Раді Вас бачити!

Матвій.

Я стою на кухні і накриваю на стіл, а в голові крутиться тільки одна думка:

Ще ніколи ранки не були такими… правильними.

Я прокинувся раніше за неї. Лежав і дивився, як вона спить, притулившись до мене всім тілом. Її дихання лоскотало мою ключицю, нога була закинута на моє стегно, а долоня лежала на грудях — тепла, важка, довірлива. Я відчував таке дивне, тепле стиснення в грудях, якого не пам’ятаю вже дуже давно. Потім тихенько встав, одягнувся і пішов у кав’ярню навпроти. Не тому, що хотів просто поїсти. А тому, що хотів зробити їй приємно. Хотів, щоб вона прокинулася і відразу відчула — хтось про неї дбає. Хтось хоче, щоб її ранок був гарним.

«Я роблю це для неї. Бо хочу, щоб вона посміхалася. Бо хочу бачити, як у її очах з’являється той самий теплий блиск, що був вчора вночі.»

Я розкладаю пакунки з круасанами, канапками і двома великими стаканами кави. Запах свіжої випічки й кави заповнює кухню. Боковим зором бачу, як Аня стоїть на порозі — у тій самій спокусливій, прозорій сорочці, яка ледь прикриває її тіло. Сонячне світло пробивається крізь тканину, окреслюючи соски, вигин талії, тінь між стегон. І я знову відчуваю цей удар — суміш ніжності й дикого бажання, що миттєво стікає вниз животом.

Вона посміхається. Підходить повільно, босоніж, і підлога тихо скрипить під її кроками. Обіймає мене за талію ззаду, притискається грудьми до спини, і я відчуваю тепло її тіла. Вона цілує мене в шию — коротко, але так солодко, що я ледь стримуюся, щоб не розвернутися і не притиснути її до стіни прямо зараз.

— Ммм, я навіть не знала, що в моєму холодильнику ховаються круасани, — підморгує вона, дивлячись на мене знизу вгору.

«Вона не просто красива. Вона… справжня. І я не можу надивитися. Не можу повірити, що це реальність.»

Ми сідаємо за стіл. Я дивлюся, як вона відкушує круасан — губи блищать від масла. Як п’є каву, закриваючи очі від задоволення. І в мене всередині все перевертається. Мені хочеться сказати їй стільки всього… але я боюся злякати.

Вона сміється з чогось, що я сказав, але очі в неї серйозні. І я розумію — вона теж відчуває, що між нами вже не просто «секс на одну ніч».

Мені подобається ця її сторона. Хитра, розумна, трохи небезпечна. І від цього мені ще солодше.

Я хочу бути поруч. Хочу прокидатися з нею. Хочу, щоб вона посміхалася саме так — м’яко і трохи лукаво. Хочу бути тим чоловіком, якому вона може довіритися повністю.

Я беру її руку, притискаю до своєї щоки і тихо кажу:

— Ти мені подобаєшся набагато більше, коли ти така… справжня.

І в цю мить я розумію: я готовий ризикувати всім. Лише б не втратити те, що зараз відбувається між нами.

Бо ця жінка варта того. Кожного ризику. Кожної безсонної ночі.

І я вже не хочу відступати.

Розмова повертає зовсім в інше русло, і я приголомшений слухаю історію про Кабана і те, що саме Аня причетна до його падіння. Її голос спокійний, впевнений, але очі горять. Мене переповнює гордість за її досягнення. Ця жінка — жива загадка, і кожен її шар тільки розпалює мою цікавість.

Те, що вона розкрила ім’я боса, мене дуже потішило.

«Хороша дівчинка. Потрібно буде за це її винагородити.»

Адже Влад надіслав мені повідомлення вчора ввечері, наказавши дізнатися більше про її боса.

Коли вона запропонувала перебратися на диван, я ледве стримував збудження. Член уже наливався кров’ю, важкий і гарячий. А ця її нічна сорочка… Тонка, майже прозора, з розрізом, який відкривав стегно до самого стегна.

— Ти спеціально вдягла цю… спокусу? — запитав я низьким, хриплим голосом, дивлячись, як тканина тремтить на її грудях. — Ти уявити не можеш, як важко було слухати твою розповідь і не думати про те, як трахаю тебе прямо на столі.

— Матвій, про що ти? — вона грає у невинність, злегка нахиляє голову, але в її очах миготить справжнє розуміння. Язик повільно проводить по нижній губі. — Я завжди так сплю і ходжу вдома. Мене все одно ніхто не бачить…

— Ох, Аня… — я більше не можу стримуватися.

Я підходжу до неї, беру за підборіддя і цілую — спочатку м’яко, потім глибше, жадібно. Мої губи знаходять її губи, потім шию. Я проводжу язиком по її шкірі до самого вушка, відчуваючи, як вона тремтить і починає тихо стогнати. Її руки чіпляються за мої плечі, нігті впиваються в шкіру.

— Матвій, я хочу… — вона важко дихає, слова перериваються, коли я прикушую ніжну шкіру під вухом. — Я хочу, щоб ти зробив це знову — довів мене до оргазму. Так, як учора. Я ж не даремно тобі допомагаю. — Останнє речення вона вимовляє з викликом, навіть нахабством, дивлячись мені прямо в очі.

