Розділ 9. Універ
Поліна тихо зачинила двері за собою. Їй пощастило — батьки спали й гадали, що донька ночує у подруги. Вона з полегшенням видихнула, притискаючи до грудей пакунок із стравами від радушної Віри. Дівчина й гадки не мала, що колись її життя переплететься з циганською родиною, яка прийняла її так тепло. Особливо Рамір… Його образ не виходив із голови, і серце шалено билося щоразу, коли вона згадувала його очі.
«Може, він мене й справді зачарував, — подумала Поліна, — адже цигани люблять такі речі…» Усміхнувшись власним думкам, вона обережно поставила гостинці в холодильник, вирішивши залишити їх на завтра. А що пояснить рідним? Вранці щось вигадає — вона вміла викручуватися.
Дівчина піднялася сходами до своєї кімнати — ніжної, рожевої, наповненої м’якими іграшками, косметикою, тіарами й книжками. Батько завжди балував її, дарував найкращі ляльки, коли інші дівчатка мріяли бодай про одну. Тут усе сяяло розкішшю, але сьогодні Поліна дивилася на ці речі інакше: вони здавалися чужими, далекими від того світу, який відкрив їй Рамір.
Вона швидко переодяглася, взяла у руки пухнастий щоденник і почала писати. Слова лилися самі: про його голос, про його усмішку, про те, як хотіла б знову зустрітися. «Я не можу його забути…» — вивела вона на сторінці й довго дивилася на ці рядки.
Зрештою втома взяла своє. Поліна сховала щоденник під подушку, згорнулася клубочком серед рожевих ковдр і заплющила очі. Перед сном вона ще раз уявила його — як він сидить за кермом, як його пальці торкаються шкіряного керма, як він дивиться на неї крізь темряву. І з цими думками вона заснула, відчуваючи, що цей день назавжди змінив її життя.
Наступного ранку Поліна прокинулася з відчуттям, що світ змінився. Вона ще не встигла звикнути до думки про Раміра, а вже чекали нові події. Але цього дня головною героїня ніжна Поліна мріяла вступити на юридичний факультет — саме так хотів її батько, відомий політик Ростислав. Він особисто відвіз доньку до університету, ніжно поцілував у щічку й побажав успіхів. Поліна, тримаючи сумку, відчувала гордість і хвилювання, але думки її все одно поверталися до Раміра, про якого батько нічого не знав.
Аудиторія вже наповнювалася студентами. Першим там сидів Назар — брат Поліни. Він прийшов разом із другом Толіком, який мав навчатися поруч із Поліною. Дівчина з цікавістю запитала брата, що він робить тут, і Назар відповів, що просто проводить товариша. Толик же не міг відвести очей від Поліни: її краса й аромат парфумів зачаровували його, і він відчував, що ця зустріч стане для нього особливою.
Невдовзі до аудиторії зайшли Маринка й Мія — дві найкращі подруги Поліни. Вони весело переглядалися, обговорюючи плани на навчання, коли двері відчинилися знову. Увійшла викладачка Марія Денисівна — струнка, пристрасна жінка в червоній блузці й темній спідниці. Її строгий голос одразу змусив усіх сісти на місця. Атмосфера змінилася — почалося справжнє студентське життя.
І саме тоді сталося несподіване. У дверях з’явився він — Рамір із рюкзаком на плечі. Маринка й Мія мало не втратили дар мови, побачивши його. Поліна відчула, як щоки запалали, а серце шалено закалатало. Вона не могла відвести погляду від хлопця, який учора залишив у її душі слід. «Невже доля справді зводить нас знову?» — подумала вона.
Рамір теж почервонів, зустрівши її очі. Але не всі були раді його появі. Назар, обернувшись, одразу зрозумів: саме цей хлопець зачарував його сестру. Він згадав слова Маринки, яка розповідала про Раміра, і відчув, як у грудях наростає гнів. Його кулак стиснувся — він був готовий зробити все, щоб зруйнувати цей зв’язок.
Та Назар стримався. Він вийшов із аудиторії, не бажаючи заважати заняттю, але в його очах горів вогонь рішучості. Він вирішив: життя сестри не може належати цигану, хай навіть такому харизматичному й небезпечному, як Рамір.
Поліна ж сиділа нерухомо, відчуваючи, що цей день стане початком нової історії. Її подруги шепотілися, Толик дивився на неї закоханими очима, а викладачка починала лекцію. Але для Поліни все навколо зникло — залишилися лише він і його погляд, який обіцяв боротьбу, пристрасть і неминучі зміни.
