Спочатку:
На сторінку книги
Розділ 3. Золота молодь та отрута презирства
Біля центрального корпусу університету, перекриваючи половину пішохідної зони, стояв розкішний спортивний автомобіль вугільно-чорного кольору. Його відполірований до блиску кузов відбивав сонячні промені, а з вихлопної труби час від часу лунав важкий, ситий рик потужного мотора. У салоні цієї занадто дорогої для звичайного студента машини, розвалившись на шкіряному сидінні, сидів старший брат Поліни — **Назар**.
Назар був типовим представником тієї категорії «золотої молоді», якій закон не писаний. Маючи привабливу, але хижу зовнішність, він завжди користувався своєю безкарністю. Грошей на улюбленого сина батько-політик ніколи не шкодував. Назар отримував усе за першим клацанням пальців: найкращі брендові речі, безлімітні платинові картки та дорогі іграшки на колесах. Через це хлопець виріс неймовірно жорстоким, егоїстичним та пихатим.
Університет для Назара був не місцем для навчання, а особистим подіумом для самоствердження. Хлопець практично повністю пропускав лекції, з'являючись в аудиторіях лише тоді, коли йому ставало нудно. Професори та викладачі відверто закривали очі на його постійну відсутність і повне невігластво. Кожен на кафедрі знав, чий син сидить за партою, і розумів: одна скарга на Назара — і можна втратити роботу або потрапити під жорсткий пресинг впливового чиновника. Батько завжди прикривав будь-які гріхи свого спадкоємця, витягуючи його з найбрудніших скандалів та автомобільних аварій.
Відчуваючи власну вседозволеність, Назар постійно хвастався перед однокурсниками своїми статками й відверто ображав слабших. Він міг висміяти бідного студента через старий телефон, принизити когось через простий одяг або влаштувати жорстокий пранк над тими, хто не міг відповісти силі силою. Назар щиро вважав, що люди без грошей та зв'язків — це просто пил під його ногами, який не заслуговує навіть на краплю поваги.
Раптом пасажирські двері спорткара різко відчинилися, і в салон, розповсюджуючи навколо себе шлейф дорогих парфумів, буквально влетіла Маринка — дівчина Назара та, до сьогоднішнього дня, найкраща подруга його сестри Поліни. Обличчя Маринки було спотворене від люті та образи, губи тремтіли, а на ідеальному макіяжі помічалися сліди гніву.
Сівши в машину до свого коханого, вона з силою захлопнула двері, аж шибки затремтіли. Назар ліниво повернув голову в її бік, закинувши руку на кермо, і злегка підняв густу брову.
— Ого, малеча, ти чого така заведена? — з усмішкою запитав він, розглядаючи розлючену дівчину. — Хто посмів зіпсувати тобі настрій? Скажи мені, і завтра цієї людини не буде в місті.
Маринка глибоко вдихнула, намагаючись заспокоїтися, і повернулася до хлопця, активно жестикулюючи руками від обурення.
— Назаре, ти просто не уявляєш, що сьогодні натворила твоя сестричка! — зневажливо вигукнула вона, ледь не задихаючись від емоцій. — Твоя святоша Поліна зовсім з'їхала з глузду! Вона влаштувала мені справжній скандал прямо посеред елітного ресторану! Принизила мене перед усіма через якусь брудну прибиральницю!
Назар здивовано примружився. Поліна завжди була тихою та слухняною дівчинкою, яка намагалася уникати конфліктів. Що ж мало статися, аби вона так вибухнула?
— Поліна? Скандал? — перепитав Назар, усе ще сприймаючи це як жарт. — І що ж такого вона зробила?
— Вона заступилася за циганку! Ти розумієш? За звичайне сміття! — продовжувала виливати отруту Маринка, згадуючи кожну деталь свого сорому. — На її сумочку зранку напала якась циганська злодійка на вулиці, а потім з'явився їхній хлопець. Поліна весь час тільки про нього й говорила! А коли в ресторані ця прибиральниця впала, твоя сестра кинулася їй допомагати прямо в бруд, а мене обізвала бездушною тварюкою! Вона кричала на мене на весь зал! Я впевнена, Назаре… твоя сестра просто околдована якимось циганом! Вона втратила гордість, забула, хто її батько, і тепер захищає цей непотріб!
Почувши останні слова, Назар миттєво змінився в обличчі. Розслабленість злетіла з нього, а на губах з'явилася хижа, небезпечна ухмилка. Його пальці сильніше стиснули шкіряне кермо, а в очах спалахнув недобрий вогонь. Конкуренція чи непокора в його родині каралися жорстко, а цигани для нього взагалі були червоною ганчіркою.
— От дає… — крізь зуби процідив Назар, зловісно посміхаючись. — Поліна вирішила погратися в благодійність? Батьку і матері це дуже не сподобається. Батько зараз готується до виборів, кожне очікування преси на вагу золота, а вона збирається зв'язуватися з бродягами? Це ж удар по репутації.
Він повернувся до Маринки й лагідно, але з крижаним спокоєм у голосі, торкнувся її щоки:
— Не хвилюйся, мала. Я з цим швидко розберуся. Я заберуся з нею, навчу її порядку, і з цим її циганом теж розберуся… Вони для мене взагалі існування — ніхто. Порожнє місце. Я роздавлю його і навіть не помічу. Ніхто не сміє псувати життя моїй дівчині і моїй родині.
Маринка від цих слів відчула неймовірне полегшення. Вся її образа миттєво зникла, поступившись місцем тріумфу. Вона палко, міцно поцілувала свого коханого в щоку, обіймаючи його за шию.
— Дякую тобі, любий, — прошепотіла вона, заглядаючи в його жорстокі очі з обожнюванням. — Я знала, що ти мене захистиш. Ти в мене найкращий.
— А тепер давай заберемося звідси, — сказав Назар, заводячи мотор, який оглушливо заревів на всю вулицю. — Подалі від цього дурдому, паршивих лекцій та сімейних проблем.
Він різко натиснув на газ, і чорний спорткар із вереском шин рушив із місця. Назар велів везти її за місто, до їхнього приватного заміського затишного будиночка. Там, серед густого лісу та тиші, вони любили проводити час разом, сховавшись від зайвих очей суворих рідних та політичних зобов'язань. Машина швидко мчала трасою, залишаючи місто позаду, а в голові Назара вже зріла жорстока розплата для того, хто посмів наблизитися до його сестри.
