони не збиралися йти.

— Поміняємося біля відстійника, — сказав Rusk. — Тут недалеко.

Він узяв свій край зручніше. Mirr кивнув. Після вчорашнього маленького виступу він тримався інакше — менше ховав обличчя, швидше відповідав. Дорогою розповів, що до нього підійшла жінка з вечірньої трупи й покликала подивитися репетицію. Олексій запитав, чи піде. Mirr сказав: «Може». І вже тричі перевірив час. Вони рушили до відстійника. Це була широка ніша з сухим кам’яним бортом; за нею сходи вели вгору до фарбувальні, а далі — на їхній шлях у місто. Kain ще перед входом показав нішу й попросив не загороджувати сходи вантажем, якщо доведеться зупинитися. До зупинки не дійшли. З правої арки долинув свист. Rusk повернув голову. Списоносець стояв там, тримаючи зброю під пахвою, і дивився на ящик.

— А цирк уже поїхав? — запитав він. — Учора добре було. Особливо король.

Mirr опустив очі. Rusk зупинився, змусивши його втримати ящик самому на кілька незручних секунд.

— Йди собі.

— Я ж хвалю. У нас тут таких розваг мало.

Lyra відійшла від стіни, щоб бачити за його спину. Raven помітив, як змінилося її обличчя, і теж прислухався. За аркою дряпало. Часто, нерівно, з тупими ударами по каменю.

— До ніші, — сказала вона. — Не стійте.

Списоносець глянув назад. Невдоволено цокнув язиком і раптом побіг просто до них.

— Дорогу!

За ним із темряви вилетіли два кам’яні бігуни. Низькі, довготілі, вони майже торкалися його п’ят. Далі Олексій побачив двох імпів; один біг по краю стіни, чіпляючись пазурами за шви. Mirr відступив із ящиком, Rusk смикнув свій край убік. Вантаж перекосився. Raven устиг підставити руки, коли списоносець проскочив між ними й стіною, штовхнувши Mirr плечем. Гравець не шукав найвільнішого шляху: він вивів істот просто на людей, які не могли швидко розійтися. Kain прийняв першого бігуна щитом. Другий кинувся за чужим, але вперся в Rusk. Той упустив край ящика й вихопив кинджал. Mirr ще тримав свій бік. Raven схопив дерев’яний борт обома руками й потягнув до ніші.

— Пусти! — крикнув він Mirr.

Той не відреагував. Дивився кудись повз нього, широко розплющивши очі. Імп ударив у ящик, пазури ковзнули по кришці. Mirr сіпнувся, але не відпустив. Raven довелося виривати вантаж із його пальців. Ящик упав на камінь. Усередині хруснуло. Mirr здригнувся, наче цей звук був гіршим за напад, і нарешті відступив. Олексій підняв посох. Вінд страйк відкинув імпа від дерева, але істота одразу підвелася й кинулася на нього. Raven вдарив іще раз, відступив у нішу. Kain ішов останнім. Перший бігун так і лишився перед його щитом; другий рвав Rusk за ногу. Списоносець проскочив назад до арки, поки всі дивилися на істот. Lyra могла вистрілити йому вслід. Вона вже повела луком, але Rusk скрикнув, і стріла пішла в бігуна.

— До мене! — гукнула вона. — Rusk, сюди!

Він хитнувся, намагаючись переступити через істоту. Кігті імпа пройшли по руці Raven, коли той прикривав його збоку. Шкіру обпалило, отрута поповзла до плеча. Олексій відчув, як рука починає слабшати. Rusk упав на коліно. Кинджал лишився в нього, але він уже не міг підвестися, не відкриваючи горла для наступного ривка. Raven вдарив бігуна. Важка істота тільки розвернулася, відпускаючи ногу. Lyra влучила їй під щелепу, і Rusk устиг відкотитися. Олексій ступив за ним, підставив плече. Rusk важко навалився, майже збивши його з ніг. Удвох вони дісталися сухого борту відстійника.

— Сиди. Не вставай.

Raven дістав хілпот, куплений після першого супроводу. Сунув Rusk у долоню. Той намагався щось сказати, проте Олексій уже відвернувся, шукаючи антидот. Його власна рука горіла до ліктя. Mirr стояв біля сходів. Жезл був у нього в руці, але спрямований у підлогу.

— Mirr! — покликала Lyra.

Він підвів голову.

— Той, що на стіні. Бачиш?

Mirr кивнув.

— У нього. Зараз.

