Раді Вас бачити!

АНЯ

Двері квартири зачиняються з тихим клацанням замка, і в ту ж мить його руки притискають мене до стіни — різко, владно, без права на спротив. Його поцілунок гарячий, голодний, жадібний, такий, що в нас збивається дихання. Одна долоня ніжно й водночас упевнено обхоплює мою шию, фіксуючи голову, а інша ковзає вниз по хребту, гаряче пропалюючи тканину сукні, різко стискає сідницю і притискає мене ближче. Так близько, що я шкірою відчуваю кожен кубик його преса і шалений, нестримний пульс його бажання.

Мені хочеться розчинитися в цьому вихорі, відпустити контроль і повністю віддатися йому, але десь на дні свідомості спалахує тривожна іскра. Беру себе в руки, бо розумію: після ще однієї бурі говорити буде просто неможливо.

– Матвій... стій, зупинися. – Я з останніх сил відштовхую його, упираючись долонями в його міцні, гарячі груди, що здіймаються від важкого дихання. – Давай спочатку поговоримо.

Він відступає на крок, хапаючи повітря губами, і проводить тремтячою рукою по змокрілому від напруги волоссю. У його погляді — дика суміш пекучого бажання й безмежної ніжності, що аж шкрябає по серцю.

— Гаразд, Ань, — хрипить він, не зводячи з мене очей.

Я різко вмикаю яскраве світло, рятуючись від цього магнетизму, і майже біжу на кухню. 

— Я швидко приготую щось, і ми одразу поговоримо, бо я заннадто голодна, — кидаю через плече, спеціально не дивлячись на нього, щоб він не бачив мого палаючого, червоного від збудження обличчя. 

— Давай щось замовимо чи я піду заберу суші в машині? – його низький голос лунає занадто близько.

Його пропозиція заманлива, але що ми будемо робити цілу годину, поки їхатиме кур'єр? Та й сушів уже чомусь перехотілося — мені потрібен час, щоб заспокоїтися і зібратися з думками після того шквалу емоцій, що накрив нас у прихожій. 

— Ні, я швиденько зроблю яєчню і салат, — поспіхом починаю перебирати продукти, витягаючи все з прохолодного чрева холодильника. 

— Давай я допоможу зробити салат. – Не встигаю я озирнутися, як він уже за спиною. Бере з моїх рук пакунок зелені, і наше тіло неминуче зливається в тісному просторі кухні. Він надто близько: я відчуваю запах його парфумів упереміш із чоловічим мускусом і гарячим диханням, що лоскоче потилицю, відчуваю, як його стегно важко й навмисно треться об моє. Ну що за неможливий чоловік?

 — Я не проти... Ти ж любиш зеленину? У мене є шпинат і рукола, можна добавити їх? — намагаюся триматися байдуже, хоча всередині все горить, а голос зрадливо тремтить. Якщо він продовжуватиме так стояти, про жодну серйозну розмову не може бути й мови…

 – Зроблю так, як тобі подобається, — шепоче він майже мені на вухо, і його губи легко торкаються моєї мочки. — Я у їжі невибагливий. Головне — щоб ти була поруч.

Коли проста вечеря готова, ми сідаємо за стіл — один навпроти одного. Напруга висить у повітрі, гнітюча і задушлива. Ми мовчки насолоджуємося їжею, але кожен рух видає наше внутрішнє тремтіння. І лише коли приходить відчуття насичення і їжа перестає бути панацеєю від стресу, я вирішую, що час. Я не спускаю з нього очей, вивчаючи кожну мікроміміку. Мені потрібно бачити його справжню реакцію.

— Матвій, – починаю я твердо, хоча всередині все стискається. – Я розповім тобі все, що знаю про тебе, а потім... ти даси мені чесні відповіді на мої запитання. Домовились?

Він повільно піднімає погляд, куточки його губ ледь помітно згинаються в усмішці, і в цій упевненості — весь він.

 — Чесне слово, Ань. Я перед тобою як на долоні. 

 — Після того, що я скажу... тобі вже буде не так весело, — кидаю на нього крижаний, серйозний погляд і різко розкриваю всі карти. — Ти знаєш, що в Одесу я приїхала через вигідну пропозицію. Але ти не знаєш... — голос мій звучить напружено, майже дзеленчить в тиші кухні, — що до мене направляють різних... людей. І ти один із них.

Я простягаю йому важку шкіряну папку, ніби кидаю на стіл гранату. 

— Але я бачу купу нестиковок. Ось тут, — я пальцем вказую на розгорнутий файл, – зазначено, що ти був на закритій передачі даних тут, в Одесі. Але в цей самий день ти був у Празі! Я знайшла статтю про з'їзд розробників якихось європейських платформ, і ти чітко є на груповому фото, на задньому плані. Тінь, обличчя, дата — усе збігається.

