Раді Вас бачити!

Цей розділ від Матвія, події в якому відбуваються через місяць після всього, що сталося.

Три тижні. Цілих три тижні я планував цю мить. Але зараз, коли до вирішального кроку лишилося кілька хвилин, у грудях б’ється таке безумство, ніби я збираюся стрибнути з найвищої вежі — без страховки.

Паша допомагав мені з організацією, його батьки теж знали. Усі казали:

— Вона скаже «так».

Але що, якщо ні? Що, якщо вона не готова? Чи не захоче публічності? Чи просто… не захоче мене?

Я стояв за дверима зали, стискаючи в долоні коробочку. Вона була крихітною, але важила наче цілий світ. Кільце — просте із смагагдами, яке обрав з маминою порадою.

— Вона ж любить ніжне, але з характером, — казала мама. 

Музика змінилася. Сигнал. Моя черга.

Приглушене світло, зала наповнилася теплим полум’ям десятків свічок. Я пройшов крізь натовп, але бачив лише одне — її силует біля вікна. Вона стояла в тій сукні, що облягала стегна і відкривала плечі. Коли я підійшов ближче, відчув її запах — легкий, квітковий, змішаний із теплом шкіри.

— Анечко… — мій голос звучав неприродньо, наче натягнута струна.

Вона обернулася. Здивування в очах швидко змінилося на щось ніжне, тривожне, навіть трохи сердите. Потім вона побачила серце зі свічок. Сльози блиснули на віях. 

Я опустився на одне коліно. Холодна підлога впилася в коліно, коробочка в долоні стала гарячою.

— Ти пам’ятаєш, як я казав, що Львів — місто, де здійснюються мрії?

Слова, які я репетирував перед дзеркалом, тепер липли до горла. Але коли побачив, як сльоза скотилася по її щоці, усе стало на свої місця.

— Аня, я не уявляю життя без твоїх очей…

Вона кивнула, не давши договорити.

 «Так». Це було єдине слово, яке мало значення. Я відкрив коробочку, вийняв кільце. Її пальці тремтіли, коли я надівав його. Вона впала в мої обійми, і я відчув, як її серце б’ється об моє. Навколо розлилися оплески, феєрверки, сміх. Але я чув лише її дихання біля вуха і запах її волосся.

Пізніше Аня скаржилася на публічність, але в її очах я прочитав те саме, що відчував сам: це було досконало.

Я знав — з нею я готовий чекати, підлаштовуватися, будувати щось нове. Навіть якщо зараз вона мріє про кар’єру, а я — про спільний дім. Головне, що ми разом.

А коли вона почала танцювати серед гостей, граційно й безтурботно, я не міг відірвати погляду. Ось вона — моя найкраща мрія. І вона реальна.

Усі кажуть, що сьогодні мій день. Але коли я дивлюся, як брат Павла — Ярослав нервово поглядає на телефон, розумію: його історія теж заслуговує на увагу. Я ж знаю його історію, останім часом мені Паша дзвонить і просить поради.

Аня кружляє серед гостей, її сміх тоне в ритмах музики. Вона сяє, а я не можу відірвати погляду. Моя. Нарешті.

— Ну що, майбутній молодожон, як відчуття? — Ярослав підходить ближче, але його погляд блукає між мною та екраном телефону.

Я посміхаюся.

— Навіть не віриться, що це все реальність. Коли готувався, думав — раптом щось піде не так? Але тепер бачу її очі і розумію: усе було варте того.

Він знову кидає швидкий погляд на телефон.

— Та ти справжній романтик. Я б так не зміг — занадто багато нервів. Хоча…

— Гей, а це про кого? — я повертаюся до нього. 

Ярослав ховає телефон у кишеню, але я вже бачу — щось гризе.

— Та ні, так… Дурниця. Просто дивлюся на вас і думаю — як це в тебе вистачає сміливості на такі жести, ще й при такій аудиторії?

Я хитро посміхаюся.

— Сміливість тут ні до чого. Коли знаєш, що це — твоя людина, усе інше — лиш деталі.

А потім додаю чесно:

— Але не думай, що все було так легко. Я найбільше боявся, що Аня мене з’їсть за таку публічність. Вона ж не любить уваги…

Ярослав сміється, але його погляд знову бігає.

— Слухай, а це часом не про Мел ти говорив? — питаю прямо.

Він замовкає, потім зітхає.