— Я доведу тебе до краю, як ти того хочеш, — мої пальці вже шукають край її сорочки, ковзають по внутрішній стороні стегна. — Мені подобається, як ти кінчаєш. Але за твої нахабні слова, які вилітають з цього прекрасного ротика… я покараю тебе… пізніше…

Я проводжу великим пальцем по її нижній губі, і вона миттєво розтуляє рота, приймаючи його всередину. Вона смокче жадібно, язиком обводячи подушечку, і я відчуваю, як член болісно смикається в штанах. Але зараз мені потрібно зосередитися на ній.

Я скидаю з неї сорочку одним рухом. Тканина шелестить і падає на підлогу. Потім стягую трусики вниз по ногах. Вона залишається лежати на дивані повністю оголена — шкіра вкрита мурашками, соски тверді, між ніг уже блищить волога. Я підкладаю подушку під її сідниці, піднімаючи таз вище, і розводжу її ноги ширше. Вона дивиться на мене знизу, очі напівприкриті, губи трохи розтулені.

Мої губи знову знаходять її губи, потім шию, зону декольте. Я пещу руками її груди — зминаю, стискаю, цілую кожен сосок, трохи прикушуючи. Аня видає гучний, низький стогін, вигинається дугою. Я всмоктую сосок глибше, відчуваючи, як він твердіє на язиці, потім проводжу язиком змійкою вниз по животу — по м’яких м’язах, по пупку. Спускаюся до її розкішниці.

Запах її збудження б’є в ніс — солодкий, мускусний, чистий. Я проводжу язиком по клітору одним повільним рухом, і Аня різко вигинається, розкриваючись переді мною ще більше. Її стегна тремтять у моїх долонях.

Я починаю працювати язиком — повільно, цілеспрямовано, малюючи кола, потім плоскі рухи, потім швидкі. Одночасно вводжу два пальці всередину. Вона вже на межі — стінки гарячі, тугі, вологі. Я хочу, щоб цей оргазм був швидким і потужним. Нарощую темп. Пальці й язик рухаються в ідеальній синхронізації — язик по клітору, пальці вигинаються всередині, шукаючи ту точку.

Через кілька хвилин вона кінчає з гучним, майже тваринним криком. Її тіло б’ється в конвульсіях, стегна стискають мою голову, а я відчуваю, як вона сквіртить — гаряча хвиля виплескується подушку. Я не зупиняюся. Роблю ще кілька глибоких поштовхів пальцями, продовжуючи стимулювати клітор, і вона кінчає ще раз, і ще… Її крик переривається хрипким стогоном, тіло безпорадно розслабляється, ноги тремтять.

Я нависаю над нею і дивлюся. Аня лежить на дивані — розпатлана, з блаженною, майже п’яною посмішкою на обличчі, з важким, нерівним диханням. Її груди піднімаються й опускаються, шкіра блищить від поту й вологи, між ніг усе ще тремтить.

«Боже, яка ж вона красива зараз…»

— Я надіюся, що задовільнив твоє бажання? — питаю я хрипко, намагаючись приховати, наскільки сильно мене самого трясе від бажання. Член болісно упирається в штани.

Вона лише тихо мугикає, не розплющуючи очей, і киває з тією самою м’якою, задоволеною посмішкою.

— Мені потрібна хвилинка… — ледве видихає вона.

— Звичайно.

Я нахиляюся, цілую її в скроню — солону від поту — і йду на кухню по воду. Її реакція — найкраща похвала. Я ніколи не бачив жінку настільки повністю задоволеною. Навіть Віка, з якою я був роками, завжди після того, як кінчала, бажала, щоб я її ще й відтрахав гарненько, і навіть після цього не була задоволена. Ніколи не була такою розкритою, такою відданою моменту. Можливо, саме тому вона шукала щось на стороні…

Поки наливаю склянку, в голові крутяться думки, які я не можу зупинити.

«З Анею все інакше. Зовсім інакше.»

Мені здається — це саме та жінка. Та, яку я чекав, навіть не усвідомлюючи цього. Вона розумна, сильна, незалежна. Вона не боїться брати на себе відповідальність, не боїться говорити правду в обличчя навіть такому, як Влад. Вона вирішує і керує в житті. Але вчора… я зрозумів, що в ліжку вона хоче підкоритися. І це не слабкість. Це її вибір. Її довіра. І це заводить мене з розуму.

Я відчуваю до неї більше, ніж можу сказати вголос. Більше, ніж просто бажання. Більше, ніж пристрасть. Це щось глибше. Щось, від чого стає одночасно тепло і страшно.

Але чому, чорт забирай, я знову думаю про Вікторію?

Ця думка приходить несподівано і дратує мене. Я намагаюся відігнати її, але вона вже вчепилася.

Аня — не Віка. Вона зовсім інша. Я не хочу її порівнювати з Вікторією. Вона не варта навіть згадки поряд з Анею. Віка — це минуле. Холодне, розрахункове, порожнє. А Аня… — це вогонь. І я хочу горіти в ньому.