Раді Вас бачити!

АНЯ.

Цілий тиждень я ходила містом, наче уві сні, і безперервно будувала в голові діалоги з ним. Кожен день приносив новий сценарій.

Але найбільшою проблемою, було вийти з кабінету, щоб ніхто не чув нашої розмови. І як це зробити, тоді я ще не знала. Хоча розмову із Матвієм, десь за стінами клініки у тихому нікому невідомому місці уявляла.

У понеділок я уявляла, як спокійно і холоднокровно розкриваю карти:

«Матвію, я не просто психолог. Мене найняли, щоб перевірити тебе». Він мовчки слухає, киває, а потім просто встає і виходить, навіть не обернувшись. Двері зачиняються — і все. Кінець гри.

У вівторок сценарій був набагато жорсткішим. Він спалахує диким гнівом:

«Ти мене перевіряла?! Весь цей час просто розігрувала комедію?» Його очі стають крижаними, він кидає, що більше ніколи не хоче мене бачити. І я залишаюся порожньою у своїй квартирі, усвідомлюючи, що втратила набагато більше, ніж просто пацієнта.

У середу я вигадала зовсім безглуздий варіант: він вислуховує мене, а потім спокійно заявляє:

«Це наклеп. Подаю до суду». Ця думка була настільки абсурдною, що я навіть уголос посміялася у порожній кімнаті.

Але тоді я ще не знала, що все закінчиться поцілунком біля стіни передпокою, гарячим зізнанням на кухні та спільним душем, що змив залишки наших колишніх життів. Жоден із моїх сценаріїв не передбачав цього. Жоден не міг підготувати до того, що він повірить мені майже без вагань.

Чи означає це, що я можу відкритися йому до самого дна? Що між нами справді з’явилося щось більше, ніж заборонені погляди, закритий кабінет і паперові звіти? Або ми просто шалено поспішаємо у прірву? Один вечір сліпої довіри — і ми вже перейшли всі межі.

А що скаже бос, коли дізнається?«Ти мала вивести його на чисту воду, Аню, а не роздягатися перед ним у ліжку?» Цікаво, це вже офіційний кінець моєї кар'єри в управлінні? Хоча... Каспер сам штовхав мене до зближення, натякаючи на «більш тісний контакт». Тож тепер хай не сміє звинувачувати мене у власних правилах гри. От Богданович… Хоча і для нього я знайду аргументи. 

Моє серце одночасно стискалося від гострого уколу провини і розливалося теплим, солодким медом. Можливо, саме тому жоден мій сценарій і не спрацював. Бо в жодному з них я не дозволяла собі бути просто жінкою. Я завжди залишалася психологом, архітектором чужих душ. А сьогодні... сьогодні я вперше в житті скинула цю броню. І тепер стоячи тут, з м’яким тремтінням у колінах і однією-єдиною думкою, яка лякала більше за смерть: а якщо ми справді зможемо бути разом?

Різкий звук. Двері передпокою відчинилися. У квартиру увірвалися грубі чоловічі голоси. Матвій щось тихо, попереджувально кинув на ходу, а Влад відповів йому на підвищених, агресивних тонах.

Я виступила зі спальні, кутаючись у тонкий шовк. Влад дивився на мене поглядом хижака, який оцінює небезпеку на своїй території. Його очі холодно, зневажливо ковзнули по моєму тілу. У цьому погляді читалася суміш чоловічих ревнощів, неприхованої недовіри і старої армійської звички:

«Ти тут зайва, жіночко, не заважай чоловікам вирішувати справи».

А Матвій... він дивився зовсім інакше. У його потемнілих очах палав небезпечний вогонь — суміш гордості, палкого бажання і ледь стримуваного страху за мене. Він зробив рішучий крок уперед, обійняв мене за талію і притиснув до себе так демонстративно, щоб Влад не сумнівався: я — його територія. Він захищав мене навіть від власного бойового товариша, хоча я чудово знала, що не потребую захисту. Я вміла ставити на місце таких самовпевнених нахаб, як Влад.