— Можливо, і про неї. Але не варто зараз про це…

Я кладу йому руку на плече.

— Друже, саме зараз я щасливіший за всіх у цій залі. То може, пора і тобі трохи допомогти? Скажи, що сталось.

Він вагається, але зізнається:

— Я відправив їй відео. Написав щось… незвичне. А тепер сиджу, чекаю і думаю, чи не було це дурнею.

— О, значить, ти почав не з «як справи»? — жартую я, штовхаючи його плечем. —Тоді точно, чекай відповідь.

І наче доля чує нас — телефон Ярослава спалахує. Він дивиться на екран, і я бачу, як його обличчя м’якшає.

— Ну що? Варто було нервувати? — хмикаю.

Він не відповідає, але по усмішці все зрозуміло.

Тим часом Аня кличе мене до танцю. Я ще на мить затримуюсь, ловлячи Ярославове око:

— Розкажеш пізніше?

Він киває, і я йду до своєї майбутньої дружини, знаючи, що сьогодні щасливий не лише я.

Двері готельного номера щільно замкнулися за нами. За порогом лишився весь світ — шум міста, голоси гостей, навіть власні думки. Тут були лише ми.

Аня спинилася посеред номера, обернувшись до мене. У її очах та сама іскра, що запалила мене ще зранку. Тільки зараз у цьому погляді було щось більше. Запрошення.

Я зробив крок уперед, обіймаючи її за талію. Її пальці заплуталися в моєму волоссі, коли наші губи зустрілися. Поцілунок був повільним, насиченим — залишками вина, солодкістю її помади, смаком її шкіри.

— Я хочу… — почала вона, але я перервав, цілуючи лінію щелепи.

— Знаю.

Ми рухалися до ванної, скидаючи одяг по дорозі. Сорочка впала на підлогу, сукня зісковзнула з плечей, взуття стукнуло об плитку. Струмені води об’єднали нас знову. Гаряча вода била по спинах, пара піднімалася.

Аня закинула голову, коли я цілував її плече, проводжаючи краплі, що котилися по ключиці. Її руки ковзали по моїх грудях, пальці знаходили рубчики й шрами, які вона вже знала напам’ять.

— Ти такий гарячий, — прошепотіла вона, притискаючись усім тілом.

— Це ти мене так розпалюєш, — відповів я. — Я хочу тебе всю. До останку. І завжди.

Мої губи й язик повільно прокладали палаючу доріжку від ключиці до вуха. Шкіра спалахувала під дотиками. Відчуваю, як вона тремтить, коли я ловлю мочку вуха між зубами — легенько, на межі болю й насолоди. Її видих пече мою шию.

Наші тіла, мокрі від води й поту, ковзають одне об одне. Кожен дотик — спалах під шкірою. Мої губи знаходять пульс на її шиї. Серце калатає так шалено, що, здається, ось-ось вистрибне.

Я розвертаю її спиною до себе.

Моя долоня зминає її груди, відчуваючи, як сосок твердіє. Інша рука спускається вниз, між ніг. Пальці обережно розправляють ніжні складки, знаходять напружений клітор і натискають — цілеспрямовано, немилосердно.

Аня зі стогоном закидає голову мені на плече, тіло вигинається дугою.

— Ммммм…

Низьке, хрипке стогнання виривається з її губ, коли я починаю вимальовувати кола. Зминаю груди, відчуваю всю її напругу. Хочу, щоб цей день горів у її пам’яті вічно. Хочу вилизати, випити її всю до останньої краплі.

Мої губи знову впиваються в її шию, плече, залишаючи крихітні сліди. Відчуваю, як її тіло напружується, наближаючись до межі, але я раптово зупиняюся.

Ще ні. Не так.

Руки притискають її долоні до холодного кахлю. Вона покірна. Моя рука ковзає між її сідниць, готує, і потім я вриваюся всередину. Повільно. Несамовито повільно. Вона ахає, відчуваючи кожен міліметр.

Я збираю її мокре волосся в жмут, відтягую голову назад. Вона вигинається в попереку, пропонуючи себе. Я починаю рухатися — ритмічно, жорстко.

Ляскаю по сідницях. Шкіра червоніє під долонею. Вона одразу починає себе пестити — ця дивовижна жінка, яка знає свої бажання і не соромиться їх. Ми сходимо з розуму разом: я вивергаюся на її поперек і сідниці, а вона миттєво слідує за мною, тремтячи.