Вона говорила майже лагідно. Олексій устиг подивуватися цій лагідності, перш ніж імп перескочив із уступу. Mirr підняв жезл. Закляття вдарило навскіс, збило істоту в порожній жолоб. Там вона засмикалася, намагаючись видертися. Kain відступив до ніші. Щит глухо бився об стіну, коли бігун навалювався на нього всім тілом. Raven знав, що щитоносець уже перейшов десятий рівень. Lucky, яке ще берегло речі й SP решти, на нього не поширювалося. І все ж зараз страшніше було дивитися, як Kain щоразу заново ставить ногу на слизькому місці, ніж згадувати, що саме він може втратити. Олексій випив антидот. Отрута перестала поширюватися, але рука не стала цілою. Він притис долоню до грудей, зцілив себе й одразу відчув порожнечу там, де мала бути мана. Довелося відкоркувати її останню пляшку. Коли він знову зміг ударити, Rusk уже підвівся. Був блідий, злий, але дивився тепер на звіра, а не на арку. Він зайшов із боку сухого борту й ударив першого бігуна під передню лапу. Kain нахилив щит, вивільняючись із-під його ваги. Істота впала. Другий бігун спробував перестрибнути через неї, та стріла Lyra влучила йому в шию. Він упав перед сухим бортом, ще смикнувся, і Rusk добив його. Імп, який поранив Raven, метнувся до сходів. Mirr крикнув, що закінчує закляття; Raven пригнувся, пропускаючи удар над собою. Істоту відкинуло об нижню сходинку. Вона вже не підвелася. Імпа в жолобі добили останнім: той не діставав до людей, але вперто шкребся вгору. Після бою ще кілька секунд було чути воду. Потім Rusk сів просто на підлогу. Кинджал поклав біля ноги й закрив обличчя руками. *** Першим до ящика пішов Mirr. Kain перевірив арку, Lyra лишилася біля сходів. Списоносця не було видно. Raven не знав, чи він пішов, чи просто стоїть далі й слухає, але більше не мав бажання його шукати. Фарба текла крізь щілину на камінь. Яскрава синя цівка розходилася по тріщинах і торкалася води. Mirr присів навпочіпки, спробував підняти край ящика. Ізсередини знову дзенькнуло.

— Не рухай, — сказав Raven.

— Треба витягти ціле.

— Почекай, поки подивимося.

Mirr не відразу прибрав руку. Raven присів поруч і взявся за кришку. Частина посудин уціліла. Дві розбилися, третя тріснула біля горла; тканина між ними набухла від фарби.

— Я не міг відпустити, — сказав Mirr тихо.

Олексій не відповів одразу. Дістав цілу банку, поставив на рівний камінь.

— Я чув, що ти кажеш. Але пальці… Я думав: зараз упаде. Сава ж чекає.

— Я все одно його кинув.

— Ти міг через мене…

Raven похитав головою. Рука знову заболіла, коли він потягнув важку мокру тканину.

— Допоможи ось тут. Тільки за дерево. Скло не чіпай.

Mirr перехопив цілий край. Разом вони витягли решту. Rusk приніс свою запасну накидку, розстелив поруч. Ніхто його не просив. Банки загорнули в сухі частини тканини, уламки залишили всередині ящика, щоб ніхто потім не порізався на проході. Коли закінчили, долоні в усіх були сині. Дорогою Rusk раз у раз озирався. Біля сходів не витримав.

— Треба було в нього стріляти.

Lyra зупинилася.

— Коли?

— Коли тікав.

— Коли тебе гризли?

Він відкрив рот і закрив. Lyra пішла далі. Rusk дивився їй услід так, ніби вона його вдарила, хоча сказала це спокійно. Kain ішов поруч із Raven. На щиті в нього відстала облямівка; він притискав її пальцем, щоб не чіплялася за одяг.

— Я бачив його ще до арки, — сказав він. — Треба було вертати одразу.

— Я думав, він тільки язиком працює.

— Я теж.

Ця коротка згода не принесла полегшення. Учора вони обоє погодилися на дорогу, і тепер Сава отримає не те, на що розраховував. Raven написав йому ще до міста. Назвав, що вціліло, і попросив поки не кликати покупців. Сава відповів одним словом: «Чекаю». На майданчику вже стояв стіл. Ільма винесла підставки, хтось повісив ліхтар. На краю лавки лежала дерев’яна корона. Сава подивився на вузли в руках п’ятьох і відразу все зрозумів.

— Ставте сюди.

Він перевіряв банки мовчки. Коли дійшов до останньої, довго тримав її за шийку. Синього барвника майже не залишилося. Саме його вчора замовили найбільше.

— Я людям сказав, — промовив він нарешті.

— Я знаю, — відповів Raven.

— Ні. Ти не знаєш, кому й що я сказав.

Гном поставив банку. Відійшов на кілька кроків, повернувся.

— Вас поранили?

— Уже все гаразд, — сказав Kain.

Сава глянув на його щит, але не почав сперечатися. Віддав обумовлену плату за доставлену частину. Raven спробував відмовитися; гном насупився.

— Ви донесли. За це й плачу. Решту зараз не вирішимо.

Ніхто не залишився торгувати. Kain поніс щит до майстра, Lyra пішла сказати своїй знайомій, що синього плаща сьогодні не буде. Rusk стояв із забрудненою накидкою в руках. Потім підійшов до Mirr.

— Давай біля води. Відмиємо.

Mirr підвівся за ним. Олексій залишився на хвилину коло столу. На дереві темніли відбитки його долонь. Учора тут люди вибирали кольори й сміялися з риби, яка не могла проковтнути короля. Стіл був той самий, і світло над ним те саме. Він узяв мокру ганчірку й почав витирати, поки Сава розкладав уціліле.