Спочатку:
На сторінку книги
Розділ 21. Протистояння біля особняка
Колона автомобілів на шаленій швидкості мчала польовими дорогами, піднімаючи в повітря густі хмари куряви й піску. Атмосфера всередині салонів була розпечена до межі. Тем временем майже весь табір піднявся за сигналом тривоги. На чолі цієї грізної процесії їхав сам поважний барон Марко, а поруч із ним перебували його вірні й відважні сини — Рамір та Міро, чиї серця палали жагою негайної відплати за честь викраденої сестри. Разом із ними в колоні довелося їхати й молодому Баро, сину іншого впливового цигана, який опинився в епіцентрі цих розбірок. Але найдивнішим і найнебезпечнішим було те, що на задньому сидінні головної машини, міцно тримаючись за руки, сиділи дві міські светловолосые дівчини — Поліна та її старша сестра Віта. Вони навріз відмовилися залишатися осторонь і далають усе можливе, щоб допомогти врятувати ніжну Сусанну від жорстоких рук клану Жеребовських.
Проте Віта, яка володіла холодним, європейським розумом і прекрасно прораховувала ризики, діяла на випередження. Поки вони були в дорозі, вона тайно, без зайвого галасу зателефонувала та повідомила своєму впливовому хлопцю, щоб той негайно, не втрачаючи жодної секунди, приїжджав за вказаними координатами разом зі своїми людьми. Віта чітко розуміла: якщо між двома ворожими циганськими кланами спалахне кривава, некерована стычка, вона ні за що у світі не дозволить, щоб її маленька, тендітна сестричка Поліна бачила весь цей жах, стрілянину та жорстокість. Старша сестра заздалегідь підготувала надійний тил, аби в разі потреби миттєво вирвати Поліну з цього пекла.
Нарешті шини з вереском прокрутилися по гравію, і машини важко під’їжджають до величезного, похмурого особняка, де за високим парканом жив підступний барон Гор. Саме тут, усередині цього лігва, вороги тримали полонених. Нещасна Сусанна сиділа зачинена в дальній верхній кімнаті, ковтаючи сльози образи, а в цей самий час у сирому, темному підвалі будинку лежав міцно прив'язаний до важкого стільця зляканий Толік, який уже подумки прощався зі своїм життям.
Двері центрального автомобіля різко відчинилися. Як раз Рамір першим упевнено виходить на розпечену сонцем землю. Його погляд на мить пом'якшав, коли він обернувся до салону. Глядячи на свою кохану Поліну, він ніжно взяв її тремтячі руки у свої гарячі долоні й тихо, але залізно промовив:
— Дорога моя, я благаю тебе, залишайся в машині разом із сестрою. Попереду занадто небезпечна розмова. Я обіцяю тобі: я знищу будь-кого, хто посмів торкнутися Сусанни, і поверну її цілою. Просто чекай тут.
Поліна, дивлячись на нього повними сліз та тривоги очима, міцно стиснула його пальці й наполягає на своєму:
— Ну, дорогой... Я вірю тобі. Але благаю, будь тільки дуже осторожен! Не ризикуй собою даремно, ти потрібен мені!
Рамір коротко, стримано кивнув, показуючи, що почув її слова. Він розвернувся і швидким, хижим кроком пішов уперед, стаючи пліч-о-пліч зі своїм старшим братом Міро, суворим батьком-бароном Марком та Баро. Вони рушили прямо до масивного ганку особняка, де їх уже чекав озброєний клан Жеребовських під проводом самого господаря будинку.
На подвір'ї миттєво спалахнув неймовірно жорсткий, важкий і агресивний розговор. Барон Марко, упершись руками в свій коштовний ціпок, висунув жорсткий ультиматум. Рамір і Міро кричали, що якщо Жеребовські негайно не віддадуть Сусанну без жодного синця, вони прямо зараз улаштують тут справжній вогняний вогонь — спалять цей клятий особняк дотла разом із усіма його мешканцями, і циганська кров заллє все подвір'я.
У розпал цієї шаленої суперечки барон Гор, презирливо примружившись, раптом випадково увидів крізь лобове скло автівки Поліну та Віту, які з напругою сиділи всередині машини. Люди Гора миттєво закричали, дико вказуючи пальцями на дівчат:
— Бароне, дивись! Вони порушили закон! Вони привели чужих, міських дівчат на наші внутрішні розбірки! Це зрада традицій!
Але не встигли Жеребовські схопитися за зброю, як з боку головних воріт почувся новий, оглушливий гуркіт моторів. На величезній швидкості на подвір'я влітають кілька солідних чорних дівізіонів — це приїхав хлопець Віти разом зі своїми міцними, озброєними до зубів бійцями, готовими за першим наказом коханої рознести тут усе вщент. І слідом за ними з іншої машини вискочила руда Ляля разом зі своїм відважним Тарасом. Вони приїхали, щоб особисто втрутитися в це безумство, зупинити криваве безстрашну та не дозволити двом таборам повбивати один одного через підлі інтриги Назара. Гра досягла свого піку.
Далі буде...