Я перегортаю сторінку, і папір голосно шелестить.

 — А ось це... Дата і точний час повністю збігаються з нашою зустріччю в кав’ярні. Як ти міг бути в двох місцях одночасно? 

Матвій мовчить. Довга, тягуча секунда перетворюється на вічність. Він повільно переглядає документи, і з кожною секундою його обличчя блідне, втрачаючи звичний засмаглий відтінок. 

— Аня... Де ти це взяла? – його голос зривається на хрип, у ньому немає грайливості, лише чистий шок. – Ти що, справді думаєш, що я зрадник? Якого хрена?!

Його погляд раптом стає настільки палаючим і темним, що я мимоволі втискаюся спиною в стінець стільця. Я трохи гублюся: ми вдвох у зачиненій квартирі, де ця людина у хвилину люті може просто знищити мене, замести всі сліди за одну секунду. У голові проноситься дикий страх: "Господи... А якщо він справді той, за кого його тримають? А якщо ця ніжність — лише маска?"

— Я не знаю, що думати! – виривається у мене відчаєм. – Цю папку мені дав мій керівник, а він ніколи не помиляється! Але тут... тут усе тріщить по швах, тут щось не так!

Він різко піднімається з місця так поривчасто, що його важкий стілець з гуркотом падає на підлогу, лякаючи своєю самотністю в тиші. 

— Хто твій керівник? Хто стоїть за цим цирком?! — він нависає наді мною, дивлячись зверху вниз так важко і невідступно, що мені робиться моторошно до мурашок по шкірі... 

"Про що я взагалі думала?! Де були мої мізки? Що він не такий? Що я побачила його справжню душу на сеансах психотерапії?!"

— Я не можу сказати... Це закрита інформація, державна таємниця... — ледь видавлюю з себе, бо в голові шалений хаос, а я панічно боюся бовкнути зайвого.

 — Слухай, Аня, – він різко нахиляється, до мого обличчя, у його очах тепер не просто гнів — там розпач. – Я знаю, що за мною давно слідкують! Але я не розумію чому! Я ніколи, чуєш, ніколи не зраджував свою країну! Я бився за неї там, де інші боялися навіть визирнути! Навіщо мені тепер усе це брудне маніпулювання? Заради чого?!

Він різко замовкає, важко дихаючи, і в його потемнілих очах я бачу не лише чоловічу лють, а й глибокий, пекучий біль, страждання людини, яку несправедливо розпинають на хресті. 

"Алілуя... Я все-таки не помилилася в ньому..." — проноситься в голові тепла, рятівна думка.

 — Я тобі вірю, Матвію, – видихаю я м'яко, торкаючись кінчиками пальців його напруженої руки. – Я відчуваю, що ти не здатний на таке. Але я просто поки не знаю, як розплутати цей клубок і як тобі допомогти…

 — Ти вже допомогла, більше, ніж уявляєш, – його голос миттєво м'якшає, він знову стає тим самим рідним Матвієм, якого я знаю. – Ти показала мені це.

Він різко киває на розкриту папку. Я бачу, як у його голові працюють думки — він тримає в собі стільки болю і тягаря, про які нам ще доведеться говорити годинами в майбутньому... якщо в нас взагалі буде це майбутнє. Поки я аналізую кожну його емоцію, він рішуче дістає телефон і набирає номер. 

— Нам потрібно зустрітися, зараз же. – Коротка пауза, в якій чути лише його напружене дихання. – Так, скидаю адресу.

Він різко кидає телефон на стіл, підходить до мене, опускається на одне коліно прямо на підлогу і бере мої холодні долоні у свої гарячі, мозолясті руки.

 — Дякую тобі, Аню. За все, — він схиляє голову і гаряче цілує мої пальці один за одним, залишаючи вологі, пекучі сліди. – Скоро приїде Влад, той самий що записав мене на сеанс, і ми розіб'ємо цю схему на шматки. А зараз... – він піднімає на мене погляд, у якому знову спалахує той самий звірячий, темний вогонь. – У нас є рівно півгодини. Покажи мені свою ванну.

Я мовчки підводюся з-за столу, беру його за руку — гарячу, сильну, що дарує дивне відчуття опори — і веду за собою до ванної кімнати. Моє серце в цей момент калатає десь у горлі так шалено, ніби хоче вирватися з грудей і розбитися об холодний кахель.

У голові гарячковито проноситься сценарій майбутньої зустрічі та розмови з Владом. Я намагаюся прорахувати кожен його крок, кожне слово, адже не маю жодного уявлення, як він зреагує на цю секретну папку і на той факт, що саме я — та сама психологиня, яка за планом керівництва мала вивести Матвія на чисту воду. Тривога стискає, наче лещата.