Зовні я залишалася крижаною і спокійною, але під шовком усе тіло кипіло від адреналіну. Коли Влад звівся у весь зріст і почав тиснути своїм звичним командним тоном, у грудях спалахнув знайомий холодок — той самий, що завжди підіймався, коли хтось намагався мене приборкати. Я не стала підвищувати голос. Просто перебила його тихо, але з такою сталлю в голосі, що повітря в кімнаті згустилося:

 — Ти не в армії, Владе. І я не твій підлеглий, щоб слухати цей тон.

Наші погляди зіткнулися у повітрі, як гострі леза. У його очах — крига і відкрита підозра. У моїх — виклик. Я не відвела очей, не змусила себе посміхнутися. Просто показала, що я йому не по зубах. Коли він процедив крізь зуби:

«А ти, виявляється, не така проста, як здавалася», я дозволила собі коротку, колючу усмішку. 

— А ти, виявляється, не такий розумний.

Амосфера між нами натягнулася так різко, що здавалося, ніби зараз полопаються шибки. Я боковим зором помітила, як Матвій напружено завмер поруч. Він опинився межею між нами двома, і в його очах читався важкий, болісний вибір. Мені раптом стало страшно. Але не за себе. За нього. Бо якщо колись дійде межі, і йому доведеться обирати між мною і вірністю своєму колишньому світу... я не знала, чи зможу витримати, якщо він вибере не мене.

Коли Влад нарешті зачинив за собою двері, важка, токсична атмосфера в квартирі трохи розсіялася. Я зайшла на кухню, машинально торкнулася сенсорної панелі посудомийки і тихо посміхнулася сама собі. Він справді думав, що зможе зламати мене одним поглядом і командним баритоном? Для мене цей Влад був просто черговим чоловіком, який звик до беззаперечного підкорення. Бурхлива уява, командирська зарозумілість і нуль справжньої влади. Він не справив на мене жодного враження — ніяк не зачепив моїх почуттів.

Я хотіла лише одного — щоб він швидше забрався, аби ми з Матвієм знову залишилися наодинці. Навіщо було взагалі впускати його сюди? Ми могли вирішити все удвох, без сторонніх очей і брудного повітря. Але Матвій вирішив так... а я не стала сперечатися.

Щойно важкі кроки замовкли за дверима і Матвій увійшов на кухню, я фізично відчула його палкий погляд ще до того, як обернулася. Усе всередині спалахнуло. 

— Аню... нам треба терміново вирішити, як ти поясниш своєму босові наші стосунки, — його голос звучав хрипко, напружено.

Наші погляди зустрілися. У його очах знову бушувала пожежа: бажання, нерозтрачена ніжність, страх втратити і та нескінченна боротьба, яку він вів із самим собою весь цей вечір. Мені було одночасно солодко і страшно від того, наскільки сильно він був прив'язаний до мене.

Він боїться за мене.

Я зробила повільний крок уперед, скорочуючи відстань до нуля, не зводячи з нього очей. 

— Мій бос... чоловік надзвичайно сором'язливий, — видихнула я, м'яко торкаючись пальцями його гарячих грудей. Мої долоні повільно, навмисно повільно ковзнули вниз по тканині футболки. — Якщо я просто скажу йому, що ми перейшли межу і зайнялися сексом... він миттєво почервоніє і назавжди перестане ставити зайві запитання.

Я відчувала, як під моїми пальцями шалено б'ється його серце, як розширюються його зіниці, перетворюючись на чорні безодні, і як він з останніх сил намагається стримати той звіриний інстинкт, що рветься назовні.

Але мені вже не хотілося слів. Усі ці пояснення зараз здавалися порожнім шумом. Я різко подалася вперед, впиваючись у його вуста палким, жадібним, ненаситним поцілунком. Матвій не розгубився ні на секунду — його руки міцно вхопили мене за талію, перехоплюючи ініціативу, і за секунду я вже спиралася спиною на холодну поверхню кухонного столу.

Від нього пахло розпеченим тілом, тютюном і тією дикою чоловічою енергією, від якої в мене плавився розум. Він підхопив мене за стегна, саджаючи на стільницю, широко розвів мої ноги і важко опустився на коліна прямо переді мною. Його голос перетворився на збуджений шепіт, від якого по шкірі побігли тисячі вогненних мурашок:

 — Ти... ти зовсім без білизни...