— Це лише початок, — сиплю обіцянками в її розпечене плече. — Зараз я вимию тебе. І вилижу. Кожну частку цього тіла.

Вона обертається. Вогонь у її очах. Чистий, нестримний. Вона робить крок, обвиває мою шию руками, притягує до себе.

— Ти найкращий…

Її поцілунок — вибух. Вона прикушує мою нижню губу, викликаючи солодкий біль. Я ляскаю її за це по сідницях, але її це лише розпалює. Її руки опускаються на мої сідниці, зминають із голодною силою.

— Ти вирішила пограти? — моє запитання звучить низько й хрипко. Вона кидає виклик поглядом. — Пам’ятай: у ліжку я головний. Я можу дозволити тобі керувати, але лише коли мій член у тебе в роті.

Підхоплюю її на руки. Вона миттєво обвиває мене ногами. Несу з ванної, навіть не думаючи витиратися. Кладу мокру на прохолодну постіль. Мої очі шукають те, що заховав — темно-синій шовковий галстук.

— Матвій, що ти там шукаєш? — вона підпирає обличчя рукою, у очах цікавість.

— Іграшку.

Я показую їй шовк, наближаючись.

— Я на таке не погоджуюся, — її обличчя вмить стає серйозним, але я бачу тріщинку в цій масці.

Вона встає, нібито збирається піти. Я миттєво перехоплюю, притискаю до себе. Оголене, вологе тіло прилипає до мого.

— Ань, тобі сподобається. Довірся мені. Ти любиш нові відчуття. Я хочу зробити цю ніч особливою. Якщо щось буде не так — скажеш, і я все зупиню. Давай спробуємо.

Вона примружує очі, вивчаючи мене.

— Так от на що я погодилася, мій майбутній чоловік? Ти — домінант? — тон серйозний, але в куточках губ грайливість. — Ти хочеш повну владу над моїм тілом?

Вона простягає руки. Очі випромінюють виклик і бажання.

— Моя ти розумниця.

Проводжу великим пальцем по її спухлих від поцілунків губах і вводжу палець у рот. Вона присмоктує його, погляд палає.

Шовк галстука м’яко обвиває її зап’ястя. Я закріплюю руки на бильці ліжка.

— Божественна картина, Ань. Ти сліпуча.

Цілую її в привідкриті уста, потім переміщаюся на шию, нижче, до грудей. Смакую кожну, посмоктую й прикушую, доки вона не починає вигинатися, благаючи про продовження. Але я не поспішаю.

— Сьогодні я не буду поспішати, — шепочу, прокладаючи нову доріжку палючих поцілунків униз по животу.

Мій язик ледь торкається клітора — лише мигцем — і знову піднімаюся до грудей. Вона стогне від розчарування. Я повертаюся, розводжу її ноги ширше й занурююся обличчям між ними. Уста припадають до неї, язик знаходить напружений клітор і починає своє дослідження — повільне, цілеспрямоване, безжалісне.

— Ооооо, так…

Її крик роздирає тишу. Я не зупиняюся. Всмоктую, проводжу різкими, швидкими рухами. Відчуваю, як її тіло напружується під моїм обличчям, тремтить, готується до вибуху. Це був такий чутєвий, такий нестримний оргазм, що я вирішив дати її трішки перепочити.

Відвязав її руки і зняв галстук, який залишив сліди на її запястях:

“Чорт, яка в неї ніжна шкіра, щось я про це зовсім не подумав”

Мої пальці ковзають по її тілу, досліджуючи кожну реакцію — мурашки на животі, легке тремтіння стегон, тихий стогін, коли торкаюся особливо чутливих місць.

— Матвію… — прошепотіла вона, коли мої губи опинилися на її грудях.

Я підняв погляд, зустрівшись із її очима. У них було все — і пристрасть, і ніжність.

Наші тіла поєдналися в повільному, чуттєвому ритмі. Кожен рух — як розповідь: як ми шукали один одного, як знайшли, як не хотіли втрачати.

 Після пристрасного сексу Аня обійняла мене міцніше, ноги обплутали мої, немов боячись, що я зникну. 

У цю мить ми були більш ніж разом. Ми були одним цілим.

Аня притулилася до мого плеча, пальці малювали невидимі візерунки на грудях.

— Я тебе кохаю, — сказала тихо.

Я обійняв її міцніше, цілуючи в маківку.

— Я знаю. І я тебе — більше, ніж ти уявляєш.