га стискає ребра тисками.Але щойно за нами зачиняються двері і Матвій різко, владно притискає мене до себе, всі нав'язливі думки, страхи й плани зникають за одну секунду, залишаючи в свідомості лише гарячий пульс і його подих.

Гарячі губи жадібно торкаються шиї, а хрипкий, низький голос звучить небезпечно близько: 

— Знаєш… у своєму кабінеті ти така неприступна, сувора, тримаєш під контролем кожен подих, кожне слово. А зараз… — його сильні руки ковзають по моїй талії, стискаючи так міцно, що ребра болять, — зараз ти справжня. Жива. І ти пахнеш так дурманяче, що я втрачаю розум.

Він легенько, але болісно-солодко кусає мене за плече. Гострий, розпечений спалах мурашок блискавкою пробігає по хребту аж до самого низу живота, змушуючи мене вигнутися йому назустріч.

 — Матвій… Ти ж хотів просто помитися… — моє дихання уривається, перетворюючись на легкий стогін. Його пальці повільно, але впевнено піднімають поділ сукні, ковзаючи гарячими долонями по моїх стегнах усе вище й вище, знаходячи найчутливіші точки. 

— Ні, — його сухі губи палко притискаються до пульсуючої ямочки на шиї, а гаряче повітря обпалює чутливу шкіру. — Я хотів помитися з тобою. 

Одним різким, хижим рухом він стягує з мене сукню. Вона безпорадно падає на кахель разом із білизною. В його очах горить майже чорна, первозданна пелена бажання — він дивиться на мене так, ніби хоче поглинути цілком, розчинити в собі. Повільно, заворожуюче він опускається на коліна прямо перед моїми ногами. Його теплі пальці розводять стегна, а губи прокладають вологий, пекучий шлях поцілунків униз по животу. І коли його гарячий язик торкається моєї збудженої, готовї до вибуху плоті, я задихаюся від різкого стогону, намертво вплітаючи пальці в його густе волосся, стискаючи кулаки і з останніх сил натягуючи його вгору, до себе.

Знизу догори на мене дивляться очі, сповнені дикого, нестримного задоволення. Він повільно підіймається, прокладаючи гарячу, вологу доріжку поцілунків по кожному сантиметру мого тіла. Моя шкіра горить від кожного його зіткнення, а внизу живота стрімко й невідворотно зав'язується тугий, болісно-солодкий вузол.

Матвій різко, але грайливо розвертає мене спиною до себе, спрямовуючи вглиб душової кабінки, і раптом дзвінко шльопає мене по сідницях. Гучний ляпас і пекучий слід змушують мене різко скрикнути від несподіванки, але це грубе торкання, лише розпалює жагу до межі.

Він швидко скидає з себе залишки одягу і ступає під прохолодні струмені води. Вода заструменіла по його широких плечах, стікаючи по рельєфних, засмаглих м’язах спини, підкреслюючи кожен вигин і старий ледь помітний шрам. Я не можу відвести погляд. Мої руки самі, не слухаючись розуму, тягнуться до нього. Я беру флакон, наливаю трохи густого шампуню і енергійно втираю піну в його темне волосся. А коли змиваю її теплим струменем, мої вологі пальці ковзають нижче — по мокрих грудях, по напруженому рельєфу живота і далі, опускаючись до його вже повністю твердого, пульсуючого члена. Я впевнено обхоплюю його рукою і повільно веду від самої основи до голівки, відчуваючи під пальцями, як він крупно тремтить і наливається ще більшою силою від мого дотику.

 — Аня… — його голос стає зовсім хрипким, ледь чутним під шумом води, очі напівзаплющені від солодкого тортура. — У нас мало часу... Чорт би побрав цього Влада. Але коли він піде, я обіцяю — я дозволю тобі все. Усі твої найпотаємніші, найхтивіші фантазії стануть реальністю.

Він різко розвертає мене спиною до себе, притискаючи до своїх грудей. Намилені, слизькі руки ковзають по моїх збуджених грудях, грубо й жадібно стискаючи їх, а великі пальці труть затверділі соски. Друга рука безжально опускається між ніг, розтираючи піну і починаючи пестити — спершу повільно, ніжно, а потім усе упевненіше, не залишаючи жодних шансів на опір. Його пальці кружляють навколо розпеченого клітора, натискаючи саме так, як потрібно. Він підставляє нас обох під потужний гарячий струмінь душу, змиваючи піну, але його рука не зупиняється ні на секунду.