Звичайно, без. Я чекала на нього весь цей довгий, виснажливий вечір, прагнучи кожного його дотику. І саме в цю мить у мені прокинулося те саме глибоке, затаєне почуття — жага тотальної влади, але зовсім не над ним, а через нього. Мені хотілося відчути, як цей сильний, незламний чоловік добровільно стає на коліна тільки заради мене.

Але щойно його гарячий, вологий язик повільно, впевнено і майже зухвало торкнувся моєї збудженої плоті, випалюючи будь-який опір — весь мій гордий контроль розсипався на попіл за одну секунду. 

О Боже...

Він не просив дозволу. Він просто взяв те, на що мав право, зробивши це так упевнено, що моє тіло вигнулося йому назустріч. Його язик працював наполегливо й жадібно — то пестливо обводячи чутливий бутон, то сильно і глибоко втягуючи його в себе. Я не стрималася — з моїх губ вирвався гучний, безсоромний стогін. Мої пальці зарилися в його волосся, боляче натягуючи пасма, притискаючи його обличчя ще ближче до себе.

Коли він несподівано ввів у мене два пальці, задаючи глибокий, шалений ритм, уся моя свідомість звузилася до однієї точки. Я хотіла, щоб він робив зі мною все, на що тільки вистачить його фантазії. Я закинула голову назад, повністю віддаючись цим диким хвилям задоволення. Мої стегна дрібно тремтіли, а розкішниця пульсувала навколо його гарячих пальців.

І коли накінець накрив перший потужний, конвульсивний оргазм — гучний, такий, що в мене заніміли пальці на ногах — він не зупинився ні на мить. Навпаки, натиснув сильніше, змушуючи мене злітати знову і знову. Я стогнала, благала зупинитися і водночас впивалася цим неймовірним відчуттям повної, солодкої здачі.

А за секунду він підвівся, нависаючи над моїм розпашілим тілом, різко розгорнув мене обличчям до стільниці, притискаючи грудьми до прохолодного дерева, і увійшов у мене — глибоко, потужно, без жодних вагань.

Кожен його поштовх був важким, невідворотним, як прибій. Він однією рукою заплутав пальці в моєму волоссі, відкидаючи голову назад, а іншою залишав гарячі сліди-удари на моїх стегнах. Я задихалася від цього нестерпного, дикого задоволення, відчуваючи себе одночасно слабкою і всемогутньою під його натиском. І коли він кінчав на мою спину, вибиваючи з мене залишки дихання, а я зривалася слідом у новий, сліпий оргазм — майже плачучи від перенапруження — я чітко усвідомила одну просту річ:

Сьогодні я вперше в житті по-справжньому підкорилася чоловікові. Добровільно.

Коли пізніше ми лежали в ліжку, сплетені тілами, і я притиснулася щокою до його грудей, слухаючи, як загнано, важко б'ється його серце під моїм вухом, у голові крутилася лише одна тиха, невідворотна думка: 

Якщо це найбільша помилка мого життя... то це водночас і найсолодше, що зі мною траплялося.

Я завжди вважала себе сильною. Незалежною. Жінкою, яку не здатний зламати жоден погляд чи владний голос. Але в ліжку... у найпотаємніших куточках душі я завжди мріяла про це — просто здатися. Без залишку. Віддати контроль чоловікові, який дійсно здатний тримати цей світ у своїх руках, не боячись моєї сили.

Усі попередні чоловіки чомусь боялися мене. Боялися проявити зайву ініціативу, боялися бути занадто жорсткими, боялися взяти на себе відповідальність. Їхній секс завжди був «правильним», стерильним, передбачуваним і від того нестерпно нудним.

А сьогодні з Матвієм я нарешті випустила на волю все те, що так довго тримала на замку. І це виявилося найстрашнішим, найпрекраснішим і найправильнішим досвідом у моєму житті.

Мої любі читачі, буду безмежно вдячна, якщо ви поділитися своїми враженнями від книги в коментарях, або в приватні повідомлення (ПП) для мене це дуже важливо ❤ ❤ ❤ Дякую, що залишається зі мною ❤️❤️❤️