Іншою рукою він надійно обхоплює мою шию, притягуючи мене впритул до себе. Я відкидаю голову назад, лягаючи потилицею йому на плече, заплющую очі й повністю здаюся на милість цієї стихії. Його гарячі губи жадібно припадають до моєї шиї, а зуби болісно й солодко кусають чутливу мочку вуха.

 — Я хочу тебе всю, до останньої краплі, Ань… — гаряче шепоче він мені прямо в шкіру, обпікаючи подихом. — Але тільки якщо ти хочеш цього так само шалено, як і я. 

— Матвій… — я майже благаю його, втрачаючи останні крихти контролю над собою і реальністю. — Я хочу тебе... 

Він не змушує просити двічі. Ставить мої долоні на мокрий, холодний кахель стіни, широко розставляє мої ноги. Я глибоко прогинаюся в попереку, повністю відкриваючись йому. Він входить у мене повільно,важко, сантиметр за сантиметром, заповнюючи мене собою до краю, до найглибшого трепету. Коли він опиняється всередині на повну довжину, я задихаюся від дикого, глибокого стогону.

Йому вже мало ніжності. Його рухи стають потужними, ритмічними, глибокими. Одна рука продовжує безжально пестити мій клітор, доводячи до безумства, а інша міцно стискає мої груди. Темп стрімко зростає, рухи стають жорсткішими, майже хижими. Матвій різко хапає мене за волосся, накручує пасма на кулак і тягне на себе, змушуючи ще сильніше прогнутися під кожним його поштовхом. Це божевілля настільки неймовірно збуджує, що я перестаю стримуватися — я голосно стогну, зриваючись на крик під шумом води, і тремчу всім тілом у його залізних обіймах. 

— О… так… боже, так… — видихаю я, коли солодка, сліпуча ейфорія накриває мене величезною хвилею з головою. Я кінчаю різко і потужно, ритмічно стискаючи його гарячий член своїми внутрішніми м’язами.

Він робить ще кілька жорстких, глибоких поштовхів і раптом різко виходить з мене. Гаряча, густа сперма потужними гарячими струменями бризкає мені на спину — від самих лопаток і нижче, стікаючи гарячими, липкими доріжками по хребту, по попереку, туди, між сідниць. Матвій важко й хрипко дихає, притискаючись до мене всім мокрим тілом, а його все ще твердий, напружений член ковзає по моїх сідницях, розмазуючи краплі по чутливій шкірі.

Він змиває все теплою водою з душу, але його руки не зупиняються ні на мить: одна продовжує м’яти мої груди, а друга швидко, впевнено і професійно працює між моїх ніг, не даючи перепочинку.

— Я хочу, щоб ти кінчила ще раз, чуєш? — хрипко шепоче він мені на вухо, болісно кусаючи за плече. — Хочу чути, як ти кричиш від задоволення. Не стримуйся...

І він доводить мене до другого, ще більш шаленого, виснажливого оргазму. Я здригаюся всього себе, зриваючись на крик, і мої ноги підкошуються — якби не його сильні руки, я б осіла на кахель. 

— Ти моя дика, прекрасна кішечка… — шепоче він, гаряче цілуючи мене у мокру скроню. — І тепер ти назавжди моя. Навіть якщо весь клятий світ буде проти нас.

Він дбайливо загортає мене у великий, м’який пухнастий рушник, ніжно притискаючи до себе. Але вже за секунду його погляд знову темніє. 

— Тільки не виходь так… — він повільно проводить пальцем по краю рушника, який я туго зав'язала навколо грудей. — Я не хочу, щоб Влад бачив тебе такою. Коли нормальний чоловік бачить майже оголену жінку... його нижня голова починає думати за нього.

Я тихо й лукаво посміхаюся, розвертаюся до нього і пристрасно впиваюся в його губи. Потім одним різким рухом розв'язую вузол — рушник м'яко падає до його ніг, залишаючи мене повністю оголеною, беззахисною і такою жаданою перед ним. Матвій ляскає мене по сідницях і притягує до себе так міцно, що наші серця б'ються в одному шаленому ритмі.

 — Я ж знав... у тобі ховається справжня розпусна кішка, — хрипко стогне він мені в уста.

У цю саму мить у прихожу різко й наполегливо дзвонять у двері. Час вийшов.

 — Одягнися, — кидає він уже зовсім іншим, зібраним голосом, швидко виходячи з ванної кімнати.

Я знаходжу легку шовкову сукню і натягаю її прямо на вологе, розпашіле від пестощів тіло. На мить завагаюся біля шухляди: чи вдягати білизну? Але хижо посміхаюся і вирішую — ні. Тонка, прохолодна тканина сукні ніжно й чуттєво треться об кожну мілімет надчутливої шкіри, кожною ниткою нагадуючи про його пальці, його подих і кожен жаркий дотик, що тільки-но змусив нас згоріти дотла.